Ні для кого не секрет, що далеко не всім дітям подобається вчитися. Чому? Причини різні: відсутність зацікавленості, лінь, складнощі у засвоєнні матеріалу, психологічний стан тощо. Але результат один: немає мотивації до навчання – немає хороших знань.
Чи можна цьому зарадити? Можна! Звісно, змушувати вчитися, розповідаючи про те, що це дуже корисно та колись у майбутньому точно знадобиться – це найгірший спосіб досягти мети. До того ж, існують більш дієві способи мотивування школярів до навчання. Що може переконати учнів навчатися та стимулювати їх інтерес?
Зміст матеріалу. Так, далеко не всі учні дуже хочуть вчитися, у багатьох з них зовсім інші бажання. Наприклад, діти молодшого шкільного віку більше люблять бавитися, й їхньої провини в цьому немає. Вчитель, у свою чергу, має змінити напрям прагнень дітей таким чином, щоб він відповідав педагогічним цілям. Учні хочуть гратися? Використовуйте як засіб навчання дидактичні ігри!
Співпраця. Враховуйте інтереси учнів, поговоріть з ними та дізнайтеся, що саме їх цікавить, що вони хочуть дізнатися та в який спосіб. Так ви дізнаєтеся про ключові потреби дітей, а отже – зможете підлаштувати під них навчальний план. Хваліть дітей, заохочуйте їхнє бажання досягти визнання, адже багато хто з дітей вчиться не стільки заради знань, скільки заради престижу. У цьому немає нічого поганого, такі прагнення необхідно заохочувати.
Свобода вибору. Не секрет, що далеко не всім учням подобається навчатися лише через те, що їм нецікаво сприймати стандартний навчальний матеріал. Можливо, школярам потрібно більше індивідуальних чи творчих завдань, а може, вони зможуть краще працювати у групах.
Щоб отримати максимальний ефект, учителю необхідно виробити певну стратегію.
Побудувати теоретичну логіку предмету, зробивши учнів не просто виконавцями певних завдань, а своїми повноправними партнерами.
Обирати та подавати навчальний матеріал у такому форматі, який точно зацікавить учнів.
Використовувати різноманітні методи і форми навчання. Такий підхід завжди викликає інтерес та стимулює школярів до пізнання нового.
Орієнтуватися на реалістичні вимоги. Вони мають бути високими, але не настільки, щоб учні не могли їх виконати, інакше вони просто втрачають інтерес до навчання.
Вимоги треба підвищувати поступово.
Забезпечити стабільний та оперативний зворотній зв’язок з учнями.
Не забувати хвалити учнів, якщо вони на це заслуговують.
Аналізувати учнівські роботи максимально конкретно та коректно. Діти мають розуміти, що, якщо є критика, то вона стосується саме певних недоліків роботи, а не особистості школяра.
Не дозволяти жорсткої конкуренції між учнями та не порівнювати їх між собою. Конкуренція далеко не завжди стимулює до нових досягнень, навпаки – вона може призвести до негативних наслідків.
Давати учням свободу вибору. Якщо це можливо, нехай вони самі обирають види робіт з кількох альтернативних варіантів.
Відповідна мотивація навчальної діяльності завжди приносить позитивний результат. А щоб досягти його швидше, використовуйте різноманітні прийоми розвитку пізнавальної активності. Добре працюють такі способи мотивації навчальної діяльності як бесіда, створення проблемних ситуацій та ситуацій успіху, використання прийомів критичного мислення, наприклад, «Мозкової атаки», творчих завдань або дидактичних ігор тощо.
