субота, 30 грудня 2023 р.
пʼятниця, 29 грудня 2023 р.
Знову до школи, або про творчу роботу вчителя
Знову до школи, або про творчу роботу вчителя
22 листопада більшість шкіл починає працювати в очному режимі. Звісно, що дехто з колег вже призабув особливості такої роботи. Але завжди знайдуться ті, хто нагадає, що робота в школі – це не лише уроки та спілкування з учнями, а ще й купа бюрократичної, формальної псевдодіяльності. А ще, як забути, що діяльність кожної школи, кожного вчителя знаходиться під пильною увагою учнів, батьків та неймовірної кількості контролюючих органів. Тому, зовсім не дивно, що просторами інтернету «гуляє» нагадування колегам про те, як ми знову будемо працювати:
«Отже, нагадую, зайшовши до школи, покажіть на вході результати аналізів, сертифікат зеленого кольору, довідку про відсутність судимості та поганих думок. Розпишіться, що прийшли, зазначте час, щоб засвідчити, що прийшли вчасно, зробіть відбиток пальця, сітківки ока, щоб довести, що прийшли саме ви.
В учительській розпишіться у щоденному наказі про нерозголошення персональних даних. Взявши журнал, розпишіться, що взяли журнал.
До класу необхідно прийти за 15 хвилин до початку уроку. Учні мають розписатися, що претензій до вчителя не мають. Далі учні слухають щоденний інструктаж про порядок пересування школою, правильне миття дошки, намочування ганчірки та користування крейдою. Учні розписалися у журналі інструктажів.
До 9.00 необхідно надіслати щоденний звіт до ВО про кількість дітей.
Нарешті, почався урок. Урок ретранслюється на сайт Міністерства, в електронні щоденники, сайт школи, на ресурс для сторонніх спостерігачів.
Домашнє завдання не питається, тому що не можна питати без вільного волевиявлення учня. Оцінки виставляються лише високого рівня та лише за письмовою згодою учня. Після уроку відеозапис надсилається експертам. Учні ставлять підпис, що прослухали урок у повному обсязі та претензій до надавачів освітніх послуг та й до самих освітніх послуг не мають.
На перерві вчитель складає аналіз уроку, підтверджує його печаткою у директора та розписом у завуча, надсилає звіт до ВО.
На початку перерви учні проходять інструктаж з правил поведінки на перерві. Розписуються.
***
Шість (сім, вісім) уроків відучилися. Учням зачитується інструктаж про правила переміщення територією поза школою. Учні розписуються, йдуть додому.
Вчитель пише звіт за день, робить аналіз оцінок, пише план наступного дня, складає діагностичну карту успішності та відправляє все це до ВО.
Збирається педрада за підсумками проведеного дня. Протокол педради надсилається до Міністерства.
Далі коротеньке, години на дві-три, онлайн навчання вчителів новим методам, формам та прийомам роботи, згідно з останньою Концепцією синергії розвитку об'єднаного творчого потенціалу учасників освітнього процесу.
Після КПК, вчитель обдзвонює батьків учнів, щоб дізнатися чи дійшли діти. Нагадує їм про щоденний фотозвіт дозвілля дітей. Запис телефонного дзвінка зберігається у базі школи.
На виході зі школи вчитель перевіряється на наявність крейди у кишенях, грошей у гаманці, незареєстрованих на винесення шкільних зошитів.
Шкільне подвір'я вже освітлюється ліхтарями. Вчитель прибирає листя, сніг, знищує амброзію (залежно від сезону), робить фотофіксацію, знімки відправляє до місцевої адміністрації. Там їх вранці передивляться, робочий час чиновників адміністрації давно закінчився, перевірять правильність дати, яка на них зазначена.
Тепер може йти додому.
Вдома вчитель консолідує фотозвіти батьків про дозвілля та хобі дітей до єдиного звіту, відправляє його до управління, яке розміщує цей звіт на своїй сторінці у ФБ. Потім звертається до батьків, друзів, знайомих, знайомих знайомих, домашніх улюбленців з проханням поставити вподобайку під фотозвітом.
Пізніше проводить обов'язковий онлайн-урок зі свого предмета. Робить звіт щодо відвідуваності уроку, аналізує свої помилки, планує самоосвіту. Надсилає звіт до ВО.
Ось і ніч. Глибока ніч. Учитель лягає спати з гарними та радісними думками. Та уві сні мозок вчителя не спить, він шалено розробляє персональну стратегію підвищення соціальної відповідальності перед учнями, батьками, країною. Ще трохи і буде новий робочий день. Готуйся радо зустріти його, вчителю ...»
