Вільний і адаптований переклад статті Джулиена Сміта:
1. Світ хоче, щоб ви залишалися тупими. Чим ви тупіше, тим вам простіше продати продукти і послуги. Розмір діагоналі телевізора обернено пропорційний коефіцієнту інтелекту. Світом людей з великими телевізорами керують люди з великими бібліотеками. І вобще, тупими і малоосвіченими легше управляти.
2. Не треба сліпо вірити в освітню систему. Навчальна програма застаріла в перший день початку вашого навчання. (Виняток - фундаментальні програми, але тільки в точних науках; питання застосування фундаментальних знань в звичайному житті залишається відкритим.)
3. Читайте без зупинки, читайте якомога більше. Ви ніколи не знаєте, коли вам знадобляться нові знання і концепції, але ви будете набагато краще підготовлені до життєвих несподіванок.
4. Навчіться спілкуватися з оточуючими. Уникати людей, вважаючи їх негідними свого спілкування, - значить не знайти клієнтів, друзів або роботу в подальшому. І пам'ятайте, що спілкування це не лише вміння розповідати, а й уміння слухати. А слухаючи людей треба ще й розуміти почуте.
5. Бути сором'язливим - це марна трата часу. Не давайте емоціям керувати процесами прийняття рішень. Але не дозволяйте раціоналізму перемагати людяність.
6. Якщо вам щось не подобається в стосунках з іншою людиною, - в разі вашого розриву це "щось" і буде причиною.
7. Якомога більше спілкуйтеся з людьми старше себе. Намагайтеся зрозуміти їх систему цінностей, їх кругозір та логічні зв'язки між обстановкою і прийнятими рішеннями.
8. Знайдіть людей, якими можна захоплюватися, і намагайтеся їх перевершити. Не намагайтеся стати ними. Намагайтеся стати такими, щоб бути прикладом для інших. Але не тільки хочете бути краще, але і стаєте краще прикладаючи для цього максимум зусиль.
9. З часом люди стають більш консервативними. Якщо хочете зробити ризикові речі - робіть їх, поки молоді. Я давно прийшов до висновку, що реформаторство - це наслідок відсутності якогось досвіду розчарувань і знань, а не наявності фокусу. Але завжди намагайтеся розписати план дій і описати той результат до якого прагнете. Без візуальний образ вам буде складно йти до мети.
10. Не витрачайте гроші на дурниці: Зберете їх на щось серйозне (в т.ч. і свій стартап). Це вас також навчить витрачати гроші і в бізнесі: з розумом і заради мети. Але не здумайте жити лише заради накопичення. Це тупиковий шлях. У всьому хороша міра.
11. Вибираючи між витратою грошей на речі або враження, вибирайте враження. Радість від вражень і спогадів вище. Речі зносяться і будуть викинуті, а враження залишаться назавжди. Вони можуть трохи потьмяніє, але не більше.
12. Після того, як ви навчилися економити, навчитеся заробляти. Привчіть себе ставити цілі і чітко прописувати план дій для їх досягнення. Малими кроками до великої мети. Гігантоманія на початковому етапі ні до чого не призводить до 99,9% випадків.
13. Навчіться програмувати. Простіше самому зробити прототип, ніж витрачати час і гроші на те, щоб його пояснити комусь ще. Чи не хочете програмувати - навчіться щось робити руками, щоб можна було виробляти щось корисне. Станьте творцем.
14. Не набирайте зайву вагу в молодості. Це скоротить вашу активне життя на 10-20 років. Привчіть себе до активного відпочинку. Вага легко набирається і вкрай важко втрачається. Зі здоров'ям все ще жорсткіше. Будете його витрачати на всякі дурниці - потім не відновите ні за які гроші.
15. Навчіться готувати їжу. Кращий час для обмірковування чогось - коли ви ріжете інгредієнти на салат або суп. До того ж це те, що вам завжди знадобиться. Та й в сімейному житті не зайве.
16. Висипайтеся вночі. Недолік сну сильно впливає на якість прийняття рішень. Займатися спортом і не висипатися - значить виснажувати ресурс організму і не досягти бажаного результату в оптимальні терміни.
17. Записуйте свої справи. Пам'яті недостатньо, якою б фантастичною вона не була. І займайтеся своїм таймменеджемнтом. Це єдиний шанс все встигнути.
18. Майте велику мрію. Бути гнучким відмінно, але без мрії це може перетворитися в біг по колу. Вірте в те, що робите. Інакше цим не варто займатися, адже без віри неможливо стати переможцем.
19. Станьте фахівцем своєї справи перед тим, як змінювати сферу діяльності. Тут справа і в правилі 10000 годин, і в тому, що хороший керівник повинен в минулому бути хорошим фахівцем у своїй справі.
