Володимир Онацький
Стежити
Про нові “ініціативи” депутатів, або як добити українську освіту
Тези до кави
Кажуть, що коли Господь хоче покарати, він відбирає розум. Читаючи пропозиції Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій до Держбюджету-2026, починаєш розуміти: правду кажуть.
Поки країна воює, поки вчителі працюють на межі, поки школи тримаються на ентузіазмі педагогів, хтось вирішує “підправити” освітнє законодавство найменш законним способом - протягнувши зміни через Закон про Державний бюджет.
Конституційний Суд двічі — № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 — чітко зазначив: бюджетний закон не може змінювати інші закони та обмежувати права громадян. Але у Висновку Комітету ми бачимо прямо протилежне - рішення, які можна охарактеризувати як удар по українській школі.
Що ж підписав пан Сергій Бабак, що пропонує Комітет внести до законодавства:
1. Ліквідація безстрокових договорів
До 31 серпня 2026 року всіх учителів пропонують перевести на строкові контракти — на 1, 2 або 5 років. Відмова означатиме звільнення. Професія з довгострокової стає тимчасовою, без гарантій і стабільності.
2. Конкурси на кожну педагогічну посаду
Ідея прозоро звучить красиво. Але в реальності це ризиковано. Система, яка три місяці не може зібрати комісію, щоб розібратися з випадком відсторонення дітей у шортах, навряд чи чесно визначатиме переможця конкурсу на вчительське місце. У такій моделі виграє не найкращий, а найближчий - і це не про якість освіти.
3. Контракти - вибірково
Уявімо: двоє педагогів працюють однаково довго, але одному пропонують контракт на рік, іншому — на п’ять. Це не реформа і не розвиток. Це механізм ручного управління людьми, де стабільність залежить не від професійності, а від прихильності керівництва.
4. Збільшення навантаження з 18 до 22 годин на ставку
Підвищення навантаження подають як невелику зміну, але це не просто +4 уроки. Це реально +10 годин роботи на тиждень. Сьогодні вчитель працює 50+ годин. Після підвищення буде понад 60. Підготовка, перевірки, журнали — усі ці обов’язки нікуди не зникають. Це не оптимізація — це виснаження.
Зростання навантаження автоматично призведе до прихованого скорочення: один учитель виконуватиме роботу, яку раніше ділили між двома. Менше годин — менше ставок. Скорочення відбудеться без слова “скорочення”.
Початкова школа постраждає найбільше. Без іноземної, мистецтва і фізкультури у класовода залишається лише 16–18 годин — цього недостатньо для ставки. Це прямий шлях до руйнування фундаменту шкільної освіти.
Особливо складна ситуація складеться для чоловіків-вчителів. Щоб зберегти відстрочку, необхідно мати 0,75 ставки, а годин для цього вже не буде. Фактично система сигналізує: “Чоловіки нам зайві”.
Ще один наслідок — зростання мультипредметності. Щоб набрати ставку, учителю доведеться вести 4–6 предметів. Не тому, що це підвищує якість освіти, а тому що “так склалося навантаження”. Завтра фізкультурник викладатиме англійську, а музикант — природознавство.
Фінансової користі це не дає. І нинішнє, і майбутнє “підвищення” зарплат буде з’їдене інфляцією. До того ж тема вчительських зарплат повернеться у публічний дискурс не раніше, ніж через 5–7 років. Але працювати за знецінену зарплату вже доведеться не 18, а 22 години. Учитель програє двічі: зарплата падає, а навантаження стає постійним.
Усе це відбувається на тлі того, що вчителі донатять на ЗСУ зі своїх скромних зарплат, тоді, як урядовці просто розкрадають держбюджет.
Фінальні висновки
Такі “ініціативи” не про розвиток освіти. Вони про руйнування шкіл, виснаження вчителів і втрату майбутнього країни. Це руйнація системи зсередини.
Хочеться запитати депутатів, членів Комітету: як так сталося, що ви голосно обіцяли вчителю-початківцю зарплату у три прожиткові мінімуми, а на практиці підтримуєте рішення, які знищують українську освіту? Де ваша відповідальність і де виконані обіцянки?
І поки депутати голосують за такі “ініціативи”, зі шкіл можуть піти люди, які тримали систему в найважчі роки. Якщо держава не спроможна виконати обіцянки, то хоча б не повинна знищувати тих, хто тримає її на плечах.
P.S. Вже навіть профспілки зробили заяву. А Ви так і будете мовчати, колего?
Мовчання зараз - це згода з депутатами. Давайте говорити, обговорювати й підтримувати одне одного.
Немає коментарів:
Дописати коментар