«ЗА БАЙРАКОМ БАЙРАК» — вірш Шевченка з циклу «В казематі», написаний у казематі «Третього відділу» між 17.IV і 19.V 1847. Віршеві притаманні мотиви, образи і настрої романтичної балади: посмертна кара за гріх, образ козацької могили, мрець, який встає вночі з могили, таємничість, жах і журба. Твір продовжує тему критичного осмислення історії України, розпочату в посланні «/ мертвим, і живим...». Не називаючи історичних імен, Шевченко осудив гетьманів 2-ї пол. 17 ст. типу П. Дорошенка і Ю.Хмельницького, які допомагали туркам і татарам брати в полон українське населення. Історичні відомості про це Шевченко міг запозичити з козацьких літописів,«Історії Русів», праць Д. Бантиша-Каменського й М. Маркевича та з історичних пісень.
За байраком байрак, А там степ та могила. Із могили козак Встає сивий, похилий. Встає сам уночі, Іде в степ, а йдучи Співа, сумно співає: — Наносили землі Та й додому пішли, І ніхто не згадає. Нас тут триста як скло! Товариства лягло! І земля не приймає. Як запродав гетьман У ярмо християн, Нас послав поганяти. По своїй по землі Свою кров розлили І зарізали брата. Крові брата впились І отут полягли У могилі заклятій. — Та й замовк, зажуривсь І на спис похиливсь. Став на самій могилі, На Дніпро позирав, Тяжко плакав, ридав, Сині хвилі голосили. З-за Дніпра із села Руна гаєм гула, Треті півні співали. Провалився козак, Стрепенувся байрак, А могила застогнала.
Немає коментарів:
Дописати коментар