20. Чи не намагайтеся виправити людей. Шукайте тих, хто ще не зіпсований. Всім все не розкажеш і не поясниш, а час у вас обмежена. Не витрачайте час на дурнів, але шукайте однодумців. Команда - це запорука успіху.
І пам'ятайте, що якщо є знання, вміння, віра і команда, то все у вас вийде.
Оксана Петрусенко - еталон нашої вокальної школи, їй заздрили, її любили, обожнювали. Про інтимне життя казали: "Сильна жінка", хоч вона все життя мріяла бути слабкою істотою, опертися на надійне плече, сховатися за спиною коханого. Чи вдалося? Судіть самі.
5 (18) лютого 1900 р. у м. Балаклава народилася Ксенія Бородавкіна (її прадід називався... Бородавка, а ми її знаємо, як Оксану Петрусенко). Бідна сімёя, злиденне дитинство в Балаклаві: батько помер від туберкульозу, коли вона була немовлям; мати одружилася з гірким пёяничкою, народила сина Івана. У 10 років співуча Оксана заробляла у церковному хорі в Севастополі 50 копійок за місяць. З 14-ти років працювала в порту, на взуттєвій фабриці. У 17 років втекла з дому із пересувною трупою. Через два місяці переступила поріг Херсонського театру. Без ентузіазму подивився на дівчину диригент Петро Бойченко: Оксана була у старій шинелі, у кирзових чоботах сорок третього розміру. А як заспівала, то він зрозумів – діамант: сопрано рідкісної сили та краси і її прийняли до трупи.
Бойченко став першим учителем співів, Лужицька – викладала драматичну майстерність. Дуже скоро хористка стала солісткою та дружиною Бойченка, від свого імені він створив їй псевдо. Коли Оксана виконала роль Наталки у парі з Панасом Саксаганським, він вражено вигукнув: "Мені випало щастя співати зі справжнім соловейком", - і запросив Петрусенко вчитися у Київській консерваторії, але чоловік її не відпустив. Петро Павлович був старшим на 20 років, любив повчати, покрикувати, принижувати дружину, яка все терпіла; з часом навчився розпускати руки. Ще 7 років геніальна співачка блукала провінційними сценами, хоч глядач чітко йшов "на Петрусенко". Нарешті вона зважилася кинути Бойченка, вступила до Київського театрального інституту. Отут і прийшло її кохання. Артист-красень Мефодій Семенка-Барило міг дозволити Оксані обожнювати його, міг одружитися, але співачка чекала дитину... Оксана кинула навчання, повернулася до мандрівної трупи, до свого чоловіка, працювала майже до самих пологів. Коли у січні 1925 р. народився Володя, мати і дитя жили тільки на її гроші. З Бойченком вони розійшлися назавжди.
Оксана мала талант помножений на щоденну працю, її запросили до оперного театру в Казані. "Аїда", "Черевички" Чайковського, щомісяця нова роль, новий успіх. Знайшла Оксана дружбу та другого чоловіка: співак Василь Москаленко записав на себе Володю. Їх запросили до Київської опери. Рідкісної краси й сили драматичне сопрано заворожило колег, глядачів, але чоловік так ревнував дружину до її слави, що вони розлучилися. І почався зоряний шлях із посмішкою на вустах і з болем блакитних очей. Тай було ж чого: колеги люто заздрили, не розмовляли з Оксаною, навіть не підходили до неї. Спочатку виручала дружба з членами ЦК А. Хвилею та Любченком. Коли їх не стало, Петрусенко з відчаю зважилася поставити крапку над І, але врятував приїзд подруги Алли Бегічевої з Москви.
1936 року виступ у Москві у Великому театрі, в Кремлі, на дачі Сталіна - увесь Союз слухав пісні Петрусенко. Вождь не пропустив жодного її виступу. Її запросили до Великого, але з України виїздити співачка не збиралася. І знову велике захоплення – Павло Тичина. Коли вони співали удвох, його дружина, Лідія Петрівна, все зрозуміла – і від ревнощів почала брати уроки співу...
Вдома Петрусенко встигала раненько встати, борщ-вареники приготувати, Володю до школи зібрати. Йшов він разом із Аллою Педченко, яку Оксана називала невісткою.
1939 р. Оксана Петрусенко здійснила тур Західною Україною: Тернопіль, Львів, відвідала Соломію Крушельницьку.
Могила Оксани Петрусенко на Байковому кладовищі. На могилі — надгробок встановлений у 1949 році власним коштом П. Тичини (лабрадорит, мармур; скульптори Макар Вронський і Олексій Олійник, архітектор М. К. Іванченко).
