«СТЕЖКАМИ ДУХОВНОСТІ»

Розробка виховного заходу до річниці з дня народження М.Вербицького "Стежками духовності"

Сценарій позакласного заходу до 200-річчя з дня народження М.Вербицького

Автор: Демків Марія Василівна, вчитель музичного мистецтва і художньої культури Жовківської ЗОШ №1 І-ІІІ ступенів Львівської області.

(усі вірші в сценарії належать автору, Демків Марії Василівні)

МЕТА: ознайомлення з життям і творчістю автора Державного Гімну України Михайла Вербицького, популяризація його творчості, виховання в учнів морально-етичних принципів, любові до української пісні, розширення світогляду учнів.

ОБЛАДНАННЯ: портрет М.Вербицького; м/м дошка, ПК, флеш-пам’ять; вишитий рушник і свічка, вислови про музику та вислови з Біблії; макет великої книги, сторінки якої гортатимуть на протязі свята (як сторінки журналу); підчас свята йде показ презентації, на слайдах якої портрети, інформація про Вербицького, аудіофайли.

МУЗИЧНИЙ МАТЕРІАЛ: «Отче наш» Вербицького, твір для гітари із збірника «Поученіє Хітари» (на вибір), «Мир вам, браття, всі приносим» Вербицького, «Хваліте Господа» (із Літургії) Вербицького, «Державний Гімн України» Вербицького, «Поклін» Вербицького, «Хто за нами – Бог за ним» Вербицького; аудіорозповідь про епоху «романтизм» ( з журналу «Професор Крейд» 2013 рік).

ХІД ЗАХОДУ: до святково прибраної зали заходять двоє дівчаток: одна молодшого шкільного віку (учениця 1), друга – старшого( учениця 2); вони ведуть між собою розмову.

Хід виховного заходу та презентація

"наочність для тижня мистецтва": прислів'я про музику

Презентація

містить народні прислів'я про музику і її значення в житті людини. Кожне прислів'я виокремлене в інший слайд. Стане в нагоді при оформленні кабінету мистецтва, позакласних заходів, а також як дидактичний матеріал на уроках мистецтва

Із серії "наочність для тижня мистецтва": цікаві музичні факти

розробка  

містить різні цікаві факти з життя композиторів, поданих у форматі презентації. Використовується як дидактичний матеріал на уроках музичного мистецтва, позакласних заходах, тижнях мистецтва у школі. Можна також користуватися у друкованому вигляді як оформлення кабінету, шкільних коридорів, музичних альбомів, лепбуків, тощо.

"Усмішки з життя композиторів"

Розробка 

містить цікаві гумористичні факти з життя композиторів, усмішки, оформлені у слайдах презентації. Можна використовувати як і в поданому форматі. так і в друкованому варіанті як дидактичний матеріал до уроків або оформлення свят, ранків, тижнів музики, кабінетів.

"Музичні портрети"

Презентація 

містить портрети та біографії видатних митців (співаків, композиторів). Стане в нагоді у проведенні тижнів мистецтва, як дидактичний матеріал до уроків, при оформленні кабінетів, створенні лепбуків, тощо. 

Про батьків

Підготовка до уроку

Урок – реквієм, присвячений пам’яті композитора Володимира Івасюка

У 2019 році, 4 березня талановитому композитору, музиканту Володимиру Івасюку виповнилося б 70 ...... 

У 2019 році , на жаль, виповнюється уже 40(!) років і від його трагічної смерті, обставини якої так і не були розслідувані належним чином. Сценарій уроку-реквієму, який я тут викладаю, написала вже давно, 10 років назад, з частковими змінами неодноразово проводила у себе в школі, якщо маєте бажання - то користуйтеся. Постать Івасюка дуже вартує того, щоб про нього знали, співали його пісні і просто пам'ятали....

Урок – Реквієм

(здалеку чути мелодію пісні «Мальви», учні виходять з лампадками під музику і ставлять біля портрета Івасюка вздовж роялю чи піаніно, тоді вступ закінчується. і учні співають пісню «Мальви»)

Звучить пісня «Мальви»

Слово Вчителя: кожен народ, кожна нація має своїх митців, якими пишається, творчість яких вивчає і виконує з захопленням. Володимир Івасюк - по праву засновник і класик укр. естрадної музики, талановитий композитор,  автор невмирущих пісень «Червона Рута», «Водограй», «Ласкаво просимо», «Колискова для Оксаночки», «Двадцять літ». Він жив, працював, і мріяв, але раптом страшна трагічна смерть його забрала від нас. Цей злочин не розкрито й сьогодні. Але зараз ми хочемо в пам’яті про композитора сказати все, що відомо нам про життя і смерть В. Івасюка, якому б цього року виповнилося 70 років. Не маємо права забути, як і народ не забув його «Червону Руту».