Звісно, трохи перебільшено, не всі правильно названі імена «старших товаришів», та разом з цим, якось болісно від того, що робота вчителя (я вже не кажу про роботу директора чи заступника) така забюрократизована, стільки в ній непотребу, що у вчителів майже не лишається часу та сил на співтворчість з учнями.
Непричесані думки про зарплати освітян
Я вже кілька років не дивлюсь телевізор, не слухаю радіо, але й до мене долітає з усіх прасок хоровий вереск чиновників різних рівнів про підвищення зарплат і добробуту освітян, і я розумію, значить, будуть грабувати...
Раніше у маленьких містах влаштовували єврейські погроми. Їх били і знищували, а вони виживали… Тепер постійно підвищують освітянам зарплату, а вони ще живі, мовчать та навіть працюють: вчать, танцюють, співають та захищають дітей.
Я знаю, освітяни – це особливі люди, під час другої світової вони йшли навіть у газові камери разом зі своїми учнями. Зараз, як мінімум, вони є прикладом незламності.
Водночас уже стало традицією голосно співати про зарплати педагогів, натякаючи ніби на тих, хто не працює, а їсть, адже, на думку тих, хто ніколи не працював у школі, і освітні втрати зашкалюють, і PISA провалена, але, як зазначив прем'єр-міністр України Денис Шмигаль, «середньомісячна зарплата вчителя вищої категорії збільшиться з 14,4 тисячі до 17,4 тисячі гривень».
«Уряд у 2024 році планує підвищити заробітну плату вчителям у два етапи: з 1 січня на 10% та з 1 липня на 12% за тарифною сіткою. Це тарифна сітка, і вона прив’язана до мінімалки. Збільшується мінімалка – збільшується оклад усіх у тарифній сітці», – пояснив голова освітнього комітету Верховної Ради України Сергій Бабак.
Пана Лісового також чує вся країна: «У середньому вчитель отримує близько 13 тисяч гривень. Після підвищення середня зарплата вчителя з січня становитиме 14 тисяч гривень, з квітня – близько 16 тисяч».
Як рахували поважні пани освітянську зарплату, хай залишиться на їх совісті. Ми ж порахуємо реальні статки педагогів.
Оскільки маю відношення до позашкілля, то проаналізую зарплату керівника гуртка.
Але спочатку кілька слів про те, хто такі керівники гуртків. Це – творчі, талановиті, самовіддані люди, які допомагають дітям розкрити свої здібності та обдарування.
Уявімо собі керівника гуртка – початківця. За його плечима десятиліття роботи над собою та навчання: спочатку – музична школа, танцювальний чи театральний колектив; потім – музичний, хореографічний, театральний навчальний заклад вищої освіти.
На відміну від вчителів, які працюють зі сформованими класами, керівники гуртків мають самостійно знайти дітей, зацікавити їх своєю справою, підлаштувати свій час під їхні можливості.
За останній рік кількість дітей у закладах позашкільної освіти міста Києва зменшилась на 13000 дітей, або на 1000 груп. Причин кілька: багато дітей перебувають за кордоном, шкільне навчання дітей відбувається у кілька змін, що ускладнює відвідування гуртків у позашкільний час.
А відповідно, зменшилось і навантаження педагогів. Дуже мало педагогів, особливо молодих, мають повну ставку, адже, щоб мати повну ставку, педагог повинен мати орієнтовно 4–5 груп по 15 дітей у кожній.
Але повернемось до грошей. Що ж гарантувалося державою керівнику гуртка-початківцю в 2023 році?
Базова ставка за 10 тарифним розрядом – 5265 гривень, яка підвищувалась на 10 відсотків за постановою КМУ №22 та на 5 відсотків за постановою КМУ №373, тобто на 526,5 гривень та 263,25 гривень. Отже, держава гарантує керівнику гуртка 6054,25 гривень.
Бінго: заплата керівника гуртка з усіма підвищеннями нижче мінімальної на 646,75 гривень. Звісно, в Україні заборонено платити менше, ніж 6700, тож бухгалтерія доплачує до мінімалки, але, якщо у керівника гуртка лише 0,5 ставки, то, відповідно, і зарплата 3350 гривень до утримання податків.
Як же зміниться зарплата керівника гуртка в наступному році?
