Це цитати з мого нового матеріалу на порталі "Всеосвіта" з дуже показовою назвою "Анти-НУШ по-британськи: як «найсуворіша директорка Британії» показала, що насправді потрібно робити в освіті". Покликання, як завжди, у першому коментарі.
Щойно британський журналіст Метью Сайєд опублікував у The Sunday Times репортаж зі школи Міхаели (Michaela Community School) у лондонському районі Вемблі, якою керує Кетрін Бірбалсінгх.
Подаю огляд основних ідей та пропоную звернути увагу на нову книгу цієї директорки «Diversity Is Not Our Strength» («Різноманітність – не наша сила»).
По суті, ця стаття у The Sunday Times – черговий потужний удар по «хиткому фундаменту» НУШ, яка від самого початку ґрунтувалася на принципі задоволення та гедонізму («головне, щоб дитині було приємно ходити до школи»).
Коли школу перетворюють на розважально-харчувальний центр, де замість систематичної праці дітям пропонують безкінечні ігри, «комфортне середовище» та поблажливість, ми не рятуємо покоління – ми його інтелектуально обкрадаємо. Задоволення від навчання приходить не від відсутності вимог, а від перемоги над складним завданням і відчуття власної сили.
Якщо ми справді хочемо дати українським дітям шанс на майбутнє, час чесно визнати провал цієї «розважальної» філософії та відмовитися від хибних підвалин НУШ. Нам потрібне повернення до здорового глузду: повага до вчителя, дисципліна у класі та високі академічні стандарти.




Немає коментарів:
Дописати коментар