Вже потім - відрощуйте крила.
Хто птахом не був - вже ніколи й не буде,
Й не здійме діряві вітрила.
Пірнати у воду, й без подиху дихать,
Ви хочете знову і знову…
В підводному царстві не знайдете вихід,
Вам риби не скажуть ні слова.
Як камінь твердий всі ми хочемо стати,
При цьому не втративши душу.
Усі про усіх, як мудрець, хочуть знати,
Й промокши втікають на сушу.
Невидимим вітром, щоб сором сховати,
Прикинутись хочете вміло.
Ви все і одразу готові забрати,
Від заздрості все оніміло.
В річках ви безсмертя ковточок шукали,
Бо страшно невпинно старіти.
У пошуках раю всі високо впали,
Уже не зумівши злетіти.
© Сарабун Любомир
Немає коментарів:
Дописати коментар