Алегорія безконтрольної вседозволеності

 

На радість дитині, батьки придбали велосипед. Вони швидко помітили: саме під час їзди дитина стає спокійнішою, сконцентрованішою і зайнятою корисною справою. Коли ж учень прибуває до школи на своєму ровері, виникає проблема - залишити транспорт біля входу до навчального закладу не можна.

Мати, ознайомлена з численними юридичними роз’ясненнями в інтернеті, наполягає: велосипед — це приватна власність дитини, і жодна особа не має правових підстав вимагати залишити його поза межами шкільного приміщення.

Більше того, вдома жінка помітила: крутіння педалей не лише заспокоює дитину, а й підвищує концентрацію уваги, сприяє засвоєнню інформації та позитивно впливає на самооцінку.

Отже, вилучення велосипеда під час уроків - прямий шлях до психологічної травми, наслідки якої можуть залишитися на все життя. Вчителі матір’ю про це проінформовані. Крім того, матір попередила: у разі невиконання її побажань - вона звернеться до суду.

Так дитина почала їздити по класу під час уроків, усвідомлюючи, що це - її приватна власність і невід’ємна складова емоційного добробуту.

Більше того, спостереження показали: що менш цікавий урок, то швидше дитина їздить. Відтак, обов’язком педагога стало не просто викладати матеріал, а й зацікавити дитину настільки, щоб вона сповільнилася.

Незабаром інші учні також виявили бажання користуватися велосипедом під час занять. Їхні батьки, надихнувшись прикладом, долучилися до ініціативи - адже очевидно, що велосипед сприяє розвитку пам’яті, уваги та позитивного самосприйняття. І батьки, і учні твердо переконані: велосипед - недоторканна приватна власність дитини.

Згідно з інтернетними порадами юристів, діти мають повне право їздити на велосипедах по класу, на відміну від вчителів, чия участь у велопроцесі потенційно шкодить психіці учнів.

І саме тому толерантне, гуманне суспільство, яке плекає в дітях упевненість, відповідальність та інтелектуальну гнучкість, повністю підтримує право школярів на рух класом на двоколісному транспорті.

Адже відстоюючи своє право на приватну власність, дитина водночас вчиться захищати власні кордони.

У класах уже вирують змагання: чий велосипед крутіший, хто спритніше рухається між партами, а хто зуміє креативніше проявити дії щодо захисту недоторканності особистого майна.

Хоча адміністрація закладу освіти не в захваті від нової практики, вона змушена дотримуватись одного з основоположних принципів правової держави - «дозволено все, що не заборонено законом».

А оскільки заборони їздити на велосипеді по класу в законодавстві не прописано - отже, дозволено.

P.S. велосипед - алегорія безконтрольної вседозволеності.

Стаття містить саркастичний характер

З повагою - юрист, психолог Лілія Орел