Учениця:     Торкнулись пальці клавішів блискучих

Й застигли звуки у повітрі, мов туман …

Полилась музика. Спокійна – та пекуча,

У далечінь, в безкрайній океан.

Полилась, попливла на всіх вітрилах,

Запахла цвітом спілої зорі …

Невже людина чудо це створила,

А, може, спів небесних це створінь?

А, може, танців це чарівні звуки,

Чи вранішня росиця на траві ?

Ні, це чарівні музиканта руки,

                       Та ніжне серце і душі вогні.

Звучить пісня: «Я піду в далекі гори»

Учень:          В просторі плину століть

Часом з’являються постаті,

Якими пишається світ,

Які мов посланці із космосу…

Учениця:     Один з них – це Володя Івасюк,

                      Співочий світоч із народу - і по праву, -

                      Його пісні лиш радість і любов несуть,

                      А він зазнав і підлості і зради.

                      Писав Володя музику класичну,

                      І до спектаклів музику писав.

                      Хоч вже закінчив інститут медичний,

                      Та музику він більше все ж кохав.

Учень:         Пісні Володі – це скарбниця України,

                      Такої популярності ніхто не знав.

                      Цей водограй співав через вогонь і стіни,

                     Про матір, квіти, про любов співав …

Звучить пісня: «Запроси мене у сни»

Учениця:

                      Талант мов джерельна водиця,

                      Мов птаха, тріпоче у серці,

                      Його не зламає і криця,

                      Його не спіймати, не стерти.

Напевно не знали цього

Радянські нудні бюрократи,

І птаху підбили крило,

Не дали у небо злітати.

«Червона Рута» линула над світом,

В домівках, вулицях, і телерадіоефірі,

Не признає чиновник, і не вірить,

Народ признав і полюбив, повірив.

За що, ну чому так все сталося?

Хто ж злочин зробив проти нього?

У небі пісня дзвінка обірвалась…

Не вберегла Україна пісенного генія свого…

Учень:       Ще в той пам'ятний день, як Володя родився,

                    Люди йому заподіяли лиха -

З халатності лікар щось не додивився,

І розчин кислотний закапав  в повіки.

Дитя нерозумне заплющило очі,

І це врятувало малого Володю,

Скотились по личку дві чорні доріжки,

Мов чорнії сльози – провісники долі.

Учениця:     Провісники долі або Божий знак,

Що лиха зазнає в житті цей юнак.

Хтось не сприймав його творчість уперто,

А хтось заздрив славі його – в житті, і посмертній.

Хтось просто байдуже пройшов стороною.

Хтось знав – та боявся КДБ з Москвою.

Учень: І дійсно так – одні не сприймали його творчість, другі заздрили його славі, третіх сердила  його незалежність у судженнях та поведінці, а багатьох сучасників його просто обурював той глибоко-національний дух, притаманний його пісням, дух, який пробуджував Українство від заколисуючих дифірамбів, офіціозної пропаганди, що уславляла штучну спільність – «радянський народ». І всі ці недоброзичливці, як могли,  шкодили таланту. Урешті-решт досягнули мети: композитора передчасно не стало.

Учениця: А все це Космос віщував на зорі життя артиста. Дивовижно – але факт: великі таланти народжуються й виростають, як правило, у місцині, де раніше вже народжувалися світочі. І це, мабуть, закономірно: талант проростає в освяченому Богом місці, в тій точці, де самі космогенні сили сприяють його розвитку.

Учень: Хата Івасюків у Кіцмані була збудована на тому місці, де колись жила родина Воробкевичів ( композитора і класика укр. музики Сидора Воробкевича). Місцина, муза і доля Воробкевичів, немов осяяння, наснажувала хлопчика. П'ятирічним він бере до рук скрипку, а вже за два роки його ім'я з'являється в пресі.

