Вибране1 год«Парадокс Солоу» в освіті
Є такий парадокс продуктивності (англ. productivity paradox), який сформулював ще 1987 році нобелівський лауреат з економіки Роберт Солоу.
Він тоді констатував: «Сьогодні ознаки комп’ютерної епохи можна побачити повсюдно, крім статистики продуктивності праці».
Якщо провести аналіз «витрати-ефект» в освіті доведеться констатувати: за останні 20 років вкладено величезні кошти в ІКТ, а якість освіти не тільки не зросла, а й впала до критично низької позначки.
Всюди тепер є проектори та інтерактивні дошки, ми застосовуємо новомодні освітні технології, в кишенях у наших учнів ґаджети, які відкривають їм широкий доступ до інформаційних ресурсів…
А технології не спрацьовують, довгоочікуваний ефект від цифрової трансформації освіти близький до нуля.
Полум'я свічки знання ніяк не розгорається, бо немає тяги. Мотиваційна криза нівелює все.
Тепер завищені очікування ми покладаємо на використання в освіті потенціалу штучного інтелекту (AI), але де гарантія, що вони справдяться? Звісно, дуже хочеться, щоб штучний інтелект відкрив вікно можливостей для персоналізації навчання та надання учням(студентам) більше інструментів для взаємодії та співпраці.
Як бачимо, просто інвестувати в технології недостатньо. Парадокс Солоу свідчить про те, що дуже важливо ретельно продумати, як будуть використовуватись технології в школах.
Парадокс Солоу нагадує нам про те, що для покращення освіти не існує жодної «чарівної палички». Тож, технології можуть стати а можуть і не стати потужним інструментом для покращення навчання учнів.
Нещодавно зустрів свою колегу з гімназії в якій багато років директорував. Вона з прикрістю констатувала, що типовий випускник 2003 року і типовий випускник 2023 року – це, як кажуть в Одесі, «дві великі різниці». На жаль, порівняння не на користь останнього.
І немає цьому ради?
Немає коментарів:
Дописати коментар