Костянтин Огнєвий

 

Костянтин Огнєвий (1926-1999).

30 вересня виповнилося б 98 років Костянтину Огнєвому - видатному українському оперному і естрадному співаку, педагогу, народному артисту України (1926-1999).

"Цьому унікальному співакові підкорилися і естрадний, і оперний Олімпи. Кажуть, він перший з академічних вокалістів почав співати у супроводі ВІА, не полишаючи оперної сцени. Щедро обдарований вокальним талантом, Костянтин Огнєвий мав довгу і блискучу кар'єру, яка успішно продовжилася у його відомих учнях. Троє з них: Ігор Борко, Петро та Павло Приймаки.", - @Національна опера України імені Т.Г.Шевченка (facebook.com/National.opera.of.Ukraine ).

Його учнями були також, зокрема, Микола Мозговий, Віталій Білоножко, Степан Гіга, Олександр Пономарьов.

Костянтин Огнєвий був знаковою постаттю для української школи співу. Його яскраві вокальні дані, душевний, джерельної чистоти голос, уроджена внутрішня музикальність, відчуття стилю зумовили притаманну лише йому неповторну манеру виконання.

"Його пісні ніжні й прекрасні, як білі лебеді. Кого не полонить це прозоре, напівказкове джерело вокалу, ім’я якому - Костянтин Огневий?", - відгукувалася про творчість колеги оперна діва Євгенія Мірошниченко.

"Доброзичливий, енергійний, завжди у доброму гуморі.", - говорили про нього ті, хто знав.

Костянтин Огнєвий був першим виконавцем славнозвісних "Чорнобривців". Це сталося в 1960 р. у Київській філармонії. Саме він дав пісні крила, подарував усім слухачам радість насолоди від чудової пісні. Вона швидко стала шлягером не лише в Україні, а й за її межами. Співак згадував, як його приймали у канадському Монреалі. "…Виконав одну пісню, другу, третю. А потім - "Чорнобривці", і музика Володимира Верменича, і слова Миколи Сингаївського всіх приголомшили… Спершу зал скидався на водоспад: він ревів, гудів, аплодував. Я ще раз повторив пісню - і вже замість шуму між рядами чулося відверте схлипування - десятки людей плакали.".

За два роки після прем'єри "Чорнобривців" Костянтин Огнєвий став і першим виконавцем гімну столиці - "Як тебе не любити, Києве мій" композитора Ігоря Шамо на слова Дмитра Луценка. Співак виконав цю пісню дуетом з Юрієм Гуляєвим, Вона стала відомою і популярною.

На київській оперній сцені Костянтин Огнєвий був першим виконавцем українською мовою партій Люченціо ("Приборкання непокірної" В.Шебаліна, 1959), Таміно ("Чарівна флейта" В.А. Моцарта, 1966).

Народився Костянтин Огнєвий у м.Дніпропетровську (нині - м.Дніпро) в робітничій родині. Коли йому було п'ять років, тата арештували через "антирадянську" поведінку, у в'язниці він і помер. Тавро "ворог народу" тоді отримала група дніпропетровських робітників, які збиралися, щоб почитати вірші й заспівати українських пісень. Цей факт зі своєї біографії співак вимушений був приховувати все життя, але пам’ять про ці події назавжди залишилася у його серці.

Костянтин Огнєвий відвідував музичну школу, опановував скрипку, потім захопився гітарою. Невідомо, як би склалася його подальша творча доля, якби не війна. Щоб піти воювати на фронт, юнак навіть приписав собі один рік, але його музичний талант помітили і він потрапив до ансамблю Мінського військового округу, потім - в ансамбль Білоруського і далі Київського військового округу.

Після війни Костянтин Огнєвий артистичну діяльність розпочав у 1949 р. солістом Дніпропетровської філармонії. Вступив до Дніпропетровського музичного училища, після закінчення якого був направлений на прослуховування до московської консерваторії, яку закінчив не без пригод за п'ять років. Вже на другому курсі він співав в оперній студії при консерваторії. На останньому курсі його запросили до Києва для запису фонограми для документальної стрічки. Він відвідав оперний театр, де випадково потрапив на прослуховування, і одразу отримав пропозицію від директора театру Віктора Гонтаря про його дебют у театрі за два тижні. У москві було прийнято рішення про відрахування Констянтина з останнього курсу консерваторії, але все ж таки дозволили закінчити навчальний заклад.

У 1955 р. Костянтин Огнєвий дебютував на сцені Київського театру опери та балету, де був солістом протягом 18 років. Він брав участь у 800 виставах у 20 операх. З 1973 до 1978 рр. був солістом Київської філармонії. Видано 15 платівок з його записами, близько 200 записів зроблено для фондів Українського радіо.

У виконанні співака звучали твори найрізноманітніших жанрів, від класики до сучасних композиторів. Костянтин Огневий завжди виявляв співочу культуру, чудову вокальну школу, вміння створити неповторний вокально-художній образ.

Він проводив широку концертну діяльність, популяризуючи твори українських композиторів і народні пісні, користувався величезною популярністю та визнанням. Знімався у телефільмах, озвучував кінофільми.

Костянтин Огневий першим з академічних співаків став виступати в супроводі інструментального ансамблю. В його першому колективі грали молодий Володимир Бистряков і гітарист Валерій Петренко. Уже потім з такими ансамблями стали співати Дмитро Гнатюк, Анатолій Солов'яненко, Микола Кондратюк. Але він був сміливим першопрохідцем, який навіть після погроз керівництва звільнити з роботи не припинив співати з ВІА.

Костянтин Огнєвий займався педагогічною діяльністю. З 1965 р. і до останніх днів викладав у Київській консерваторії, де підготував понад 40 співаків.

Унікальний, рідкісний тембр голосу Костянтина Огнєвого живе в пам'яті багатьох поколінь його вдячних шанувальників.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

"Волошкові очі" у виконанні костянтина Огнєвого::