🔴В Україні можуть запровадити декретну відпустку через 3 місяці від пологів.

 А як же грудне вигодовування, яке найкорисніше! Може, це жарт?

Віктор Громовий

Вибране  · 1 год  · 

Станеш тут позитивним блогером! Я спочатку думав, що це першоквітневий жарт, а ніт...

Чомусь пригадав старий єврейський анекдот:

- Ребе, у мене дохнуть кури(критично низька якість освіти, мотиваційна криза, професійна деградація вчительства тощо). Що робити?

- Намалюй на підлозі курятника коло і кидай їм зерно туди(постав одномісні парти, зроби навчальні осередочки в класі, розцяцькуй коридори, не забудь про цеглинки «Лего» тощо)).

Єврей накреслив коло, почав кидати в нього зерно, але кури все одно продовжували здихати.

Знову прийшов до ребе:

- Що робити? Кури продовжують дохнути(діти ще більше невмотивовані, а батьки агресивно налаштовані проти школи, молодь тікає зі школи тощо).

- Намалюй квадрат і кидай зерно в квадрат(замов, щоб з усіх прасок квакало «Вчителі важливі!», організуй сертифікацію вчителів, побільше конкурсів тощо).

Єврей намалював квадрат, почав кидати в нього зерно, але кури все одно дохли й надалі.

- Що робити, ребе?

- Намалюй трикутник і кидай зерно в трикутник(створи ДСЯО, службу омбудсмена, директорати, офіс підтримки реформ тощо).

Єврей намалював трикутник і почав кидати туди зерно. Зрештою здохли всі кури.

- Ребе, всі кури здохли.

- Шкода, бо я мав ще стільки ідей!

ВАЖЛИВЕ ЗВЕРНЕННЯ ДО ВСІХ БАТЬКІВ:

• Не давайте дитині всього, що вона хоче. Вона повинна знати, що життя – це не нескінченний список бажань, а вміння цінувати те, що маєш.

• Не смійтеся, коли дитина говорить образливі слова. Вона може вирости з переконанням, що зневага до інших – це весело і нормально.

• Не залишайте без уваги її погану поведінку. Якщо сьогодні вона не навчиться відповідальності, то завтра повірить, що у світі немає ні правил, ні наслідків.

• Не прибирайте за дитиною всі її помилки. Нехай зрозуміє, що кожен сам несе відповідальність за свої вчинки.

• Не дозволяйте їй дивитися все без розбору. Дитинство – це час для чистоти душі, а не для спотвореної реальності з екрана.

• Не давайте гроші лише тому, що вона просить. Легкі гроші вчать не працювати, а брати. А коли не буде кому дати – що тоді?

• Не ставайте на її бік, коли вона ображає сусідів, учителів чи поліцію. Якщо сьогодні вона думає, що завжди права, то завтра вона перестане поважати будь-кого, навіть вас.

• Не залишайте дитину вдома, коли йдете до церкви. Інакше вона може вирости, думаючи, що Бог – це не про неї, що духовність не має значення.

Виховання – це не про слова, а про вчинки. Нехай наша любов не засліплює, а допомагає виростити сильних, чесних і відповідальних людей.

Мами України 

Найкращий професійний розвиток – це…

 Віктор Громовий

9 год  · 

Найкращий професійний розвиток – це…

(продовжуємо лікнеп для наших славних «агентів змін»)

Що є єдиною ознакою успішного професійного розвитку?

Звісно, набута педагогічна майстерність, яку вчитель демонструє на уроці чи в процесі позаурочної роботи з учнями.

Є повним кретинізмом вимірювати професійний розвиток у зафіксованих сертифікататиками годинах перебування на семінарах(вебінарах, хакатонах тощо) чи за суб’єктивною оцінкою задоволеності від участі у фестивалях чи едкемпах (було бомбезно, мегакруто, атмосферно, ресурсно тощо).

Ну не може бути основною метою професійного розвитку участь у агентозмінських масовках.

Ще жодного разу не отримав підтвердження того, що фуршетні освітяни, які є завсідниками мегакрутих і бомбезних дійств, продемонстрували на практиці набуту там педагогічну майстерність.

Зайве переконувати, що сертифікатоманія як новонароджений рехворматорами освітній маразм має катастрофічні наслідки для професійного розвитку вчителя.