Базова ставка за 10 тарифним розрядом становитиме 5815 гривень, додамо сюди підвищення на 10 та 5 відсотків, тобто 581,5 та 290,75 гривень, отримаємо 6687,25 гривень. Мінімальна зарплата з 01.01.2024 – 7100 гривень. Отже, до мінімалки бухгалтерія буде доплачувати 314,75 гривень.
Ми можемо прорахувати гарантовану державою оплату праці будь-якого педагога. Але реальні суми зарплат в дошкіллі, позашкіллі та навіть у шкільній освіті коливаються на межі мінімальних в нашій державі.
І, безумовно, ображає в цій ситуації не лише те, що життя педагога на межі біологічного виживання, не лише те, що при такій зарплатні педагог навіть не заробить мінімальну пенсію і буде доживати своє життя у злиднях, а ще й у суспільстві на рівні держави культивується образ педагога, якому держава постійно підвищує зарплатню, а йому все мало.
Правду кажуть: по вустах текло, але в рот не потрапило...
Р.S. На жаль, коли капає зарплата, я інколи бачу сльози в очах колег.
Автор: Володимир Онацький, освітній експерт з проведення інституційного аудиту.
середа, 27 грудня 2023 р.
ЯПОНІЯ ДАЛА МІЛЬЯРД УКРАЇНІ НА ЗАРПЛАТИ ВЧИТЕЛІВ: СКІЛЬКИ ТА КОЛИ ПРИЙДУТЬ КОШТИ
2024 рік стане для вчителів вдалішим, ніж 2023. Адже допомога прийшла, звідки не чекали: українським освітянам вирішили виділити кошти з Японії.
Світовий банк виділяє Україні додаткові 1,34 мільярда доларів. Частину з цих коштів, як вже заведено, спрямують на оборону та ЗСУ, однак більш ніж половина гранту має забезпечити соціальні потреби нашої країни. І зарплати освітянам тут грають не останню роль.
КУДИ СПРЯМУЮТЬ КОШТИ СВІТОВОГО БАНКУ?
Усього на потреби Україні виділять 1,34 мільярда доларів. Майже всі вони мають забезпечити виплату в країні пенсій, зарплат вчителів та підтримати внутрішньо переміщених осіб. Про це повідомив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль.
Найбільша частка пакета допомоги — 1, 086 млрд доларів належить уряду Японії. Інша частина — це гранти від США, Швейцарії та Фонду підтримки, відновлення та реформування України, спеціальної платформи, що була створена Світовим банком у 2022 році.
ГРОШІ НА ЧАСІ: ЧИ ВРЯТУЮТЬ ЦІ КОШТИ ОСВІТУ ВІД КРИЗИ?
У 2024 році бюджет Міністерства освіти буде скорочений на 20%, попри те, що борги у системі освіти збільшуються майже в усіх галузях. Лише на будівництво та ремонт укриттів потрібно виділити 153 млрд гривень, але взяти їх ніде: 2,5 млрд від бюджету не покриють навіть 10% проблем.
Окрема тема — це зарплатні борги перед вчителями. У Харківський та Херсонській областях освітяни не отримували виплат більше ніж п'ять місяців у 2022 році. Така ж ситуація спостерігалася в інших регіонах, зокрема Житомирській області, де виплати могли не проводити більш як три місяці.
16 травня 2023 року Кабінет міністрів ухвалив розпорядження «Про розподіл резерву освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у 2023 році», згідно з яким працівникам Харківської та Херсонської області виплатять заборгованість, що утворилась на кінець 2022 року. Для цього з бюджету виділили 1, 4 млн гривень.
Однак, щодо накопичуваних заборгованостей на 2023 рік поки не йдеться. Тому кошти японського гранту будуть дуже доречні, адже стануть ще одним додатковим джерелом для виплат.
Попри борги, є хороша, хоча й трохи дивна новина: Мінфін у грудні 2023 року провів аудит, за яким виявив більш ніж 3 млрд гривень освітніх субвенцій, які «приховались» у місцевих бюджетах. Наразі ці кошти Міносвіти вже пообіцяло спрямувати на розв'язання нагальних проблем в освітньому середовищі. Однак чому про ці гроші протягом року ніхто не звітував — невідомо, хоча Мінфін у своєму зверненні й зауважив, що це неприпустимо.
У 2024 вчителям можуть затримати зарплати через брак коштів: чи очікувати колапс?
Обіцяного підвищення зарплат для вчителів може не бути. Навіть більше: є вірогідність, що зарплати можуть взагалі затримати.