Звучить пісня: «Пісня буде поміж нас»

Учениця: У 1964р. в Україні народжується перший вокально-інструментальний ансамбль. У не в великому місті, а в Кіцмані на Буковині. І вже незабаром – концерт в Києві, який зняли на плівку і показали по Центральному (Московському !) телебаченню. Композитор-початківець вже тоді філософськи осмислив значення музики в житті людини. Ось деякі думки Володі, занотовані його батьком:

Учень: «Музика надає привабливості буденщині, розганяє нудьгу і загоює внутрішню кволість, породжені тупою одноманітністю. Коли зникає нудьга, перед очима виграє блакитне небо, зір стає зіркішим, бачимо те, що раніше не добачали…»

 Учениця: Володимир працює, уперто й наполегливо. І хоч на бажання батьків вступив у медичний  інститут, Володя все більше захоплюється музикою, заглиблюється в компонування пісень.( До слова, в музиці це не єдиний випадок: Бородін жив музикою і хімією, Аркас – музикою і історією України, Олесь – поезією і ветеринарією).

 Учень: Проте справжнім святом Івасюкової музики стали 1971 і 1972 роки, коли його пісні «Червона Рута» і «Водограй» (два роки підряд ! – такого успіху не заживав жоден український не лише самодіяльний, але й професійний композитор, член спілки композиторів) стали переможцями Всесоюзного телеконкурсу «Алло ми шукаємо таланти ! ».

Учениця: Одразу ж пісні молодого композитора стали відкриттям, сенсацією, явищем. Це була не позичена, а ніби самим народом написана, яка, без перебільшення, можна сказати, стала чи не найвищим проявом української естради, що тільки-но, зрештою, почала зароджуватись.

Звучить пісня : «Водограй»

Учень: В. Івасюк жив в той час, коли все національне – у музиці, літературі, живописі драматургії – душилося комуністично-кагебістською системою. Це, власне, і довів подальший розвиток української естради: вона потрапила в соціальні лещата чиновників від культури. Одне за одним посипалися на голову учасників ВІА та рок-груп, як і фольк-гуртів вказівки, заборони, розпорядження. Вони «насаджували» тематичні програми, цензурували тексти пісень, викидали з репертуару «підозрілі» твори.

Учениця: Володя Івасюк не поступився цим вимогам чиновників. Тексти його пісень мають історичну і фольклорну основу, притаманний українським народноспівам сюжет. Тож невипадково навколо нього гуртуються такі співаки, як Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, Віктор Шпортько, Лідія Відаш.

 Учень: Але попри славу Володю тривожив і смуток – класично вихована музична еліта Львова не поспішала підтримати самородка з Кіцмана. І, коли пісні Івасюка лунали по всьому Радянському Союзу, щодня звучали на радіо і телебаченні, малограмотні чиновники ненавиділи його талант. І це Володя відчував. Його вчитель, улюблений керівник А. Анатольський відверто ігнорував запрошення на концерт його музики.

Учениця: За музику до спектаклю Гончара «Прапороносці» в Москві Івасюк отримав диплом I ступеня і звання лауреата на Всесоюзному конкурсі музики до спектаклів, а в Києві – заздрісні «земляки» викреслили таємно прізвище Івасюка із списку претендентів на Державну премію ім. Шевченка. Це був удар долі, підступний і страшний, який боляче обпік Володю Івасюка.

ПІСНЯ: «Такий народжується зрідка» Лілії Кобільник.

Учень: Він жив, творив, кохав, співав і мріяв. Та мріям збутись усім так й не судилось. Бо не долюбив, і не доспав, і не доміряв. Раптово Володі життя обірвалось.

Учень:     Хто ж винен, що страшний цей злочин

Так нерозкритим досі і зостався ?

Хто ж посприяв, що кат-злочинець

В Брюховецькому лісі заховався ?

Учениця: Той день, сльозами смутку оповитий

Собі у коси заплела весна.

Стояв народ сумний, і зляканий, збентежений,

А в їх серцях ще свіжа рана, борозна…

Його мелодії – це ніби промінь світла

Це ніби крик душі, палкий вогонь.

І кожна пісня, мов маля тендітне,

Черпає силу духу і тепло долонь.

Учень:     О, люди, люди! Може, досить вже терпіння ?

Трагічна смерть Володі кличе до спокути

Одна надія –  на людське сумління,

Не маємо ми права, щоб забути

Поета, Композитора, Митця!

