Якщо щось не так - терміново реформуємо.
Якщо діти не хочуть учитися - запускаємо нову програму. Якщо вчителі вигорають - прописуємо їм вебінар про стійкість. І ще щось про «гнучкі навички», цифровізацію, інновації, трансформації - та, ви в курсі.
Але є одна річ.
Маленька, очевидна, але така, про яку всі забувають.
РЕФОРМА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ВЧИТЕЛЯ.
Ні, не з дитини, не з методички, не з техніки в класі.
А з людини, яка щодня відкриває клас.
Бо щасливий учитель - це автоматично комфортний, цікавий і безпечний простір для дитини. Це мотивація. Це натхнення. Це те, що не пропишеш у жодному нормативному акті.
Хочете успішну реформу?
Почніть із умов. Не «креативний посібник», а гідна зарплата.
Не «інноваційний семінар», а зрозумілі й адекватні вимоги.
Не «мотиваційний лист до директора», а мотиваційний привід залишатися в професії.
Дайте вчителю повагу, підтримку, стабільність і так, знову - нормальні гроші. І тоді не треба буде змушувати когось «професійно зростати». Той, кому добре, сам шукає розвиток.
І контролювати не доведеться - совість працює краще за перевірки.
А ті, хто «відсиджував уроки», підуть. Бо там, де вчитель - центр, не заради галочки, а по-справжньому - професійна непридатність швидко викривається. І вже не сховаєшся за звітом.
А якщо цього не зробити - хоч обвішайте школу сенсорними дошками, гаджетами й модними гаслами - толку не буде.
Бо головний художник у цій картині - вчитель.
Незадоволений художник не створює шедеврів.
А обурений архітектор будує приміщення, яке або тріщить, або й взагалі може одного дня просто взяти й рухнути.
І все. Ось і вся реформа.
Крапка.
Думки без меж - простір, де щирість не має кордонів.
Дякую, що читаєте. Дякую, що думаєте 
Немає коментарів:
Дописати коментар