В Україні може статися затримка з виплатою зарплат та пенсій для майже 12 млн осіб, якщо ми не отримаємо належної допомоги від Заходу. Про це заявила перший віцепрем'єр-міністр економіки Юлія Свириденко у коментарі Financial Times, повідомляє Економічна правда.
Так, йдеться про можливу затримку виплати заробітної плати для 1,4 млн вчителів. Окрім того, без зарплат можуть залишитися 500 тисяч держслужбовців, а без пенсій — 10 млн пенсіонерів. Свириденко зазначає, що без західної підтримки економіка України відкинеться до режиму «виживання».
Так, наступного року Україні знадобиться 37 млрд доларів зовнішньої підтримки. Водночас міністр економіки висловила сподівання, що ЄС схвалить допомогу Україні в лютому та надасть кошти до кінця березня.
Варто зазначити, що у 2023 році економіка України вперше з початку війни показала зростання на 5% проти 20% падіння у 2022 році. Окрім того, за перші 11 місяців 2023 року Київ зібрав податків на 4,4 млрд доларів більше, ніж за аналогічний період минулого року. Однак цих грошей все одно не буде достатньо для можливості регулювання бюджетної сфери та сфери освіти.
Чи очікувати колапсу у системі освіти?
2024 рік насправді може стати роком непростих викликів для українців. Проблем у сфері освіти декілька й усі — нагальні, адже поряд з недостатнім фінансуванням стоять реформи, які необхідно проводити вже зараз. Ось три головні виклики для освітян:
Неактуальна зарплата. Борги по виплатах вчителям є майже в кожній області України. У Житомирській, Харківській та Херсонській вони нараховуються кількома місяцями та тривають з 2022 року. Окрім того, середня зарплата вчителя становить 13—15 тисяч гривень, що дуже мало при великому навантаженні. У 2024 Кабмін обіцяв підняти виплати двічі, однак без фінансування з Заходу, це питання можуть відкласти.
Державних коштів не вистачає. Ми вже писали, що майже половина шкіл в Україні не може обходитись без допомоги батьків. У деяких закладах освіти спонсорська допомога складає майже 50% шкільного бюджету. Все через дефіцит виплат, адже у 2022 усі кошти спрямували на ЗСУ, а у 2023 видатки не збільшились. При цьому, на 2024 бюджет на освіту закладений на 20% менший, ніж цьогоріч. Грошей не вистачає так само на стипендії, на фонди та музеї, на укриття (хоча уряд і пообіцяв 2,5 млрд додаткових коштів.
«Дивний» розподіл коштів. Тотальний дефіцит коштів в освіті змушує чиновників усіх ланок шукати додаткове фінансування, серед яких не тільки допомога західних країн, а ще й спонсорська підтримка. Однак не можна бути певним, що коштів справді не вистачає або ж їх неправильно розподілили? Через це наприкінці 2023 року Мінфін знайшов декілька мільярдів субвенцій у місцевих бюджетах, хоча ці гроші мали передати на освіту, на чому зауважили економісти.
Таким чином можна вже зараз говорити про те, що навіть з фінансуванням за підтримки Заходу у сфері освіти перейшли до економії.
Але не все так безнадійно!
Все ж декілька рятувальних кругів у сфері освіти є. У грудні 2023 року до загального фонду Держбюджету на 2024 рік надійшло близько 5 млрд доларів зовнішнього фінансування. Про це повідомляє Мінфін.
Це 11% від загального обсягу фінансової допомоги. Кошти будуть спрямовані на фінансування соціальних видатків, серед них і виплати працівникам освіти та охорони здоровʼя, гуманітарні проблеми, а також забезпечення соціального захисту населення. У Мінфіні запевняють, що за кошти відзвітують, адже співпраця зі Світовим банком забезпечують прозорість залучення й використання зовнішнього фінансування.
Також народний депутат Данило Гетманцев, керівник комітету Ради з фінансів та податків, заявив, що усі соціальні виплати та зарплати нададуть у повному обсязі.
Коментар із Інтернету:
Нащо вчителям ті копійки.Ви,що?
Це ж покликання.
Головне суддів,депутатів,міністрів,купу других непотрібних дармоїдів забезпечити і неабияк а кожного місяця по 200-300тис.
Коментар із Інтернету:
Так півроку трубіли,що підвищують, мої сусіди вже вирахували скільки тис $ я отримуватиму,а тут - на тобі,затримають!
