Понад 200 музичних творів за життя створив композитор із Полтавщини Олександр Білаш. Значну частину його творчості складають мелодії, що стали майже народними – "Два кольори", "Смерека", "Ясени", "Білі лебеді". Крім того, він створив музику до 8 вистав та 29 фільмів. Про життя і творчість композитора читайте у матеріалі Суспільного.
Олександр Білаш народився 6 березня 1931 року у селищі Градизьк Полтавської області. Першим музичним інструментом, на якому навчився грати, була гармошка. Для Шурася – так малого називали у родині – її зробив сільський майстер Антон Гапоненко. Згодом майбутній композитор навчився грати на акордеоні та баяні.
До Полтавського музучилища Олександра не взяли, у приймальній комісії сказали: "В абітурієнта немає слуху". Професійну музичну освіту 16-річний Білаш отримав у Київській музичній школі. Його вчителями були земляки з Полтавщини − брати Майбороди: Платон викладав теорію музики, а Георгій − гармонію.
Незабаром Олександр вступив ще й до Житомирського музучилища, з 1948 до 1952 навчався грі на баяні. А після цього склав іспити до Київської державної консерваторії.
Композитор працював у жанрах класичної та популярної музики. Він – автор ліричних, жартівливих пісень, романсів, дум, балад, опер, моноопер, оперет та симфонічних творів.
Працював і над музикою до кінофільмів: "Катя-Катюша", "Роман і Франческа", "Сейм виходить з берегів", "Сон", "Бур'ян", "Легендарний Севастополь", "Дума про місто", "Вир", "Небезпечні гастролі". До речі, вірш Володимира Висоцького у фільмі "Небезпечні гастролі" звучить саме під музику Білаша.
Також наш земляк був автором ораторії, присвяченої Тарасу Шевченкові, –"Вишневий вітер" на слова Івана Драча "На смерть поета". Це композиція із семи частин для читця, трьох солістів, хору та симфонічного оркестру. А ще йому належить музика опери "Прапороносці" за романом Олеся Гончара.
Писав композитор і музику для дітей: фортепіанний цикл із дев'яти п'єс "Тетянчин альбом", пісенні цикли "Алфавітні усмішки" та "Пшениченька".
Крім музики, займався поезією. Видав 10 збірок віршів, зокрема: "Мелодія", "Шурась", "Помилуй і прости", "Мамине крило". В одній із поезій Олександр Іванович писав:
Я музику й поезію однаково люблю,
Хоч кажуть двох любити небезпечно
І аморально це вважають, і не ґречно,
Та я нічого вже з собою не зроблю –
Однаковісінько обох люблю.
Помер композитор та поет 6 травня 2003 року через інсульт. Герой України і лауреат Шевченківської премії похований на Байковому кладовищі у Києві. Його іменем назвали гімназію у селищі Градизьк, а також у закладі створили літературно-меморіальний музей Олександра Білаша.
Немає коментарів:
Дописати коментар