Ця торгівля «педагогічними індульгенціями» є злочином, який не просто дає змогу набити кишені «агентам змін», а руйнує будь-які перспективи подолання кадрових проблем

Нашого освітянського Мартіна Лютера* ми досі так і не дочекались, зате наші "рехворматори" організували суперприбутковий бізнес із торгівлі індульгенціями (закреслено) сертифікатиками. Звісно, він вбиває професійний розвиток, але набиває кишені спритників...

Якщо ви хочете зрозуміти, як вирішити ту чи іншу проблему, ви перш за все маєте зрозуміти, хто отримує прибуток з цієї проблеми, а не хто потерпає від цієї проблеми. Власне вони цю проблему і створили заради отримання прибутку.

Три наріжних камені на яких має базуватись справжній професійний розвиток:

1. Найкращий професійний розвиток – це відчепитися від вчителя і надати йому час для самостійної роботи над собою.

Бо будь-яке професійне навчання вимагає активної інтелектуальної діяльності. А от саме цього не спостерігається у наших мисливців за сертифікатами. Як у фуршетних освітян, які просто тусуються та відпочивають в елітних готелях, так і в тих, хто просто увімкнув якийсь безкоштовний курс і згодом отримав сертифікатик про "участь".

Уже не раз писав "візіонерам", що ні про яке планування професійного розвитку вчителя зверху і мова не може йти в демократичній системі освіти.

Планувати свій професійний розвиток можу лише я сам (і то не завжди, бо багато в чому це є стихійним процесом), а система може мене підтримати (якщо гроші на проф. розвиток підуть за вчителем, у мене з’явиться вільний час тощо).

Це не просто гра слів, це інша філософія: або свобода професійного розвитку або радянська система планування мого розвитку.

Якщо зверху, то «маємо, що маємо». Наприклад, породжену горе-реформаторами сертифікатоманію, яка призводить до профанації самої ідеї професійного зростання, його підміни формальними, а часто відверто купленими сертифікатами.

Треба навчитись поважати законну ПРОФЕСІЙНУ свободу працівників закладів освіти!

І шукати способи, шляхи, норми як це зробити на практиці.

2. Найкращий професійний розвиток – це вчитель в коридорі(the best professional development is the teacher down the hall). Твій колега, який підкинув свіжу ідею чи запропонував підгледіти в нього щось цікаве...

А у нас чомусь думають що можливості для професійного розвитку треба перш за все шукати поза школою.

Але… вчителі, як правило, найбільше вчаться у своїх колег, особливо в тих, хто знаходиться поруч.

Професійне навчання лише зрідка є наслідком того, що вчителі відвідують семінари або керівник рекомендує їм прочитати певну книгу чи пройти певний курс. У переважній більшості вчителі повідомляють, що вони дізнаються більше від своїх колег, ніж від «експерта» на семінарі. Професійне зростання відбувається у процесі спільного планування роботи школи, аналізу успіхів та проблем учнів тощо.

Звісно, взаємний професійний розвиток не відбувається, якщо вчитель працює за зачиненими дверима. Просто відчиніть двері для своїх колег, – простий рецепт. Бо саме вчитель-практик є найкращим тренером з професійного розвитку для когось іншого.

Тому я дуже рекомендую запровадити «ананасінг» як форму обміну ідеями. Просто зробити в учительській Ананасовий чат.

Ананас в Америці є ще з ХІХ століття символом гостинності. Тому для організації взаємовідвідування уроків вони організовують Pineappling(ананасування) як форму взаємомотивації до професійного зростання!

Звісно, таке взаємонавчання може відбуватися лише в атмосфері співпраці та довіри.

Бо страх(заздрощі тощо) закривають людей. Не даремно ж Кеннет Ерроу назвав довіру «мастилом соціальної системи». Яка там довіра в умовах пострадянської системи управління якій контроль – понад усе?! І нагляд за контролем, і перевірка нагляду, і аналіз перевірки, і ревізія аналізу, і спостереження за ревізією...

3. Найкращий професійний розвиток – це зосередженість на пріоритетних практиках, які справді працюють і які засновані на доказах ефективності. Ті, хто організовує професійний розвиток, зазвичай «не належать до культури, що ґрунтується на доказах». Тому практика професійного розвитку часто опиняється під впливом примх, захоплень, помилкових уявлень далеких від освіти людей. І грантиків, які в цей час розпилюють агенти.

