У нас немає інших вчителів, а скоро й цих не буде. Тому треба всіляко підтримувати тих, які ще є.

"Мурашник" - Dream School. Плюс для розучування

 

слова та музика Кузьми Скрябіна

Андрій Кузьменко - Мурашник (українці, як мурашки)

Текст Прийшла війна на нашу землю, люди, В яку рік тому ще не вірив ніхто. Пускає в землю кров, стискає груди - Одним - війна, а іншим - АТО. І продають чуже життя спокійно - Чин невисокий як дешевий товар. І дерибанять нашу бідну країну І нас із нею, як курей на базар. Приспів: Але українці - як мурашки, По крупинці будують спільний дім. Маленькі, сірі - але нас дуже багато, Ніхто не вижене нас з рідної землі. Біда зібрала нас докупи, як ніколи, Навчила відрізняти рідне і чуже, Ми знов себе заповажали, слава Богу - Так має бути: свій до свого по своє. Ми сильні, мудрі, талановиті люди, І своїм інтелектом кормимо весь світ. Не бійся модним і просунутим бути - Чим більше мудрих, менше шансів в ворогів. Приспів. Але українці - як мурашки, Ми можем більше, ніж думаєм самі. Не помагайте нам, але й не заважайте - Ми краще знаємо, як жити у сім'ї. Не кожен може добре воювати, І часом краще буде, ніж бронежилет, Від зомбоящика країну захищати Розумне слово через Інтернет. Ми робим свої планшети і ноутбуки - Не гірше, ніж ми робим хліб і ковбасу. І цілий світ про це давно би мав почути - Так зробим так, щоби нарешті він почув! Що всі українці - як мурашки, По крупинці будують спільний дім. Маленькі, сірі - але нас дуже багато, Ніхто не вижене нас з рідної землі. Але українці - як мурашки, Ми можем більше, ніж думаєм самі. Не помагайте нам, але й не заважайте - Ми краще знаємо, як жити у сім'ї.

"Ми вкраїни діти" сл. і муз. Н.Май ( плюс з текстом)

 

Чому українці слухають російську музику

 

Скрябін - Українці

 

Прийшла війна на нашу землю, люди, В яку рік тому ще не вірив ніхто. Пускає в землю кров, стискає груди - Одним - війна, а іншим - АТО. І продають чуже життя спокійно - Чин невисокий як дешевий товар. І дерибанять нашу бідну країну І нас із нею, як курей на базар. Приспів: Але українці - як мурашки, По крупинці будують спільний дім. Маленькі, сірі - але нас дуже багато, Ніхто не вижене нас з рідної землі. Біда зібрала нас докупи, як ніколи, Навчила відрізняти рідне і чуже, Ми знов себе заповажали, слава Богу - Так має бути: свій до свого по своє. Ми сильні, мудрі, талановиті люди, І своїм інтелектом кормимо весь світ. Не бійся модним і просунутим бути - Чим більше мудрих, менше шансів в ворогів. Приспів. Але українці - як мурашки, Ми можем більше, ніж думаєм самі. Не помагайте нам, але й не заважайте - Ми краще знаємо, як жити у сім'ї. Не кожен може добре воювати, І часом краще буде, ніж бронежилет, Від зомбоящика країну захищати Розумне слово через Інтернет. Ми робим свої планшети і ноутбуки - Не гірше, ніж ми робим хліб і ковбасу. І цілий світ про це давно би мав почути - Так зробим так, щоби нарешті він почув! Що всі українці - як мурашки, По крупинці будують спільний дім. Маленькі, сірі - але нас дуже багато, Ніхто не вижене нас з рідної землі. Але українці - як мурашки, Ми можем більше, ніж думаєм самі. Не помагайте нам, але й не заважайте - Ми краще знаємо, як жити у сім'ї.

 💰 Вчителі — за межею мінімальної зарплати!

У 2026 році ставка молодого вчителя може становити лише 6836 грн при мінімальній зарплаті 8647 грн. 🧐

Жоден алгоритм не замінить живого вчителя, який надихає, підтримує й вчить думати

 Віктор Громовий

Вибране ·1 год ·

" Новина про підвищення зарплати вчителям вже тиждень не дає спокою суспільству. Замість того, щоб порадіти, «повилазили освітні експерти» з пропозиціями :

одні пропонують збільшити навантаження, бо «вчителі тільки байдики б’ють»;

інші – придумали «моральну декларацію», щоб обмежити права вчителів, бо «вони лише ображають дітей»;

ще хтось хоче, щоб педагоги проходили купу сертифікацій, адже «тепер вони зароблятимуть як мільйонери».

Серйозно? Але реальність інша "

Сергій Берендєєв

1 дн. ·

Новина про підвищення зарплати вчителям вже тиждень не дає спокою суспільству.

