Філарет Колесса (1871 - 1947) -український етнограф, фольклорист, композитор, музикознавець і літературознавець.
Один із найвидатніших українських дослідників народної творчості Філарет Колесса народився 17 липня 1871 року в селі Татарське на підавстрійській Галичині (нині село Піщани Стрийського району Львівської області). Як і більшість західноукраїнської інтелігенції, походив він зі священницької родини, причому в його поколінні доля нагородила неабиякими талантами й працелюбністю всіх трьох братів: старший на 7 років Іван також став українським фольклористом та етнографом, старший на 4 роки Олександр – відомим літературознавцем, мовознавцем і громадсько-політичним діячем. Однак доля всіх трьох братів склалася по-різному. Іван не встиг реалізувати себе на повну, адже замолоду помер. Олександр закінчив життя в еміграції, у Празі. Тільки Філарет Колесса залишився до кінця своїх днів у Львові, заставши Другу світову війну та встановлення радянського тоталітарного режиму. Освіту Філарет отримав дуже ґрунтовну. Чоловіча гімназія у Стрию (де вперше виявився його інтерес до українського фольклору), духовна семінарія та курс гармонії композитора Антона Брукнера у Віденському університеті, потім філософський факультет Львівського університету. Уже тоді він належав до тієї активної української молоді, ідейними натхненниками й провідниками якої були Іван Франко, Леся Українка, Микола Лисенко. Саме за сприяння Франка в часописі “Народ” з’явилася перша фольклорна праця Філарета Колесси. Викладав у гімназіях Львова, Стрия, Самбора. В різні часи працював з І. Франком, М. Лисенком, Лесею Українкою. В 1918 році захистив дисертацію у Віденському університеті та отримав вчений ступінь доктора філології. Досліджував ритміку українських народних пісень, народні пісні Галичини, Волині, Лемківщини. Водночас, він реалізовував себе і як талановитий композитор, створюючи хорові обробки народних пісень до поезій Тараса Шевченка, Олександра Олеся, Осипа Маковея. Згодом опублікував збірки хорових обробок народних творів: “Волинські народні пісні”, “Руські народні пісні з Підкарпатської Русі”, “Руські народні пісні з Південного Підкарпаття”. Великий вплив на музичні та фольклорні зацікавлення молодого Ф. Колесси мав його старший брат Іван Колесса, автор збірника «Галицько-руські народні пісні з мелодіями». За його настановами Ф. Колесса активно збирав народну творчість, опрацьовував народні пісні для хору, вокальних ансамблів.
1905 року побачила світ перша фундаментальна праця Колесси “Огляд українсько-руської народної поезії”. У ній він підкреслив єдність української культури, розділеної політичними кордонами між двома імперіями, зробив внесок у популяризацію народної творчості. 1908 року Філарет Колесса здійснив етнографічну експедицію до підросійської України, а саме на Миргородщину, де записав на фонограф твори кобзарів і лірників. Експедицію профінансували Леся Українка та Климент Квітка, причому з природної скромності вони приховали цей факт, зазначивши, що благодійником виступив анонімний поціновувач народного мистецтва. Результатом творчої поїздки Колесси стала публікація “Мелодій українських народних дум”. 1918 року Філарет став доктором філології у Віденському університеті, пізніше викладав українську словесність у Львові, в Українському таємному університеті. 1932 року Колесса здійснив масштабну етнографічну експедицію на Полісся, під час якої вдалося записати 220 пісень і 26 народних інструментальних мелодій. Щоправда, оприлюднені вони були тільки наприкінці XX століття. У 1938-му Колесса опублікував систематизовану працю “Українська усна словесність”. Фактично, це був перший навчальний посібник з історії українського фольклору. У ньому Колесса розробив хронологію розвитку фольклору, поділивши його на три доби (старинну, середню й новітню), науково обґрунтував необхідність вивчення народного мистецтва, провів межу між поняттями “фольклористика” та “етнографія”, навів зразки найбільш відомих уснопоетичних народних творів різних епох. Коли в 1939 році почалася Друга світова війна, і радянські війська анексували Галичину, вченого, що вже перебував у поважному віці, затвердили професором Львівського університету, керівником львівського відділення Інституту фольклору АН УРСР, директором Львівського музею етнографії. Доводилося йому й обіймати чисто формальні державні посади (наприклад, депутата Верховної Ради СРСР) – начебто й високі, але без реального політичного впливу. Філарет Колесса пішов із життя 3 березня 1947 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі. Батько Миколи Колесси - композитора, диригента, педагога, засновника української диригентської школи. Заснував музичну династію Колесс.
