МЕНІ НУДНО!
ДОФАМІНОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ
Спостерігаю картину спілкування дочки з матір'ю,
- Мамо, дай телефон.
- НЕ ДАМ! Ти багато сьогодні бавилася - каже мама, ховаючи телефон подалі у свою дамську сумочку.
- Мені нудно!!!" - почала істерити дівчинка. - Ну, дай телефон! Ти, що не розумієш, що мені нудно… - починає демонстративно плакати, чекаючи, що отримає своє (завчений маніпулятивний патерн поведінки)
- Ось! ... Візьми!, - мама роздратовано витягує телефон з сумки і віддає дитині.
Дівчинка заспокоюється та пропадає на кілька годин. Тиша.
Згадую, як на одну із змін у таборі, приїхала дитина з ігровою залежністю. Йому було ВСЕ не цікаво, ніякі майстер-класи не приносили задоволення, ні групові ігри, ні анімації, ні спорт. Він увесь час казав, що мені нудно. І постійно плакав батькам у телефон, що це найзанудніший табір, де йому доводилося побувати, що тут дуже нудно (табір без гаджетів). Запитую, - «якби в тебе була чарівна паличка, щоб ти змінив би в нашому таборі – «дозволив би грати на смартфоні» - не підводячи голову, відповідає 10-річний хлопчина. Продовжую запитувати, щоб зрозуміти захоплення дитини – «А що тобі найбільше подобається робити?». Чую - "грати на телефоні!". - А як ти проводиш час? – продовжую цікавитись. – «Приходжу додому зі школи, граю на смартфоні, роблю уроки, потім знову граю». – «Тобі подобається як ти живеш, ти почуваєшся щасливим?» - знову цікавлюся. - "Коли є смартфон - так!"
Зараз багато батьків стикаються, що без гри на смартфоні дітям стає нудно. І батьки поспішають врятувати дитину від нудьги - даючи смартфон. Можливо, щоби позбавити себе дитячого ниття. У дитини не формується стійкість до такого стану, коли немає гаджету. Їй складно придумати гру, розважити себе, щоб позбавити себе нудьги. Дитина може довго нудитися, але їй на думку не спадають ідеї, щось створити з паперу, побудувати з конструктора літак або зліпити з пластиліну. Навіть якщо хтось і запропонує альтернативу - створити гру в НЕ онлайн – це буде нудно.
Ігрова залежність або інтернет залежність – ЛЕГКО ФОРМУЄТЬСЯ З РАННЬОЇ ДИТИНСТВА. Мозок дитини сприйнятливий і пластичний. У смартфоні картинки швидко змінюються, у грі багато ступенів складності та багато заохочень, досяг, виграв та отримав задоволення. В інтернеті багато не завжди корисної для дитини інформації. Мозок посилено харчується та з'їдає все. Чим харчується мозок дитини батьки - неспроможні простежити. Часто вони вважають, що їм на це не вистачає часу. А потім дитина, стикаючись з життєвими труднощами, все більше хоче залишатися в онлайн. Там добре та цікаво. Там є віртуальні друзі (які ніколи не прийдуть у гості), стосунки, спільні ігри там хочеться жити. І діти живуть у штучному та барвистому світі, де хибним способом задовольняються їхні потреби. А з реальністю все стає погано, спілкування мало, друзів теж, вчитися не хочеться, багато не цікаво, загалом знову «нудно». Мама та тато зайняті, та й з ними також «нудно». Нічого не хочеться. Хочеться отримати дозу "в руки смартфон". І заради цього дитина готова швидше прибрати у своїй кімнаті, зробити уроки, та що завгодно зробити, щоб тільки отримати від батька смартфон. У моїй практиці підлітки мали і істерику, і демонстрацію суїциду, коли дитину позбавляли смартфона.
Причина цього стану проста - отриманий досвід життя в онлайн та іграх створює певні зміни в мозку, формуються нейронні зв'язки - ДЕ та ЯК можна швидко та легко отримати задоволення. Пластичний мозок дитини, граючи комп'ютерні ігри або живучи онлайн, отримує велику дозу дофаміну, гормону задоволення. У реальному житті неможливо отримати таку дозу, хіба тільки приймаючи наркотики. Коли діти живуть в онлайн від 3 до 5 годин, доза стає настільки сильною, що зникає інтерес до життя, хобі, гуртків, навчання і навіть до самого себе. Реальність стає похмурою та сірою – і знову підживлюється бажання втекти від реальності. Створюється замкнутий цикл.
Були випадки у моїй практиці, дитина чекала, коли батьки заснуть і до ранку грала тижнями (батьки про це навіть не знали), поки психіка не дала збій. Тоді вже втрутилася психіатрія.