Ну як так?
Коментар із Інтернету:
А японські уже поділили? Світовий банк надає Україні додаткові 1,34 млрд доларів, які спрямують на зарплати вчителів.
Коментар із Інтернету:
А собі міністри та депутати не хочуть зарплату затримати? Якраз на всіх освітян вистачить, ще й пенсіонерам можна докинути. За їх розумінням виходить, що вчителі та пенсіонери самі багаті або зайваві частини суспільства, які треба знищити?
Коментар із Інтернету:
Так міністр же казав,що вчителі повинні жити не за зарплату.
вівторок, 26 грудня 2023 р.
Колядка на Різдво 2023 "Там во Бахмуті"
Там во Бахмуті,
Де стріли чути, Де стільки цвіту Вже полягло... Враз тихо стало | І залунало: | Христос Родився! | Славімо Його! | (2) Донецька нічка, Окопна свічка, І ворогам всім Лютим на зло, - Стали солдати | Колядувати: | Христос Родився! | Славімо Його! | (2) Під Гуляй Полем Кутя на столі, Звіздою небо Там зацвіло, Вітер у степу | Водить вертепи: | Христос Родився! | Славімо Його! | (2) В місті Марії Промінь надії Десь над Азовом В небо звело, Там нас чекають, | Тихо співають: | Христос Родився! | Славімо Його! | (2) Під замком львівським, На Личаківськім, Лицарів військо Спокій знайшло... Ми ж до Героїв | Із колядою: | Христос Родився! | Славімо Його! | (2) В древньому Римі Петрик із Криму Разом зі світом Славить Різдво! Юля з Луганська, | Настя з Бердянська: | Христос Родився! | Славімо Його! | (2) А в Тернополі Маленька Оля З фронту чекає Татка свого. Ручки складає, | Слізки втирає: | Христос Родився! | Славімо Його! | (2) Наша родина - Вся Україна, І Збройні сили, І ТРО, Під Божим стягом | Йдем до звитяги! | Христос Родився! | Славімо Його! | (2)
субота, 23 грудня 2023 р.
118 років від дня народження Костянтина Данькевича
24 грудня виповнюється 118 років від дня народження Костянтина Данькевича - видатного українського композитора, піаніста, диригента, педагога, Шевченківського лавреата (1905-1984).
Композиторська спадщина Костянтина Данькевича жанрово дуже різноманітна - опери, балети, кантати, ораторії, симфонії, сюїти, симфонічні поеми, хорові, камерно-вокальні й інструментальні композиції, камерні і хорові твори, музика до драматичних вистав і кінофільмів. Його балет "Лілея" за поемою Тараса Шевченка досі вважається одним із кращих українських балетів.
Костянтин Данькевич був справжнім велетом - був високого зросту і кремезної статури. Глядачі дивувалися, як чоловік такої фактури, з величезними руками, може видобувати найніжніші звуки і віртуозно вигравати найдрібніші і найвитонченіші пасажі.
Народився майбутній композитор в Одесі, початкову освіту здобув у гімназії. Після смерті батька у 1919 р. вступив до електротехнікуму, проте бажання займатися музикою перемогло і він вирішив здобути музичну освіту в Одеському музично-драматичному інституті (пізніше Одеська консерваторія) на факультетах фортепіано і композиції.
Завдяки своїй харизмі і творчому обдаруванню, яке майстерно виявлялося не лише у віртуозному володінні фортепіано, але і неабияких акторських та вокальних здібностях, він швидко завоював авторитет серед педагогів і любов публіки.
Після закінчення навчання працював викладачем, а пізніше - доцентом Одеської консерваторії.
Репресії 1930-х рр. ХХ ст. не зачепили К.Данькевича через його хворобу, яка в той час виявилася рятівною, як згадував Данькевич незадовго до смерті, "це був єдиний вихід залишитися живим".
У 1942-1943 рр. композитор перебував у евакуації в Тбілісі, де був художнім керівником ансамблю військ НКВС Закавказзя. У 1944-1951 рр. очолював Одеську консерваторію, у 1953 р. переїхав до Києва.
Костянтин Данькевич захоплювався поезією, дуже любив твори Тараса Шевченка, які високо цінував і часто читав напам’ять. Можливо саме тому, значні успіхи композитора пов’язані саме з музичною Шевченкіаною. Це чудовий балет "Лілея", опера "Назар Стодоля" і симфонічна поема "Тарас Шевченко".
Створену до 100-річчя смерті Т.Шевченка оперу "Назар Стодоля", незважаючи на успіх вистави у публіки, її рішенням Урядового комітету знімають, а самого композитора усувають з номінації на Шевченківську премію. Це спричинило глибоку кризу в житті композитора, яка тривала 10 років. За цей час він фактично не виходив з дому, і майже не писав нові твори. І лише робота над постановкою балету "Лілея" у Київському оперному театрі, поступово повернула композиторові життєві сили і жагу творчості.
Неабияке враження композитор справляв і на солістів, з якими він працював незадовго до прем’єр своїх опер. Він любив доносити концепцію вистави, граючи та співаючи усі партії, перетворюючи репетицію на справжню моновиставу.
Костянтин Данькевич виховав композиторську плеяду чудових учнів: Леся Дичко, Костянтин Мясков, Борис Олексієнко.
Іменем Костянтина Данькевича названо Одеський коледж мистецтв (раніше - Одеське музичне училище).
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
Вже 200 років відома різдвяна пісня "Тиха ніч" мандрує світом
1818 рік в історії Європи не був спокійним, особливо центральну Європу роздирали наполеонівські війни, революції і голод. Гинули люди, назавжди зникали з лиця землі фортеці і замки. Серед найвідоміших втрат 1818 року в цій частині Європи величавий палац Мірабель в австрійському місті Зальцбург, який знищила пожежа. І хоча палац нині вже відреставрований, його романтичний інтер’єр повністю відновити не вдалось.
Саме в Зальцбурзі в 1792 році народився Йозеф Мор – автор слів відомої коляди «Тиха ніч, свята ніч». Хлопчик зростав у злиднях в родині без батька, зате місцевий священик зауважив потяг дитини до літератури і допоміг йому здобути освіту. Після закінчення семінарії Йозеф Мор також став священиком, але до кінця життя писав поеми і складав вірші. Так у 1816 році народився його вірш «Тиха ніч, свята ніч», авторові тоді виповнилось 24 роки.
Йозеф Мор через хворобу і потребу лікуватись часто переїжджав, так у 1818 він дістався міста Оберндорф (нині передмістя Зальцбурга – ред.), яке зайняло в його житті особливе місце. В Оберндорфі доля звела його з Францом Ґрубером – шкільним учителем і музикантом, який грав на гітарі. Йозеф Мор і Франц Ґрубер потоваришували, знайомство не тривало довго, але ця зустріч для обох стала доленосною.
Історія колядки розпочалась напередодні Різдва 24 грудня 1818 року, того дня в місцевому костелі Святого Миколая вийшов з ладу орган. Засумував Франц Ґрубер, Різдвяну богослужбу доведеться відправляти без музики. На допомогу прийшов приятель Йозеф Мор, який згадав про свій, складений два роки тому вірш «Тиха ніч», він запропонував Ґруберові скласти до нього музику. Франц Ґрубер погодився, хоча складав музику вперше. Так швидко, лиш за один день, народилась проста колискова мелодія «Тихої ночі», яка опівночі після Різдвяної богослужби пролунала вперше. В костелі «Тиху ніч» заспівали її автори – Йозеф Мор і Франц Ґрубер, який також допомагав собі грою на гітарі, до солістів також приєднався хор.
Прем’єра вдалась, мелодія колядки сподобалась, відтак вона вже 200 років з великим успіхом подорожує світом. Розповідають, що і в окопах Першої світової війни вояки з протилежних ліній фронту 24 грудня у Різдвяну ніч відкладали зброю, щоб разом заспівати «Тиху ніч».
Австрійська «Тиха ніч, свята ніч», так само, як і український «Щедрик» Миколи Леонтовича належать до найвідоміших і найулюбленіших у світі Різдвяних колядок Слова «Тихої ночі» нині перекладені на понад 100 мов світу, колядку співають і українською.
Австрія про авторів коляди не забуває, в Оберндорфі й Зальцбурзі є понад 10 місць, пов’язаних з історією «Тихої ночі». На жаль, в середині 19 століття костел Святого Миколая, де вперше пролунала відома коляда, був зруйнований повінню, на його місці стоїть сьогодні капличка, яка так і називається – «Каплиця «Тихої ночі».
А неподалік каплички розташований музей «Тихої ночі», де можна більше дізнатись більше про історію коляди. Також з місцевої пошти у Різдвяні дні можна надіслати листа з маркою і штампом «Тихої ночі».
Підписатися на:
Дописи (Atom)