Іронія «системи» професійного розвитку полягає в тому, що в ній, як правило, тренерами (фасилітаторами тощо) стають люди, які чкурнули зі школи. Бо… втомились там, зокрема, й від таких речей як професійний розвиток.

Не ганяйтесь за модними «інноваціями», а зосереджуйтесь на перевірених практиках. Майте на увазі, що найпопулярніші педагогічні «пунктики» та ініціативи, попри їхню «розкрутку», як правило, не мають доказів ефективності.

• Ви можете зайти до 5 різних класів і побачити 5 різних вчителів, які спілкуються з учнями 5 різними способами. У кожного вчителя є свої таланти та сильні сторони, які роблять його дивовижним.Щоб досягти успіху, їм не потрібен універсальний професійний розвиток чи оцінювання.

Бред Джонсон, педагог

*Поштовхом до Реформації як духовно-суспільного та політичний руху стала публікація Мартіном Лютером листів-звернень в яких особливо критикувалась торгівля католицькою церквою індульгенціями (Indulgentia від лат. indulgeo - дозволяю).

Лариса Шеремет

Нарешті, почали говорити правильні речі. Бо ці горе-реформатори, "агенти" дістали усе вчительство. А грошей вони дійсно на цьому маразмі собі "заробили".

#вчителіважливі

 Дмитро Ламза

12 лютий  · 

Накипіло! Висловлю, мабуть, думки більшості вчителів України!

Чи доводилося колись вчителям європейських чи американських шкіл переривати урок через сигнал повітряної тривоги? Чи проводили вони заняття в холодних укриттях, намагаючись заспокоїти дітей та водночас дати їм нові знання? Чи думали вони про те, як завершити навчальний рік, коли в будь-який момент можуть бути зруйновані школи, а учні роз’їдуться по всьому світу?

Вчителі України, на жаль, знають це відчуття. Вони щодня стикаються зі стресом, який не описаний у жодних педагогічних підручниках. Кожен урок для них - це виклик. Вони не просто викладають матеріал, а водночас виконують роль психологів, координаторів безпеки та наставників, які мають зберегти спокій навіть у найважчі моменти.

Освітяни працюють в умовах, які суперечать усьому, що називається нормальним навчальним процесом. Вони проводять дистанційні уроки з учнями, які перебувають у різних часових поясах, або в офлайн-форматі, коли кожне заняття може бути перерване звуком сирени. Вони виховують нове покоління, яке знає, що таке війна, але водночас вірить у майбутнє.

Український вчитель сьогодні - це більше, ніж педагог. Це людина, яка попри все продовжує працювати, мотивувати та надихати дітей. Це символ незламності, професіоналізму та справжньої відданості своїй справі. І поки світ дивується стійкості українців, наші вчителі щодня доводять, що освіта можлива навіть у найтемніші часи.

Закликаю бодай на мить зупинитися і подякувати вчителю не тільки у день професійного свята, а й просто так.

Сьогодні після складної ночі та шаленого ранку вчителі прийшли до дітей і з усмішками на вустах, мотивували та навчали дітей.

Не намагайтеся знайти підстави для сварок, натомість, знайдіть привід для подяки. Можливо ви вже не пов’язані зі школою, але у кожного з вас є вчитель, який вивів вас у життя. Якнайшвидше надішліть валентинку добра і одразу відчуєте, як тепло стане на серці. Нагадайте світу, що увага - це не про обов’язок, а про людяність.

Будьте уважнішими один до одного і світ стане іншим!

Розумію, багато тексту, але це те, що хотів сказати.

Вчитель - флагман порятунку майбутнього!

#вчителіважливі

Ой, як же було ізпрежди віка. Оригінал. Аранжування

 Стародавня дохристиянська коляда «Ой, як же було ізпрежди віка» — одна з найяскравіших українських обрядових пісень. Пізній варіант космогонічних колядок.

