23 вересня 1872 року народилася Соломія Крушельницька – українська оперна співачка і педагог. Артистка, яка на найбільших сценах світу не соромилась бути українкою.
Соломія народилася у сім’ї священика Амвросія Крушельницького. Панотець був людиною освіченою і прогресивною для свого часу. Він першим помітив музичні здібності доньки і навіть погодився скасувати небажаний для неї шлюб. Наречений-семінарист Зенон Гутковський не поділяв намірів дівчини стати оперною співачкою – така професія вважалась «легковажною». Крім того, співачка зізнавалась: хлопець «не любить спів, а замість опери воліє цирк». І попри те, що запрошення на весілля були розіслані, жених дістав відмову. Надворі - патріархальне 19 століття!
А Соломія поїхала до Львова – навчатися оперного співу у Львівській консерваторії. На 21 році життя талановита дівчина вперше дебютувала на сцені Львівського оперного театру в опері «Фаворитка» Г. Доніцетті. Отримавши диплом, Соломія вирушила до Італії, де змогла надзвичайно розвинути свій голос. З другої половини 1890-х років українська примадонна об’їздила з гастролями півсвіту – від країн Європи до США та Південної Америки, від Санкт-Петербургу до Буенос-Айресу.
Усього за 5 років після початку виступів Крушельницька домоглася світового визнання власного таланту, проте про батьківщину не забувала ніколи. В концертній програмі Соломії Крушельницької завжди були хоч декілька номерів з українськими народними піснями. Ці пісні співачка виконувала завжди, коли публіка викликала її на біс.
Всесвітньо відома зірка опери завжди знаходила час приїжджати до України і співала на урочистих заходах, присвячених Тарасу Шевченку. Українські пісні Крушельницька ніколи не виконувала в перекладі, хоч володіла 8 мовами.
Навіть у палаці російського царя Миколи II Соломія Крушельницька не зрадила своїм принципам – і співала українською мовою. Після її тріумфального виступу в Санкт-Петербурзі співачка була запрошена заспівати перед монаршою сім'єю для вузького сімейного кола. Виконавши кілька арій, вона заспівала «Веснівку» на слова Маркіяна Шашкевича. Після виконання цар французькою поцікавився, якою мовою прозвучала пісня. Гордо піднявши голову, Крушельницька відповіла, що пісня «мовою її рідною, українською».
«Я мала хвилини великої насолоди, коли могла показати чужинцям красу наших народних пісень... Українські пісні я популяризувала в різних кінцях світу,
і не раз мені було прикро, що я не могла залишати ноти всім тим, хто ними захоплювався і хотів їх вивчити» – писала примадонна в одному з листів.
Українська пісня стала для Соломії корінням, з якого вона виросла і змогла сягнути неба світової опери. Критик Р. Кортопассі захоплено писав: «У перші десятиріччя XX ст. на оперних сценах світу царювали чотири особи чоловічої статі — Баттістіні, Тітто Руффо, Шаляпін і Карузо. І тільки одна жінка спромоглася сягнути їх висот і стати поруч з ними. Нею була Соломія Крушельницька».
Коли сьогодні «звйозди» естради співають виключно російською чи англійською, адже, мовляв, українські пісні «нерентабельні» – згадаймо Соломію Крушельницьку, її досвід і приклад. І робімо висновки. Письменник Іван Багряний писав, що всі генії – від Данте і Бальзака до Шевченка і Льва Толстого – стали геніями, бо виросли зі свого, питомо рідного ґрунту, запозичуючи чуже, але не копіюючи. «Звйозди», які соромляться свого українства через комплекс меншовартості, опиняться на смітнику історії – бо вирости до неба можливо тільки з міцного коріння.
І Соломія Крушельницька підтвердила цей закон, залишаючись на висоті, непохитній до сьогодні. Співачка пережила і нацистську окупацію, і «народну» радянську владу, яка під час «чистки педагогічного складу від націоналістичних елементів» ледь не вигнала всесвітньо відому зірку опери із Львівської консерваторії – через випадково загублений бюрократами диплом, який потім знайшовся у фондах історичного музею. Будинок Крушельницьких був націоналізований, співачці із сестрою залишилась тільки одна квартира.
Мешкаючи й викладаючи в підрадянській Україні, Крушельницька, незважаючи на численні звернення, довгий час не могла отримати радянського громадянства, залишаючись підданою Італії. Нарешті, написавши заяву про передачу своєї італійської вілли й усього майна радянській державі, вона стала громадянкою СРСР. Віллу відразу продали, компенсувавши власниці мізерну частину від її вартості.
До 77-річного віку Соломія Крушельницька давала концерти. По смерті 16 листопада 1952 року похована на Личаківському кладовищі у Львові. Символічно, що поховали співачку поряд з могилою друга Івана Франка, який бачив Соломію ще молодою на Тернопільщині у хорі товариства «Руська бесіда». На могилі зірки була встановлена звичайна бетонна плита. І лише коли італійці мали приїхати до Львова на вшанування пам’яті «своєї мадам Баттерфляй», «совітам» стало соромно. На могилі встановили пам'ятник, де зображений Орфей, давньогрецький бог співу.
За все своє життя Соломія Крушельницька, за словами сучасників, «виспівала душу». Поза сумнівом, це була непідробна і щира українська душа – її високий солов’їний голос згадуємо сьогодні, на 148 річницю від Дня народження.
Немає коментарів:
Дописати коментар