Пошли нам, Боже, віри, мудрості і сили

Дізнатись гірку правду до кінця

І дати його пісні другі крила.

ПІСНЯ: «ЧЕРВОНА РУТА»

Автор сценарію Демків М. В

Віршований текст - Демків М. В

Прозові цитати – Іван Лепша, з книги – есе «Життя і смерть В. Івасюка», Михайло Івасюк «Спогади про сина», матеріали слідчої справи по розслідуванню трагічної загибелі композитора

Вебінар: Як навчити учнів розуміти мову музичного мистецтва?

Під час вебінару поговоримо про нові тенденції та виклики, які стоять перед мистецькою освітою, а також розкриємо питання:

• чому для розвитку емоційного інтелекту необхідно вивчати мову мистецтва, зокрема музичного мистецтва;
• як використовувати гаджети для швидкого ознайомлення з нотною грамотою;
•  які є вправи для розвитку відчуття музики через тілесно-орієнтовані вправи.
• Мета
  Актуалізувати значення сучасних підходів у викладанні мистецьких дисциплін, ознайомити з методами розвитку емоційного інтелекту у процесі опанування мовою мистецтва.
  Завдання
  1.  Розкрити сутність сучасних підходів у викладанні мистецьких дисциплін.
  2.  Познайомити з вправами для опанування мовою музичного мистецтва та розвитку емоційного інтелекту.
  3.  Показати тілесно-орієнтовані вправи для розвитку музикальності, відчуття музичної форми (на прикладі рондо), емпатії.
  Опис
  1.  Сучасні підходи у викладанні мистецьких дисциплін.
  2.  Ритм. Метр.
  3.  Тілесно-орієнтована вправа «Долоньки».
  4.  Тембр в музиці.
  5.  Мелодія, як основа музики. Мелодичний малюнок (з використанням гаджентів).
  6.  Лад як система взаємодії звуків в музиці (з використанням гаджентів).
  7.  Тілесно-орієнтована вправа «Рондо».
  Очікувані результати
  1.  Усвідомлення необхідності опановувати сучасні підходи до викладання мистецьких дисциплін.
  2.  Нове бачення значення мистецьких предметів у процесі розвитку емоційного інтелекту та ірраціонального мислення учнів.
  3.  Установки на творчість та позитивне мислення.

БЕZ ОБМЕЖЕНЬ - МОЯ КРАЇНА

20 лютого, в мережі відбулася прем'єра нового вiдео на пiсню «Моя Країна», яка була присвячена Дню пам'яті Героїв Небесної Сотні. У відео вiдображена хронологiя подiй, які вібулися і відбуваються за останні роки. Неймовірно зворушливі кадри наших Героїв під час бойових дій, військових навчань та цінні спогади зняті з місць, де почалась Революція Гідності. Трек увійшов до альбому “Буду з тобою!” та став свого роду гімном любові і віри в силу нашої Батьківщини. «Ці дні назавжди залишаться сумною сторінкою в історії нашої країни. Ми заплатили, і платимо до цих пір найвищу ціну за нашу незалежність. Сьогодні, ми хочемо вшанувати пам'ять усіх, хто загинув за Україну, і дякуємо тим, хто продовжує стояти за нашу державність, за землю данну нам Богом, і за наше майбутнє – нелегким і важливим відео "Моя країна".» – прокоментував Сергій Танчинець Дякуємо за допомогу в процесі створення відеоряду: Олександр Кулик - режисер, оператор, монтаж Подяка: Кохан Тарас, Оксана Гаврилюк Особлива подяка всьому колективу та операторам Війскового телебачення за надані кадри. Ти плакала щоночі, що ти сама, Що холодно на дворі, а за вікном зима, Ти так хотіла в небо, а не змогла, Небо зачекає, прийде ще хвилина твоя. Віра моя, сила моя - ти! Моя душа, доле моя - ти! Стали сини, за тебе стояти! Знайте брати, нас не зламати! Не сумуй моя країно, ти не сама, Прийде твоє свято, прийде ще хвилина твоя, Сині гори, полонини і поля, Море за плечем, горе тому, хто прийде до нас з мечем. Віра моя, сила моя - ти! Моя душа, доле моя - ти! Стали сини, за тебе стояти! Знайте брати, нас не зламати! Віра моя, сила моя - ти! Моя душа, доле моя - ти! Стали сини, за тебе стояти! Знайте брати, нас вже не зламати!