Дофамін - це гормон, який відповідає за заохочення до будь-якої діяльності. Організм отримує нагороду у вигляді дофаміну щоразу, коли дитина набирає рівень у грі. Гормон дофамін відноситься до широкого класу під назвою «катехоламіни», він підвищує уважність, створює гарний настрій, створює прихильність і коли його багато - часто приводить до перевтоми. Дитина граючи втомлюється. По-справжньому втомлюється. Потім не вистачає сил, щоби робити уроки.
Дитина проживає життя в Інстаграм, в ютуб і в комп'ютерних іграх, і мозок, який у процесі формування настільки пересичується дофаміном, що йому стає складно правильно визначати, що добре і погано. Кольори віртуальності стають насиченими та яскравими. Мозку стає все важче перейти на враження, що приходять з реального світу. Саме так формується із дитини «дофаміновий наркоман». Потрібна доза, і вона її вимагає, а батьки дають!
ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ З ДИТИНОЮ, ЯКА БАГАТО ПРОВОДИТЬ ЧАСУ В ОНЛАЙН:
- стає дратівливим та емоційним, примхливим;
- агресивним, коли стикається з фрустрацією;
- з'являється безсоння;
- падає успішність (притуплюються пізнавальні інтереси);
-стає розсіяним;
- слабко розвивається уява (складно, щось придумати своє);
- реальність стає чорно-біла, втрачається інтерес до життя;
- стають не цікаві гуртки та інші захоплення в реальності;
- не вміє спілкуватися;
- стає нецікавим для інших;
- з'являються проблеми із зором та хребтом;
- не вміє долати труднощі (швидко здається);
- мало рухається;
- послаблюється імунітет;
- формується сильне «Я віртуальне» та слабке «Я реальне»;
- формується ЗАЛЕЖНІСТЬ.
У здоровому варіанті можна отримувати дофамін невеликими порціями, радіючи життю, спілкуванню з друзями, насолоджуючись природою, погодою, хобі, подорожжю… І якщо ви надумали зменшити перебування дитини в онлайні, тоді разом з нею створіть їй цікаве життя в офлайн. Створіть разом можливість отримувати дофамін у реальному житті здоровим способом. І не поспішайте рятувати від нудьги. Нехай дитина побуде в ній і придумає щось своє, свою реальну гру, запросить друга, і вони пограють в УНО, Монополію, помалює чи поліпить. Хай сама, а не ви для неї.
ДУЖЕ ВАЖЛИВО:
- Комп'ютерну гру можна давати грати лише на 30 хв на день (щоб не сформувалася залежність). Поясніть дитині, ЧОМУ ви ставите обмеження. Важливо, щоби вона розуміла це.
- 30 -40 хвилин улюбленого ютубу чи мультфільму на день. Не більше (піклування про мозок дитини). Обмеження робляться з повагою до дитині.
- За годину до сну жодних гаджетів (мамі з татом також корисно побути без гаджетів, раптом збільшиться інтерес один до одного). Гаджети корисно прибрати із дитячої.
- Золотий час укладання дитини спати з 21.00 до 22.00. Сон любить темряву та тишу. (Покращується самопочуття дитини наступного дня).
- Підсилювати сімейні традиції: грати в ігри вечорами з дітьми, спілкуватися, спільні вечері без гаджетів, прогулянки на велосипеді, запрошувати друзів у гості граючи у звичайні та цікаві дворові та настільні ігри.
- Формувати хобі у дитини, дати можливість вибрати собі гуртки за інтересами. (Формується цінність того, що я можу).
- І дитині потрібний рух! Спорт на допомогу! (формується стресостійкість)
- Прогулянка на вулиці від 2 до 4 години день (кисень потрібен для харчування мозку)
- Формувати культуру обіймів у сім'ї від 8 разів на день (формується здорова прихильність до близьких)
- багато приємних слів один одному (формується цінність себе)
- Батькам бути прикладом вільної людини (діти наслідують).
!!! (Важливо! Без крайнощів! Не варто повністю позбавляти дитину інтернету або ігор на телефоні)
Батьки у процесі виховання дитини змушений робити обмеження. Кожен з батьків бажає, щоб дитина була щасливою, іноді стає нестерпним стан страждання дитини, хочеться врятувати її від «нудьги», допомогти. Але, якщо ми по-справжньому любимо своїх дітей і бажаємо їм кращого, потрібно знайти в собі сили зменшити в собі напругу і дискомфорт, який ми відчуваємо, коли ставимо обмеження. Нам хочеться сказати: «ТАК» своїм дітям набагато частіше, але іноді сказати: «НІ» - це найкраще, що ми можемо зробити для своєї дитини. Усвідомлені обмеження – створюють безпеку для вашої дитини.
Немає коментарів:
Дописати коментар