"Ой не світи, місяченьку" "Oh do not shine" ukrainian song 1937
Колісна ліра або ре́ля - старовинний струнний смичковий музичний інструмент, у якому роль смичка виконує колесо.
На трьох (іноді більше) струнах грають мелодію, притискаючи струни клавішами, а дві інші струни - бурдонні.
На думку музикознавців, колісна ліра походить від примітивного давньогрецького інструмента за назвою монохорді. У IX сторіччі в Західній Європі вже був відомий більш схожий на ліру органіструм — інструмент з вісьмома клавішами і колесом замість смичка. Проте, він був настільки великий та громіздкий, що потребував двох виконавців. Відтоді колісна ліра потроху почала змінюватися і набувала сучасних рис. До XV сторіччя нею охоче користувалися французькі мандрівні поети-музиканти. У Німеччині цей інструмент набрав презирливих назв — жебрацька або мужицька ліра, а на картині видатного англійського художника Хогарта «Ярмарок у Саутворку», створеній 1733 року, ліру навіть зображено у ярмарковому середовищі. У XVIII сторіччі у Франції виникає широке зацікавлення до ліри і найкращі музичні майстри вдосконалюють механізм та акустику, розширюють інструмент до двох октав і навіть хроматизують звукоряд. З'являються підручники, а також виконавці-віртуози, вони усолоджують своєю грою слух вельможного панства, а композитори, і серед них великі Йозеф Гайдн , Антоніо Вівальді і Леопольд Моцарт, створюють для ліри концерти, сонати, дуети й концертні п'єси. Невідомо, як опинилась ліра серед східнослов'янських народних інструментів, але відомо, що в XVI та на початку XVII століття вона була вже поширена на українських землях і стала інструментом як козаків при Запорізькій Січі так і музикантів при дворах шляхти та королів, а також масово була поширена у селах України як супутниця мандрівних музикантів, простих, зазвичай, сліпих селян, що заробляли співом і грою собі на хліб. Загалом специфіка українського селянського лірництва полягала у його тісному зв’язку з народною музикою. В репертуарі народних співців з лірою були не тільки канти, псальми європейського походження (приміром, з Польщі), але й місцеві наспіви – історичні, ліричні, деякі обрядові (для урізноманітнення репертуару для гри на базарах та ярмарках), також жартівливі, сатиричні, приспівки та навіть сороміцькі (дуже рідко й не для всіх).
1. Їдеш у відпустку. 2. Видаляєш усі акаунти в соціальних мережах, блокуєш «Viber» та інші додатки. 3. Їдеш в іншу країну та поселяєшся там у перший-ліпший готель. 4. Купуєш там сімку місцевого оператора. Сідаєш у незнайомий автобус і їдеш на далекий дикий пляж без покриття цією мережею. 5. Темної ночі на пляжі до тебе хвилею прибиває пляшку з листом: «Олено Петрівно, негайно здайте звіт за формою… Флешка у пляшці. Завуч». P.S. Вихід є! Просити Ілона Маска відправити тебе в космос.
Рік тому 6 липня помер всесвітньо відомий італійський композитор Енніо Морріконе - володар кількох "Оскарів", який написав музику до 450 фільмів.
Про свою популярність композитор говорив: "Я не популярний, я - відомий. Популярність - сліпе захоплення, яке часто лише гра випадку або данина моді. А якщо тебе вважають відомим - це доказ цінності твоєї праці. Таке підтвердження надихає на нову працю, а не на зоряну хворобу".
В листопаді 2013 року Маестро виступав у київському палаці "Україна" на своєму ювілейному концерті (до 85-річчя композитора). Для участі в концерті він обрав славетний український колектив - Національну хорову капелу "Думка". Диригував він тоді Академічним симфонічним оркестром Національної філармонії України.
Палац "Україна" був переповненим. Незважаючи на додаткові ряди в партері і приставні стільці, багатьом довелося стояти під стінами, сидіти на підлозі в проходах.
"Скільки б я не проводив концертів, я завжди хвилююся і переймаюся перед початком кожного виступу. Для мене кожен виступ дуже відповідальний. Сьогодні я вже кілька разів чув захоплені відгуки про оркестр і хорову капелу "Думка". Після таких слів мені вже стало набагато спокійніше", - Енніо Морріконе.
За літо планують імунізувати якомога більше педагогів та вчителів, аби захистити і дітей.
Освітяни, які хочуть вакцинуватися Файзером, мають звернутися до керівника свого навчального закладу. Вакцина є, і за літо необхідно імунізувати якомога більше педагогів, щоб, відповідно, з початком навчального року захистити від ковіду і дітей.
Нині імунізовано понад 11 тисяч працівників освітньої галузі, повідомила координатора з вакцинації в області Олена Гандзюк:
