ПІСНЯ ПРО ВЧИТЕЛЯ
Монастирський Артем
Ой літа ви погідні, люба школо, наш клас,
Руки вчителя рідні, пригортали ви нас.
Пригортали, тулили до грудей голуб’ят.
Був ти, вчителю милий, рідним батьком хлоп’ят.
Вів ти в сонячні ранки нас в незвідану путь,
Де рожеві світанки в мріях щастя цвітуть.
І знялися на крила мив сімнадцяти літ –
Твоя воля і сила підняла нас в політ.
Нас чекають дороги у життя далині,
Нас чекають тривоги, а не тільки пісні.
Всі дороги пройдемо, переможемо зло
І в серцях збережемо твого серця тепло.
Ой літа ви погідні, люба школо, наш клас,
Де ти, вчителю рідний, чи ти згадуєш нас?
Щебет рідної школи, наче спів солов’їв,
Не забудуть ніколи голуб’ята твої.
Руки вчителя рідні, пригортали ви нас.
Пригортали, тулили до грудей голуб’ят.
Був ти, вчителю милий, рідним батьком хлоп’ят.
Вів ти в сонячні ранки нас в незвідану путь,
Де рожеві світанки в мріях щастя цвітуть.
І знялися на крила мив сімнадцяти літ –
Твоя воля і сила підняла нас в політ.
Нас чекають дороги у життя далині,
Нас чекають тривоги, а не тільки пісні.
Всі дороги пройдемо, переможемо зло
І в серцях збережемо твого серця тепло.
Ой літа ви погідні, люба школо, наш клас,
Де ти, вчителю рідний, чи ти згадуєш нас?
Щебет рідної школи, наче спів солов’їв,
Не забудуть ніколи голуб’ята твої.
Немає коментарів:
Дописати коментар