У піснях Анатолія Пашкевича буде вічно жити Україна

 

11 лютого 1938 року в селі Довбиш Житомирської області народився український хоровий диригент, композитор, автор наших улюблених пісень “Степом, степом”, “Мамина вишня”, “Виростеш ти, сину”, “Хата моя, біла хата” та інших. Його пісні досі приписують народові. 

Видатному майстрові українського хорового співу Анатолію Пашкевичу пощастило бути не просто художнім керівником Черкаського народного хору, засновником і керівником хорових колективів Житомира, Луцька, Чернігова, а й композитором від Бога. Якби він написав одну лише “Степом, степом…”, пісню, що стала реквіємом за всіма солдатами–українцями, й тоді композитор назавжди вписав би своє ім’я в золоті скрижалі пісенного мистецтва. Однак Анатолій Максимович створив десятки чудових, глибоко ліричних, самобутніх пісень. Серед його перлин – “Виростеш ти, сину”, “Мамина вишня”, “Хата моя, біла хата”, “Чебреці”, “До сина”, “Ой ти, ніченько”, “Любисток”, “Ой, журавко, журавко”, “Ой вербо, вербо”, “Осипає цвіт калина”, “Пісня про Волинь”, написані на вірші Дмитра Луценка, Йосипа Струцюка, Василя Гея.

Василь Симоненко й Анатолій Пашкевич не були знайомі особисто, хоч велику дещицю свого життя віддали землі великого Тараса – Черкащині. Їхня пісня “Виростеш ти, сину” стала народною, два вірні сини України, велети її Поезії і Музики, побраталися в чудовій мелодії.

далі читати тут