неділя, 20 липня 2025 р.

Парадокс продуктивності або «Парадокс Солоу»

 


Вибране 3 год 
Кожні 10-15 років з’являється ілюзія щодо можливості прориву до якісно вищого рівня освіти завдяки науково-технічному прогресу.
• У 80-ті роки чекали освітнього дива від технічних засобів навчання(ТЗН), які зобов’язували використовувати ледь не на кожному уроці. Кіноапарати, діаскопи, кодоскопи аж ніяк не допомогли.
• У 90-ті чарівною паличкою вважали комп’ютеризацію школи в поєднанні з широким використанням відеомагнітофонів та копіювальної техніки. От як тільки у нас буде співвідношення «один учень: один комп’ютер», як тільки запустимо ІКТ, як тільки в кожній школі буде ксерокс…
• У 00-х роках уся надія була на сьомий континент Інтернету, завдяки якому на «кінчиках пальців» користувача відкривався необмежений доступ до знань.
• У 10-х роках сподівались на соціальні мережі як потенційні "спільноти, які навчаються" та на проектори, інтерактивні дошки, НУШ-осередочки, розцяцьковані коридори, одномісні парти тощо.
• У 20-х маємо пережити ще одну ілюзію, пов’язану зі штучним інтелектом...
А потім, можливо(але це не точно!), зрозуміємо, що людині для успішного розвитку потрібна людина і повернемось до простих і зрозумілих принципів дидактики. Бо діти за останні тисячоліття не змінились.
Тому треба перш за все вкладати у вчителя, його професійних розвиток та благополуччя.
І мотивувати учня…
А досі ми не на те, робили ставку. Тому освіта шкутильгає. На обидві ноги.
P.S. «Парадокс Солоу».
Є так званий парадокс продуктивності (англ. productivity paradox), який сформулював ще 1987 році нобелівський лауреат з економіки Роберт Солоу.
Він тоді констатував: «Сьогодні ознаки комп’ютерної епохи можна побачити повсюдно, крім статистики продуктивності праці».
Якщо провести аналіз «витрати-ефект» в освіті доведеться констатувати: за останні 20 років вкладено величезні кошти в ІКТ, а якість освіти не тільки не зросла, а й впала до критично низької позначки.
Всюди тепер є проектори та інтерактивні дошки, ми застосовуємо новомодні освітні технології, в кишенях у наших учнів ґаджети, які відкривають їм широкий доступ до інформаційних ресурсів…
А технології не спрацьовують, довгоочікуваний ефект від цифрової трансформації освіти близький до нуля.
Не існує жодної «чарівної палички» для радикального покращення освіти поза школою.

Словник

Парадокс продуктивності (англ. productivity paradox) — продуктивність працівника зменшується попри поліпшення в технологіях.

Цей парадокс набув популярності завдяки широко цитованій статті[1] Еріка Брінолфссона[en], який помітив очевидну суперечність між приголомшливим збільшенням комп'ютерних потужностей і відносно повільним зростанням продуктивності на рівні економіки загалом, окремих підприємств та численних застосувань. Часом його називають Комп'ютерним парадоксом Солоу, маючи на увазі слова Роберта Солоу, які він сказав 1987 року: «Ви можете побачити еру комп'ютерів усюди, крім статистики з продуктивності»[2]. Парадокс отримав формулювання, як «невідповідність між кількістю інвестицій в інформаційні технології та віддачею на національному рівні»[3].

Немає коментарів:

Дописати коментар