1. Намагатися реформувати вітчизняну освіту у відриві від реформування усього суспільства за методом барона Мюнхгаузена, без утвердження у соціумі нових цінностей та появи потужного запиту на якісну освіту.
Робити лише те, що приречене на популярність, замість того, аби калатати у всі суспільні дзвони: «Нація у небезпеці!». Залишати сучасну українську школу територією суцільної брехні, замість того, щоб вибудовувати освіту, яка базується на цінностях.
2. Реформувати вітчизняну освіту винятково зверху, залишивши нереформовану пострадянську начальникоцентровану вертикаль управління, не ліквідувавши МОНоцетризм як явище, не провівши радикальні зміни у всіх ланках системи управління.
3. Фактично відмовитись від використання головного ресурсу розвитку освіти – свободи педагогічної думки та дії. Залишатись у полоні абсолютно примарної надії на те, що прорив до нової якості освіти зможе зробити невільний вчитель із дбайливо зрощеною «навченою безпорадністю», запрограмований лише на сухе виконання будь-яких вказівок.
4. Акцентувати на шоу-реформах та традиційній імітації бурхливої діяльності. Як наслідок, усю енергію освітянського потягу спустити у свисток, зосередитись на зовнішньому, суто поверховому декорі і відвертому самопіарі й навіть не підступитись до зміни базисно-смислових підвалин сучасної школи.
Головна ознака псевдореформування: обмежитись зміною вивіски без докорінної зміни змісту і сенсу.
5. Проводити винятково удавано-потішну «дебюрократизацію» з імітацією галасливого полювання на бюрократизавра, грантовими проєктами псевдодебюрократизації тощо.
6. Ігнорувати базовий принцип здійснення будь-яких змін: працює – не чіпай. Зокрема, зруйнувати мережу закладів освіти нового старого типу, які виникли на початку 90-х років минулого століття. Тоді вони створювались з метою забезпечення передумови для розвитку вітчизняного шкільництва – необхідної різноманітності, яка є фундаментальним принципом розвитку будь-якої системи.
Гімназії перетворити на проміжну ланку між початковою і старшою школою й цим по суті знищити справжню гімназійну освіту в Україні, яка так важко відроджувалась у далекі 90-ті.
7. Замість вивільнення сил змін знизу та згуртування прибічників справжніх реформ звузити коло революціонерів до гіперлояльних штатних «агентів змін», які страшенно далекі від народу, чий дикий непрофесіоналізм і відверте дилетантство справляє винятково руйнівний вплив.
Усіх, хто має альтернативне бачення реформ, вважати огульними критиканами та деструктивними особистостями, ігнорувати їхні пропозиції, не включати їх до складу груп розробників, вилучати їх з кола учасників проєктів тощо.
8. Обирати винятково прості рішення для розв'язання складних проблем, які, як правило, призводять до протилежних наслідків. Наприклад, для покращення стану математичної освіти ввести обов'язкове ЗНО з математики чи оголосити рік математики.
Ще один приклад уже реалізованого на практиці простого рішення: замість того, щоб роз’єднати школу І-ІІІ ступенів і створити мережу наближених до місця проживання початкових шкіл, закріпити дітей за школами на районі. Така прив'язка шкіл має винятково згубні наслідки, бо, як і варто було очікувати, люди тепер масово купують липові довідки про реєстрацію.
9. Намагатись будувати нову українську школу у відриві від проривних ідей авангардної педагогіки. Нові ідеї сприймати лише як яскраву обгортку, а замість осмислення глибинної сутності та напрацювання адекватних вітчизняних практик реалізації вимагати імітації їх втілення у зовнішньому декорі. Сприяти профанації цих ідей: наприклад, вимагати запровадження технологій індивідуалізації навчання у класах з 32-37 учнів, використання ІТ-технологій без відповідного матеріально-технічного забезпечення тощо.
Декларувати зміни, але не створювати адекватні механізми реалізації задекларованого на практиці.
10. Започаткувати безпрецедентний за своїми масштабами каргокульт: і чужому не навчились й свого відцурались. Сліпе мавпування закордонних практик робити за нашим сценарієм: хочемо, як краще – виходить, як завжди. Запроваджувати псевдоінновації на кшталт зонування освітнього простору класів початкової школи
Освітній експерт:
Немає коментарів:
Дописати коментар