ПРАВИЛО “3-Х ХВИЛИН”

Виявляється, є таке важливе правило – правило “трьох хвилин”.

Воно працює, як для подружжя, так і для дітей.

Коли батьки в родині починають виконувати це правило, то помічають, що воно дуже багато змінює в стосунках на краще.

Правило “перших трьох хвилин” полягає в тому, щоб завжди зустрічати дитину з такою величезною радістю, наче зустрічаєте друга, якого не бачили вже багато, багато років.

І не важливо, ви повернулися з магазину, в який вибігали за хлібом, чи прийшли додому з роботи.

Зазвичай, все, чим з вами хоче поділитися дитина, вона “видає” в перші хвилини зустрічі, саме в цьому полягає важливість не змарнувати цей час.

Ви одразу помітите тих батьків, які інтуїтивно виконують правило “перших трьох хвилин”. Наприклад, забираючи дитину зі школи, вони завжди присідають на рівень її очей, обнімають при зустрічі та говорять, що за нею скучили.

В той час, як інші батьки просто беруть дитину за руку, кажуть “пішли”, розмовляючи при цьому по телефону.

Приходячи з роботи, одразу звертайте всю увагу на дитину. Роззуваєтесь і біжите за дитиною. Ви маєте декілька хвилин для того, щоб сісти поруч біля неї, розпитати про її день та вислухати.

Потім вже підете їсти й дивитися новини. Якщо ви таким чином не звернете увагу на дитину, то вона буде ходити за вами цілий вечір, потребуючи спілкування.

ВАЖЛИВА НЕ КІЛЬКІСТЬ ЧАСУ, А ЕМОЦІЙНА БЛИЗЬКІСТЬ

Іноді декілька хвилин душевної бесіди значать для малюка набагато більше, ніж цілий день, проведений з вами разом, якщо думками в цей час ви були деінде.

За останніми даними, українці виділяють на спілкування з власними дітьми максимум 1,5 години на тиждень. Це навіть вважається непоганим результатом.

Поляки, наприклад, наводили свої дані, що у них батьки повністю приділяють дитині лише 4 хвилини в день.

Те, що ми весь час забігані й заклопотані, точно не зробить наших дітей щасливішими, навіть, якщо ми вважаємо, що робимо це заради них і їхнього добробуту.

Дітям дуже потрібне спілкування, потрібен власний життєвий приклад.

Для батьків і дітей вираз “час разом” має різне значення.

Для дорослих достатньо, щоб діти просто перебували поруч із ними, коли вони роблять щось удома чи йдуть в магазин.

А ось для дітей поняття “час разом” – це дивитися очі-в-очі, коли батьки сідають поруч, відкладають мобільні телефони, виключають думки про сотні своїх проблем і зовсім не відволікаються на сторонні справи.

Дитина ніколи не довіриться, якщо відчуває, що в пріоритеті у батьків в момент розмови є щось важливіше, ніж вона.

Звичайно, не завжди у батьків є час на спільну гру з власними дітьми, але в такі хвилини робіть тільки те, що хоче дитина. Не треба пропонувати їй ваші варіанти дозвілля.

Час швидкоплинний, і ви не встигнете отямитися, як ваші сини й дочки подорослішають, тож не гайте часу і починайте будувати довірливі стосунки з ними вже зараз.

Нехай правило “трьох хвилин” стане вам в цьому в нагоді.

джерело

Нове положення про атестацію

Презентація

Елегія

В. Сильвестров Элегия. Картины Ивана Марчука

Христина Михайліченко - Микола Лисенко Елегія

Luciano Pavarotti: 'O Sole Mio'

Hej sokoly - Гей соколи - Українська народна пісня

"Венгерский танец" Брамс

Дэвид Гарретт "Венгерский танец" Брамса - David Garrett "Hungarian Dance No 5" by Brahms

Балет

Балет "Золушка". Фрагмент "Танец с метлой". (Прокофьев)

Вальс из балета Золушка

Бідна сіра мишка 

Автор слів та музики: о.Руслан Грех Вокал: Оленка Грех

Сіра мишка сіла у куточок, Тільки видно хвостика шматочок, Плаче гірко бідна сіра мишка, Що за горе? - Запитаю нишком. Приспів: Сіра мишка, сіра мишка Так любила книжку, Так любила книжку, Цілу ніч читала, Гризла і кусала, Зубки поламала - Плаче гірко бідна сіра мишка. Чи ти, мишко, з місяця звалилась? Може, ти у школі не училась? Це ж відомо геть усім малятам, Щоб читати - треба букви знати! Приспів. Тут, малята, мишка відповіла: Вашу я науку зрозуміла, Щоб навчитись книжечки читати - Треба добре зубки поламати. Приспів. (2)

ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ - АВТОР ПЕРШОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ОПЕРИ “ЗАПОРОЖЕЦЬ ЗА ДУНАЄМ”

Семен Степанович Гулак-Артемовський народився 16 лютого 1813 року в Городищі на території теперішньої Черкаської області, помер у віці 60 років 17 квітня 1873 року у Москві. Легендарний український композитор, співак, драматург, драматичний артист, автор музики і тексту першої української національної опери “Запорожець за Дунаєм”.

Досягнення Степана Гулака-Артемовського.

Відмінними і обов'язковими ознаками кожної нації є наявність у неї національної мови, літератури, образотворчого мистецтва, опери та інших музичних творів, скульптури, архітектури, науки і т. п. Чим вище рівень шедеврів в кожній з цих областей, які прославляють свою Батьківщину, тим визначніше внесок кожної нації у розвиток світової культури.

Головне досягнення Степана Гулака-Артемовського - створення у 1863 р. першої української національної опери “Запорожець за Дунаєм”, яка стала світовим шедевром, що виконується більш як 150 років у провідних театрах світу, адже українська мова вважається однією з наймилозвучніших у світі, при поєднанні її з музикою народжуються творіння, що зберігають актуальність протягом багатьох століть.

У період другої половини 19 століття цвіт української нації відчував особливо гостру потребу у формуванні власної ідентичності. На противагу прагненню імперських властей Росії до винищування будь-якого натяку на присутність українського духу геній нації привселюдно заявляв про її безсмертя. Одним з творчих людей, які не допустили зникнення української культури, є Гулак-Артемовський. Заслугами його можна назвати наступні моменти:

головним досягненням композитора, драматурга і артиста, безумовно, є написання першої української опери. Всупереч тотальному винищенню імператорським двором української культури, Гулак-Артемовський, який жив на той час у Москві, створив оперу з текстом українською “народною” мовою;

свого часу геніальний французький драматург П'єр Бомарше говорив, що слова, які не можна вимовляти, зазвичай виконуються під музику. Після написання опери “Запорожець за Дунаєм” протягом 20 років були заборонені постановки твору, в якому російська влада побачила небезпеку для себе під час правління "ліберала" імператора Олександра II;

Фрідріх Ніцше називав музику тим явищем, без якого людське життя було б помилкою. Степан Гулак-Артемовський, у свою чергу, довів, що помилкою Москви є прагнення знищити українську культуру;

саме в рамках “Запорожця за Дунаєм” вперше українські народні пісні прозвучали зі знаменитих світових оперних сцен. Арії та дуети з цієї комічної опери досі популярні у виконавців, і в 21 столітті вона входить до репертуару багатьох театрів;

завдяки старанням композитора вдалося зберегти і донести до вдячних сучасників багато творів української народної творчості. Захоплювався майстер музичного жанру збором і подальшої систематизацією пісенного фольклору. Заслугою композитора, зокрема, є те, що вдалося вберегти від забуття пісню “Ой на горі та й женці жнуть”;

наявність у музиці опери “Запорожець за Дунаєм” величезної кількості народних мотивів виділяє її серед інших творів української музичної класики. Твір став тим самим наріжним каменем, на якому потім була побудована українська оперна музика;

музичні критики єдині в думці, що написання композитором опери є втіленням величезної любові до своєї Батьківщини, українського народу і його мистецтва, яка жила в серці творця, навіть коли сам він перебував далеко від рідних місць;

через музичний твір композитор передав глядачам і слухачам з усього світу інформацію про свою землю, ознайомив з побутом і традиціями українського народу.

Як і літературна складова національної культури, музика в своєму розвитку проходить кілька стадій, першою з яких є сміх, як перший крик новонародженого. У “Запорожці за Дунаєм” Гулак-Артемовський одночасно і розсмішив, і засмутив глядача, щоб потім Микола Віталійович Лисенко своєю творчістю остаточно закріпив появу на світ українського оперного мистецтва. В опері композитор використовує деякі прийоми авторства іноземних колег, але на першому місці, безумовно, національні мотиви.

