16 січня день пам'яті Дмитра Луценка

Дмитро Луценко (1921-1989).

Дмитро Луценко з дружиною Тамарою.
Вони познайомилися в листопаді 1945 р., а за п'ять днів одружилися і прожили разом більше чотирьох десятиліть.

Дмитро Луценко (ліворуч) з композитором Ігорем Шамо.

16 січня день пам'яті Дмитра Луценка - видатного українського поета-пісняра, Шевченківського лавреата, автора славнозвісних пісень "Києве мій" і "Мамина вишня" (1921-1989).

Понад 300 його поезій стали піснями. Музику до віршів Дмитра Луценка створювали Платон Майборода, Ігор Шамо, Костянтин Данькевич, Олександр Білаш та інші відомі композитори.

Шевченківським лавреатом Дмитро Луценко став разом з композитором Ігорем Шамо за пісню "Києве мій" у 1976 р. Гроші від премії переказали до дитячих будинків Києва. Твір - гімн територіальної громади Києва з 2014 р. Спершу Ігор Шамо створив музику, а Дмитро Луценко написав слова. Пісня народилася за одну ніч. Поет сам був дуже музичним: грав на гітарі і мандоліні.

У творчому доробку поета - понад десять поетичних збірок. Його твори перекладені багатьма мовами світу.

"В його поезіях безмір тепла і любові до людей, до рідної землі, до історії нашого народу. Його пісні осяяні сонцем, чистотою і совістю поета і, звичайно, безмежною любов'ю до матері - України, а особливо до рідного села Березової Рудки.", - писала філологиня Лідія Луценко.

Народився майбутній поет в мальовничому селі Березова Рудка (нині Полтавщина). З раннього дитинства був зачарований народними піснями, які співали в родині. "Пам'ятаю себе від маминої пісні, бо щоб не робила, - чи на городі, чи в саду й коли йшла в поле на полоття довжелезних ланок колгоспних буряків, й коли перевтомлена верталася назад, - усе співала бідна трудівниця. Пісня допомагала їй витримувати те каторжне життя.", - згадував Дмитро Луценко.

Голодомор забрав тата і сестру Яринку. Дивом виживши, Дмитро підлітком втік на Донбас, де шахтарював і навчався у гірничо-промисловому технікумі.

Потім були напівголодні студентські роки в Києві. Йому допоміг в житті письменник Іван Микитенко, який у 1937 р. загинув через "український націоналізм". Дмитра Луценка виключили з комсомолу за зв'язок з "ворогом народу".

У 1939 р. він був покликаний на військову службу, на кордон з Афганістаном. Був учасником Другої світової війни, дійшов до Берліна, від поранень отримав інвалідність. Після шпиталю повернувся до інституту.

Працював у газетах “Сільські вісті”, “Молодь України”, кореспондентом Всесоюзного радіо по Україні. У 1962 р. вийшла перша збірка поезій "Дарую людям пісню", яку благословив Володимир Сосюра.

З майбутньою дружиною Тамарою поет пзнайомився 8 листопада 1945 р., а за п'ять днів вони одружилися і прожили разом більше чотирьох десятиліть. Дружина пережила його на понад тридцять років, увічнюючи пам'ять про нього: продала будинок під Києвом і за ці кошти разом з сином Сергієм видавала книжки, диски, встановила щорічну мистецьку премію. Тамара Іванівна здавала кімнату у своїй квартирі, щоб організовували концерти, допомагала молодим талантам.

"Я лишаю в спадок людям щирим пісню й слово - нелегкмй вантаж.", - Дмитро Луценко.

MiraStudia Модерна Україна