Більш ранній шар пісень містить сюжет про творення світу двома голубами, що пірнають на дно моря. Наступним етапом розвитку сюжету є заміна птахів на двох янголів, згодом на двох братів. У подальшому відбувається християнізація теми. Світове дерево і птахи-деміурги у колядці «Як то було спрежде віка» заступили два апостоли, святі Петро і Павло, і Бог. Виконує: Хор "Берегиня" Відеоряд: картини художника Павла Калини Ой, як же було ізпрежди віка Ой, дай Бо[г]. Ой, як не було неба і землі Ой, дай Бо'. А тільки було синєє море Ой, дай Бо'. На тому морі горіли огні Ой, дай Бо'. Коло тих огнів сиділи святи. Ой, дай Бо'. Радять радоньку, кого в море послать. Ой, дай Бо'. Ой, пойди, Петро, по море на дно Ой, дай Бо'. Та достань Петро жовтого піска Ой, дай Бо'. Та посіємо по всьому світу, Ой, дай Бо'. Щоб уродилось небо і земля Ой, дай Бо'. Небо зорями, земля квітами Ой, дай Бо'.

Океан Ельзи - Майже весна

 

Океан Ельзи - Майже весна (Lyric Video)

Якби тобi - мої думки,

Ну а менi - та й чари твої,
Якби тобi - мої слова,
Якби менi - тебе i навпаки.

А за вiкном майже весна,
Знає слова майже не сказанi вона
I у моїх жилах присутня.
А за вiкном майже весна,
I, Боже мiй, як несподiвано вона
Змiнює все моє майбутнє,
Моє майбутнє i моє життя.

I я живу блиском очей,
Смаком бажань i запахом слiв.
Буде колись i навпаки -
I моє життя, може, теж стане твоїм.

А за вiкном майже весна,
Знає слова майже не сказанi вона
I у моїх жилах присутня.
А за вiкном - майже весна,
I, Боже мiй, як несподiвано вона
Змiнює все наше майбутнє,
Наше майбутнє i наше життя.

Okean Elzy - Майже весна (Karaoke version)

 

Коли заснули сині гори. Пісня геніального українського композитора Анатолія Кос-Анатольського

 Це мед для вух і ліки для душі

Софія Лешишак - Коли заснули сині гори

Ніч над Карпатами темно-крилатими Шовками тихо зліта. Серце залюблене, в мріях загублене, Жде чогось, кличе й пита: Приспів: Чому, коли заснули сині гори, Якось не до сну мені? Чому, коли на небі срібні зорі, Мрію в тишині нічній? А між синіх гір в сяйві срібних зір Бродить любов моя. Тому, коли заснули сині гори, Не заснем ні ти, ні я. Нічка кінчається, зірка ховається, Будиться шелест в гаю. Тільки залюбленим, в мріях загубленим, Мариться слово "люблю". Приспів: Чому, коли заснули сині гори, Якось не до сну мені? Чому, коли на небі срібні зорі, Мрію в тишині нічній? Кличу поміж гір в сяйві срібних зір: Де ти, любов моя? Тому, коли заснули сині гори, Не заснем ні ти, ні я.

 Це мед для вух і ліки для душі

Святослав Вакарчук - Оберіг (Караоке)

Про обов'язки батьків

 

Відповідно до законодавства України, батьки або особи, які їх замінюють, мають право та обов’язок виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечувати освіту та готувати до самостійного життя (ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150 Сімейного кодексу України).

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про освіту» батьки здобувачів освіти зобов’язані:

виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля;

сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;

поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;

дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;

формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану;

настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про освіту» формами здобуття освіти є: індивідуальна (екстернатна, СІМЕЙНА (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві) та ін.

Статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей -тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, керуючись вищевикладеним:

Батьки зобов’язані виховувати у дітей повагу до законних інтересів учасників освітнього процесу. Відповідальність за зневажливу поведінку дитини щодо педагогічних працівників, однокласників, одногрупників тощо несуть саме батьки.

Батьки своїм власним прикладом мають утверджувати в дітях повагу до суспільної моралі.

Батьки зобов’язані піклуватися про духовний і моральний розвиток дитини.

У разі неналежної поведінки дитини в суспільстві батьки несуть відповідальність за невжиття необхідних заходів для створення належних умов розвитку її природних здібностей.

Батьки мають враховувати, що законом передбачені такі форми здобуття освіти, як екстернатна та сімейна. У разі вибору сімейної форми освіти батьки самостійно організовують освітній процес. Таким чином, якщо вони не справляються з вихованням дитини, яка не виявляє поваги до учасників освітнього процесу, вони мають правові підстави перевести її на сімейну форму навчання.

З повагою - юрист, психолог Лілія Орел