Безперечно, головним творінням всього життя Гулака-Артемовського є лірико-комічна опера на 3 дії “Запорожець за Дунаєм”. В основу цього твору покладено принципи гуманізму і велику любов до простого українського народу. Композитор показав, що навіть в побуті у простих українців є місце не тільки сміху, але й піднесеним почуттям, а також воістину шекспірівськім пристрастям.

Незважаючи на ніби-то комедійний характер опери, присутній в ній і потужний патріотичний імпульс. Композитор описує долю запорізьких козаків, які після знищення Січі, рятуючись від переслідування, поїхали “за Дунай”. Життя їх на турецькій землі було нелегким, але Гулак-Артемовський основну увагу при описі побуту зосереджує не на труднощах, а на неймовірній тузі запорожців за Батьківщиною.

Одним з центральних номерів цієї сюжетної лінії є ліричне аріозо Оксани “Місяцю ясний” з 1 дії опери. У пісні молода дівчина звертається до Місяця, розповідаючи йому про свою тугу за Україною і величезне бажання на пташиних крилах разом з коханим Андрієм полетіти над берегом Дніпра на рідну землю.

Паралельно в опері йдуть 2 сюжетні лінії. Одна з них показує двох молодих людей (Андрій та Оксана), які закохані і бажають бути разом. Комічна лінія чітко порописана в образах батьків Оксани - типового хазяйновитого козака-патріарха Карася та його дружини Одарки. В описі побуту вигнаних з рідної землі запорожців композитор показує, що вони мріють про таке ж благополучне життя в Україні, де воно до того ж буде і щасливим.

Типові риси характеру українців, які навіть на чужині залишаються українцями (як і сам Гулак-Артемовський), показані в комічній сценці “сварки” Одарки і Карася. Хрестоматійна картинка: чоловік приходить додому після тривалих посиденьок у шинку, заздалегідь знаючи, що дружина його зустріне “тепло”. І навіть у цьому епізоді можна побачити яскравий український колорит.

З приводу лібрето опери погляди музичних критиків дещо розбігаються. Одні експерти стверджують, що текст належить тільки перу Гулака-Артемовського, інші вказують на відомого історика Миколу Костомарова як співавтора. У музиці майстерно переплетена робота автора з народними мотивами і їх варіаціями. Національні мотиви присутні не тільки в музиці, а й в хореографії.

Гулака-Артемовського можна назвати особистістю у всіх відносинах нетиповою. Сучасники розповідають, що композитор був людиною дуже обдарованою. У нього не тільки був божественної краси голос (тембр бас-баритон) і композиторський талант, але й пристрасть до малювання. Як художник Гулак-Артемовський захоплювався написанням картин-мініатюр. Крім іншого, він займався лікуванням хворих за допомогою методів нетрадиційної медицини, не вимагаючи за це ніякої плати.

Народжений в родині священика, Семен Степанович, на думку його батьків, міг стати лише представником духовенства. У 11-річному віці батьки віддали сина вчитися до Духовної семінарії у Києві. Однак не релігійні догмати цікавили юного бурсака, а спів у церковних хорах. Він співав у хорі Софійського собору та Михайлівського Золотоверхого монастиря, де потім і зустрівся з Михайлом Глінкою (коріння якого, до речі, також глибоко йдуть в українську землю).

Відомий музичний діяч того часу приїжджав до Києва з Москви для відбору співаків до придворної капели. Глінка звернув увагу на дивовижний голос Гулака-Артемовського - дитячий дискант співака потім перетворився у баритон і бас-баритон. Голос співака, який часто був солістом у церковних хорах, просто зачарував композитора, і Глінка запросив юнака у Санкт-Петербург.

По приїзду Гулака-Артемовського до Петербурга виявилося, що всі вакантні місця в придворній капелі вже зайняті. Приїжджому музикантові довелося деякий час підробляти вчителем співу у дітей дворян. Паралельно він сам бере уроки вокалу у Глінки, проживаючи в будинку відомого маестро. Потім Глінка з товаришами-музикантами організував кілька концертів і на виручені гроші відправив співака для подальшого навчання до Європи.

