33 роки освіти незалежної України - 33 роки постійних "реформ", які нічого не змінили

 

Спомин Майбутнього

  · 9 год  · 

33 роки освіти незалежної України - 33 роки постійних "реформ", які нічого не змінили:

- закон "Про освіту", 1991 рік;

- Про концепцію середньої загальноосвітньої школи України, 1992 рік;

- Державна національна програма "Освіта" ("Україна XXI століття"), 1993 рік;

- закон "Про освіту", 1996 рік;

- "Концепція Державного стандарту загальної середньої освіти" 1996 рік;

- постанова "Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання", 2000 рік;

- постанова "Про Концепцію загальної середньої освіти

(12-річна школа)", 2001 рік;

- "Національна доктрина розвитку освіти", 2001 рік;

- Державна програма «Вчитель», 2002 рік;

- Державний стандарт базової й повної середньої освіти, 2004 рік;

- указ "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні", 2005 рік;

- постанова "Про невідкладні заходи щодо запроваджен-

ня зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти", 2005 рік;

- програма «Рівний доступ до якісної освіти», 2006 рік;

- указ "Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні", 2008 рік;

- Державна цільова соціальна програму підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти;

- Державна програма впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій «Сто відсотків»;

- "Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року", 2013 рік;

- Концепція реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти “Нова українська школа” , 2016 рік;

- закон "Про освіту", 2017 рік;

- Програма великої трансформації «Освіта 4.0: український світанок», 2022 рік.

Що ми маємо на сьогодні?

- "реформоване" ЗНО;

- "12-річну" освіту;

- "нову українську школу", яка в незрозумілому стані - офіційно жива, а насправді МОНУ намагає її реанімувати;

- нові "назви" для колишніх шкіл.

А якість нашої освіти (що потрібно взяти в "лапки" - якість чи освіту?) піддається критиці на всіх щаблях суспільства.

Реформи гучно проголошуються з високих трибун - будемо переймати досвід Фінляндії, Естонії, Кореї та Сингапуру, потім різкий старт, "ривок" і за три роки все потрохи сходить нанівець, адже ми хочемо таких реформ, щоб не реформуватись самим, і це стосується як "низів", так і "верхів".

П.С. Серед "досягнень" забув 100% "сертифікатоманію", при якій підвищення кваліфікації замінилось пошуком "сертифікатів"