Є батьки, які вважають: нічого страшного, це лише щоденник, де дитина іноді не пише завдання, а можливо просто фотографує їх.
Але що відбувається далі?
Сьогодні дитина не виконала завдання, завтра — знову, післязавтра — теж.
У початковій школі вчитель ще контролює цей процес, але його інструменти дуже обмежені:
запис у щоденнику,
прохання доробити роботу наступного дня,
профілактична бесіда.
Запис у щоденнику — це сигнал батькам:
«Увімкніть або посильте контроль!»
Бо відсутність записів сприяє дезорганізації: дитина не бачить розкладу, забуває підготуватися, не кладе потрібні речі до рюкзака:
«У мене нема книжки/зошита»,
«Забув пенал, ручку, лінійку»,
«Не ту книжку взяв».
Не записані домашні завдання — це автоматична відсутність контролю за їх виконанням. Щось точно випаде з уваги.
Якщо щоденник електронний, потрібно привчати дитину звірятися з ним.
Щоденна неуважність поступово формує байдужість до правил і безвідповідальне ставлення до обов’язків.
А дитина фізіологічно ще не здатна сама все контролювати — зона відповідальності формується поступово, аж до 25 років. І без тренувань вона не формується взагалі.
Батьки — це той “орган контролю”, який допомагає цю зону сформувати.
Чи означає це, що батьки мають робити все за дитину?
Ні. Контролювати — не означає виконувати замість. Інакше формується інфантильність, коли дитина звикає перекладати відповідальність на того, хто це робив за неї чи мав зробити за звичкою.
Як це має працювати?
1. На початку — щоденний контроль.
2. Поступово — зменшення ступеня контролю, але із системними перевірками.
3. Поясніть і покажіть, як вести щоденник. Перші тижні допомагайте: разом записуйте уроки, розклад.
4. Навчіть дитину робити власний чек-лист: виконала — перечитай завдання — постав «+» — похвали себе. Цім чек-листом може стати саме паперовий щоденник, який став необов'язковим документом, але може стати таким собі важливим нотатником та засобом виховання відповідальності
5. Обов’язково має бути покарання за ігнорування правил і похвала за правильність. Похвала важливіша — вона підтримує самостійність і старанність.
6.Коли навичка сформована — перевіряйте щоденник двічі на тиждень і підписуйте в кінці.
Так формується відповідальне ставлення до обов’язків, яке знадобиться дитині все життя.
Не всі батьки знають цей алгоритм. Допоможімо один одному зробити батьківство більш зрозумілим і приємним. Адже успіх власної дитини піднімає і наш статус.
Якщо щоденник не є обов'язковим, то це не означає, що він не потрібен. Але ж кожен має право вибору. Вибирайте розумне батьківство!
© Олена Кучер
Світлина запозичена з інтернету.
Немає коментарів:
Дописати коментар