Замість того, щоб порадіти, «повилазили освітні експерти» з пропозиціями :

одні пропонують збільшити навантаження, бо «вчителі тільки байдики б’ють»;

інші – придумали «моральну декларацію», щоб обмежити права вчителів, бо «вони лише ображають дітей»;

ще хтось хоче, щоб педагоги проходили купу сертифікацій, адже «тепер вони зароблятимуть як мільйонери».

Серйозно? Але реальність інша Черги охочих працювати в школі щось не видно.

Пригадую: у 2006 році, коли я прийшов працювати до школи, серед 100 вчителів – 47 були молодими педагогами до 35 років.

Через 10 років на всіх конференціях мене показували як одного з небагатьох «молодих», бо майже всі мої ровесники звільнилися. Відчував себе тоді, як динозавр

Що відбувається зараз – ви й самі бачите.

Ці +50% – це лише спроба хоч трохи втримати тих, хто ще залишився у школі.

За 61 статтею Закону «Про освіту» вчитель найнижчої категорії мав би отримувати 3 мінімальні зарплати (24 тис. грн). Але норму заморозили ще у 2019 році. Тож після підвищення молодий спеціаліст матиме лише 10–12 тис. грн залежно від навантаження.

То, може, замість того, щоб вигадувати нові обмеження для вчителів – просто дамо їм можливість працювати і навчати наших дітей?

Підтримайте вчителів. Бо без них школи спорожніють, а навчати дітей буде нікому.

А тим, хто каже: «Ну й обійдемося без них, штучний інтелект усіх замінить» – щиро бажаю удачі!

Бо жоден алгоритм не замінить живого вчителя, який надихає, підтримує й вчить думати.

Єдина причина, чому система освіти ще якось тримається, полягає в тому, що вчителі та керівники шкіл витягують її на своєму горбі.

Чи потрібен щоденник?

 

Олена Кучер

12 год ·

#я_вчитель

#батьківський_лікнеп

Чи є проблемою мати щоденник у власної дитини?

Є батьки, які вважають: нічого страшного, це лише щоденник, де дитина іноді не пише завдання, а можливо просто фотографує їх.

Але що відбувається далі?

Сьогодні дитина не виконала завдання, завтра — знову, післязавтра — теж.

У початковій школі вчитель ще контролює цей процес, але його інструменти дуже обмежені:

запис у щоденнику,

прохання доробити роботу наступного дня,

профілактична бесіда.

Запис у щоденнику — це сигнал батькам:

«Увімкніть або посильте контроль!»

Бо відсутність записів сприяє дезорганізації: дитина не бачить розкладу, забуває підготуватися, не кладе потрібні речі до рюкзака:

«У мене нема книжки/зошита»,

«Забув пенал, ручку, лінійку»,

«Не ту книжку взяв».

Не записані домашні завдання — це автоматична відсутність контролю за їх виконанням. Щось точно випаде з уваги.

Якщо щоденник електронний, потрібно привчати дитину звірятися з ним.

Щоденна неуважність поступово формує байдужість до правил і безвідповідальне ставлення до обов’язків.

А дитина фізіологічно ще не здатна сама все контролювати — зона відповідальності формується поступово, аж до 25 років. І без тренувань вона не формується взагалі.

Батьки — це той “орган контролю”, який допомагає цю зону сформувати.

Чи означає це, що батьки мають робити все за дитину?

Ні. Контролювати — не означає виконувати замість. Інакше формується інфантильність, коли дитина звикає перекладати відповідальність на того, хто це робив за неї чи мав зробити за звичкою.

Як це має працювати?

1. На початку — щоденний контроль.

2. Поступово — зменшення ступеня контролю, але із системними перевірками.

3. Поясніть і покажіть, як вести щоденник. Перші тижні допомагайте: разом записуйте уроки, розклад.

4. Навчіть дитину робити власний чек-лист: виконала — перечитай завдання — постав «+» — похвали себе. Цім чек-листом може стати саме паперовий щоденник, який став необов'язковим документом, але може стати таким собі важливим нотатником та засобом виховання відповідальності

5. Обов’язково має бути покарання за ігнорування правил і похвала за правильність. Похвала важливіша — вона підтримує самостійність і старанність.

6.Коли навичка сформована — перевіряйте щоденник двічі на тиждень і підписуйте в кінці.

Так формується відповідальне ставлення до обов’язків, яке знадобиться дитині все життя.

Не всі батьки знають цей алгоритм. Допоможімо один одному зробити батьківство більш зрозумілим і приємним. Адже успіх власної дитини піднімає і наш статус.

Якщо щоденник не є обов'язковим, то це не означає, що він не потрібен. Але ж кожен має право вибору. Вибирайте розумне батьківство!

© Олена Кучер

Світлина запозичена з інтернету.