"Катерино, вража бабо, що ж ти наробила
Степ широкий край веселий та й занапастила."
16 червня 1775 москалі зруйнували Запорізьку Січ (http://esu.com.ua/search_articles.php?id=15490).
Народну пісню "А вже років двісті, як козак у неволі..." виконує гурт "Чумаки"
«А вже років двісті» «А вже літ більш двісті» ( «А вже років триста») — українська народна пісня про народну тугу за козацтвом і за правами України за часів існування Гетьманщини. Демонструє глибокий народний сум за булими вольностями, констатує невільне і скрутне положення українців в складі Російської імперії. Правильне виконання цієї пісні передбачає гнівний і «непримиренний» голос. Традиційно виконується в три голоси.
Пісня була написана Анатолієм Свидницьким у 1850-х роках, ця пісня була популярною в 19 столітті на території всієї України і на Кубані. У 1901 році текст пісні опублікував Іван Франко[1]. У Російській імперії і СРСР ця пісня перебувала під суворою забороною цензури, виконання каралося. Тільки в кінці 1980-х років із ослабленням цензури ця пісня почала виконуватися на концертах. З 1988 року ця пісня була в постійному репертуарі чоловічого народного хору «Чумаки» під керівництвом В. Триліса (м. Київ). Виконуючи саме цю пісню, хор «Чумаки» зайняв 1 місце серед чоловічих хорів на хоровому конкурсі ім. М. Леонтовича 1993 року[2]. Пісня має декілька варіантів виконання.
А вже років двісті, як козак у неволі, По-над Дніпром ходить, викликає долю: - Гей, вийди, доле, із води, Визволь мене, серденько, із біди! - Не вийду, козаче, не вийду, соколю, Не вийду, серденько, бо й сама у неволі, Гей, у неволі, у ярмі, Під московським караулом у тюрмі. У ярмі, в кайданах од часів Богдана - Від нього самого у неволю оддана. Гей, ти, Богдане, гетьмане, Занапастив Україну і мене!
Немає коментарів:
Дописати коментар