$ 100 – Конго, $ 220 – Ліберія, $ 265 – Гамбія, $ 331 – Малаві, $ 401 – Нігер, $ 460 – Нігерія, $ 618 – Сенегал, $ 656 – Гана, $ 805 – Танзанія, $ 1,639 – Замбія, $ 2,306 – Намібія.
Що це за цифри? Це місячна заробітна плата вчителя школи в Африці (відповідно до паритету купівельної спроможності, тобто РРР).
В Україні номінальна заробітна плата вчителя складає близько $ 250–350, а відповідно паритету купівельної спроможності – близько 700 доларів США. Тобто ми знаходимося на рівні Сенегалу та Гани, поступаючись таким країнам Африки, як Танзанія, Замбія та Намібія.
А зараз проведемо невеличкий експеримент. Визначимо суспільний престиж професії вчителя через співвідношення його зарплати до ВВП на душу населення країни.
Отже, 1,5 до 1 – Конго, 3,1 до 1 – Ліберія, 2 до 1 – Гамбія, 4 до 1 – Малаві, 5,1 до 1 – Нігер, 0,9 до 1 – Нігерія, 4,6 до 1 – Сенегал, 2 до 1 – Гана, 4,8 до 1 – Танзанія, 5,2 до 1 – Замбія, 4,2 до 1 – Намібія.
А що ми маємо за пропорцію в Україні? 0,75 до 1. Тобто, суспільний престиж професії вчителя в Україні найнижчий серед наведених вище країн Африки, у багатьох з яких велика кількість дітей навіть не знають, що таке школа!
Питання: який такий експеримент з освітою проводила держава останні 31 рік, що суспільний престиж професії вчителя було «опущено» нижче рівня країн Африки?
Дати назву такому експерименту складно, бо естафетна паличка передавалася від одного очільника МОН іншому, де кожний давав своєму «етапу» власне визначення, але «командний» результат, очевидно, було досягнуто «феноменальний».
Можливо, у цьому також варто шукати пояснення багатьом похідним проблемам країни саме зараз.
На професії вчителя державі заощаджувати не варто: Африка вже попереду, а позаду, вірогідно, вже нікого не залишилося.
Немає коментарів:
Дописати коментар