Після навчання у майстрів з Франції та Італії український співак з величезним успіхом дебютував на сцені Флорентійського театру. Через рік Гулак-Артемовський повернувся до Петербурга, де протягом 22 років був одним з провідних виконавців партій для голосу бас-баритон в оперних творах того часу. За співочу кар'єру він виконав більш ніж 50 партій, переважно в операх італійських композиторів. Сучасники називали голос Гулака-Артемовського найблискучішим на той час.

Цікаве про Гулака-Артемовського.

Предки відомого композитора належали до стародавнього козацькому роду, який осів у містечку Городище (нині територія Черкаської області). Історичні джерела кажуть, що ще з 18 століття хутором Гулаківщина володів Патрикій Гулак-Артемовський, його нащадки були священнослужителями;

рідний брат батька відомого композитора історії української культури також добре відомий. Петро Гулак-Артемовський, який був професором Харківського університету, є засновником жанру байки в українській літературі. Його байка «Пан та Собака» - сатира на кріпосницький лад - протягом тривалого часу входить до шкільної програми з літератури;

при вступі до Духовної семінарії майбутній композитор прийняв постриг, що було серйозною перешкодою музичній кар'єрі. Використовуючи власні зв'язки, Глінка допоміг юнакові позбутися чернечого сану і поступити на “мирську службу”;

добре знав композитор Тараса Шевченка. Згідно з однією з версій, зустрілися творчі люди в будинку поета Нестора Кукольника і зберігали близькі дружні стосунки протягом тривалого часу. У період перебування великого поета у засланні композитор всіляко його підтримував, відому пісню “Стоїть явір над водою” Гулак-Артемовський присвятив Шевченку;

Об'єднувала творчих людей, різниця у віці в яких становила менше року, безмежна любов до України. Шевченко високо цінував співочий талант Гулака-Артемовського. Після відвідин опери “Руслан і Людмила”, де композитор і близький друг поета виконував партію Руслана, у листі своєму товаришеві Тарнавському він написав такі рядки:

вперше постановка опери “Запорожець за Дунаєм” показана глядачам 18 квітня 1863 року у Маріїнському театрі Петербурга. На прем'єрі партію Карася співав сам Гулак-Артемовський. Незабаром постановка твору була заборонена на 20 років. Згідно з однією з версій, композитора звинуватили в банальному плагіаті, порівнявши твір з “Викраденням із сералю” Моцарта;

найвідоміша опера не є творчим дебютом композитора, за 10 років до її написання він створив дивертисмент “Українське весілля” і водевіль “Ніч напередодні Іванова дня”;

протягом досить тривалого періоду свого життя композитор захоплювався нетрадиційними методами медицини, глибоко вірив у цілющу силу гіпнозу. Є дані, що композитор міг за день приймати близько 30-40 пацієнтів, при цьому ніякої плати за лікування не брав;

не лише творчістю жив Гулак-Артемовський. Свого часу він склав “Статистико-географічну таблицю міст Російської імперії”, а через кілька років запропонував власний проект водопроводу Петербурга.

Біографія Гулака-Артемовського.

1824-1838 - навчання в Духовній семінарії у Києві;

1838-1839 - проживання в будинку Михайла Глінки у Петербурзі;

1839-1842 - навчання в Італії та Франції, виступи на сцені Флорентійської опери;

1842-1684 - кар'єра соліста опери імператорських театрів Петербурга;

1846-1848 - після відставки з театрів Петербурга виступає на сцені Великого театру Москви;

1851 - початок композиторської діяльності;

1860-1862 - написання опери “Запорожець за Дунаєм”;

у листопаді 1865 виконав партію в постановці “Громобой“, останній сценічний виступ;

17 квітня 1873 помер у Москві від запалення легенів, похований на Ваганьковському кладовищі.

Увічнення пам'яті Гулака-Артемовського.

У 1966 році на батьківщині композитора створено меморіальний музей;

у 1971 році у Городищі встановлено пам'ятник Гулаку-Артемовському. Авторами монумента є скульптор Галина Кальченко і архітектор Анатолій Ігнащенко;

на фасаді будинку по Набережно-Хрещатицькій 32, де колись проживав композитор, встановлено ​​меморіальну дошку;

у 2013 році в рамках святкування 200-ї річниці з дня народження композитора підприємством “Укрпошта” випущено марку та конверт із зображенням портрета Гулака-Артемовського і сцени з опери “Запорожець за Дунаєм”;

по Дніпру ходить теплохід, названий ім'ям композитора.

Джерело