Олександр Білаш (1931-2013)

 

6 березня виповнилося б 93 роки від дня народження Олександра Білаша - видатного українського композитора, педагога, поета, народного артиста, Шевченківського лавреата, Героя України (1931-2003).

Усі знають Олександра Білаша як автора музичної перлини "Два кольори" на слова Дмитра Павличка. Усього він створив понад 200 пісень. Автор романсів, балад, п'яти опер, чотрирьох оперет, ораторій, музики до вистав і майже 30 кінофільмів, а ще - десяти поетичних збірок.

Неможливо повірити, що до Полтавського музичного училища Олександра Білаша не прийняли через "відсутність слуху".

Народився майбутній композитор в селищі Градизьк (нині - Полтавщина) в родині, де любили музику. Мама чудово співала, а тато грав на багатьох музичних інструментах. Олександр Білаш свій шлях у музиці починав, як справжній народний музикант: грав, за його словами,"не по нотах, а по весіллях". Грав "по слуху", як народні виконавці-самоуки.

Він рік навчався в Київській музичній вечірній школі, де викладали брати Георгій і Платон Майбороди. Підробляв у школах, грав у ресторанах, розвантажував вагони на вокзалі. Закінчив Житомирське музичне училище імені В.Косенка і Київську консерваторію за класом композиції.

Пісня була наріжним каменем творчості Олександра Білаша. "Для мене в поезії немає авторитетів, - казав композитор,- я пишу пісні на хороші слова, і для мене не має значення, хто їх автор".

"Я музику й поезію однаково люблю,

Хоч кажуть двох любити небезпечно

І аморально це вважають, і не ґречно,

Та я нічого вже з собою не зроблю -

Однаковісінько обох люблю."

Олександр Білаш

Творчість Білаша сприяла загальному піднесенню у 1960-х рр. української ліричної пісні, що базувалася на народних традиціях.

Пісні Олександра Білаша виконували, зокрема Дмитро Гнатюк, Юрій Гуляєв, Костянтин Огнєвий, Микола Кондратюк, Анатолій Мокренко, дружина композитора - Лариса Остапенко, з якою прожив 47 років, виростивши двох доньок, Оксану і Олесю. Народна артистка України Лариса Остапенко була для Олександра Білаша першим слухачем його творів, і першим суворим критиком, і першою виконавицею багатьох його пісень.

"Завжди з нетерпінням чекаю 6 березня! І навіть коли батькова душа відлетіла у засвіти, цей день озивається до нашої родини сонячним промінням його любові,що живе у дітях,онуках і правнуках. Вона живе і у його музиці та поезії. Тож, якщо буде бажання-долучайтесь, згадаєм Олександра Білаша разом.", - з ф/б сторінки Олесі Білаш, доньки композитора (facebook.com/profile.php?id=1070388740).

"Від дня народження і до…

Усе, що пам’ять пам’ята,

Вертається в своє гніздо,

Як птаха з вирію верта…"

Олександр Білаш

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

"Два кольори" у виконанні незабутньої Квітки Цісик:

 Якщо гроші, які витрачають на дослідження "Чому вчителі йдуть зі школи?", просто їм віддати, звільниться значно менше вчителів

Віктор Громовий

Слайд-шоу за 1 хвилину

Тепер можна зробити слайд-шоу за 1 хвилину: добираєте фото чи відеоматеріали, а ШІ складе все в цілісний відеоролик, додасть ефекти, музику, дизайн.

Генерація слайд-шоу з ШІ | Clipchamp

209 років з дня народження Михайла Вербицького, автора музики державного гімну України

 4 березня 209 років тому у священичій родині народився Михайло Вербицький - український композитор, хоровий диригент, священик УГКЦ, громадський діяч, автор музики державного гімну України (1815-1870).

Творча спадщина Михайла Вербицького - одне з найцінніших надбань української культури. Він належить до яскравих представників національної композиторської школи, що сприяли в XIX столітті активному духовному злету українського суспільства. Писав Михайло Вербицький і світську музику. Він є автором багатьох музичних творів на народні мелодії, полонезів, вальсів, вступів до вистав.

"Хітара - то мій фортепіян і моя жінка." - жартував отець Михайло Вербицький. У Млинах про гітару Вербицького складали анекдоти. Наприклад, як випросив у місцевого пана чималу пожертву на церкву, виконавши кілька романсів.", - Ганна Черкаська.

далі читати тут

До 75-річчя з дня народження Володимира Івасюка (1949-1979)

 

Володимир Івасюк (1949-1979)

Володимир Івасюк з однокурсницею Марією Соколовською-Марчук, якій присвятив легендарну "Червону руту"

Володимир Івасюк в дитинстві

Фото: Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка.

4 березня виповнилося б 75 років Володимиру Івасюку, але його земне життя тривало лише 30 років (1949-1979).

Він виконав свою місію, використав талант і потенціал, зробивши українську пісню модною на весь світ. Його пісні і сьогодні звучать, вони популярні, їх знає молодь, а сучасні виконавці їх переспівують. У доробку Володимира Івасюка понад сто пісень, 53 інструментальних твори, музика до вистав.

У Чернівцях до 75-річчя композитора покажуть документальний фільм "Феномен Івасюка".

"Який він був? Світлий. Не пригадаю поганих рис, принаймні я їх не бачила. Завжди уважний, добрий , веселий, надійний, чесний. Він тримав просто священний пієтет перед життям, котре любив, як дитина, і хотів, щоб воно ніколи не кінчалося." , - Галина Тарасюк, українська письменниця.

"Коли запитую себе, що було у Володі-людині найголовнішим, доходжу висновку, що стрижнем його була дуже висока мета - стати видатним Композитором. Тому він ніколи не говорив про славу, ніколи не спекулював іменем, яке тоді було на устах у мільйонів людей. Він був скромний, як справжній художник, що працює на майбутнє, а не купається в теплій ванні сьогоднішнього успіху до того часу, коли вода зледеніє. Ні зовні, ні внутрішньо він ніколи не виокремлював себе серед інших. Йому ж у пору першого всесоюзного, а згодом і міжнародного успіху було трохи більше 20, а в такі роки слава - найтяжче випробування. Він не дав їй змоги повести молодого композитора (а таке часто відбувається з багатьма початківцями - вони тиражують перший успіх до того часу, поки самі не виходять у тираж) на шлях легкого хліба, кожна його нова пісня була не схожою на попередні.", - сказав про Володимира Івасюка його співавтор, український поет Юрій Рибчинський (з ф/б сторінки Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка).

Цьогоріч легендарній "Червоній руті" виповниться 54 роки. Вперше вона прозвучала в Чернівцях у 1970 році. Володимир Івасюк написав її під час навчання в Чернівецькому медичному інституті. Пісня стала візитівкою української пісні ХХ століття.

Професійний медик, скрипаль, Володимир Івасюк чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець і фотограф (а сам не любив фотографуватися). Загинув "за нез’ясованих обставин" як було повідомлено, поблизу Львова. Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КДБ.

Звання Героя України Володимир Івасюк отримав посмертно - через 30 років після своєї трагічної загибелі. Його пам’ятають всі, хто любить українську пісню, а його "Червона рута" і "Водограй" стали музичними брендами нашої країни, на яких виросло не одне покоління артистів і слухачів.

Народився Івасюк у м.Кіцмані в родині вчителів. Талант помітили, коли йому було 10 років. Про нього тоді вже говорили у рідному місті. У 15 про нього почули Чернівці, а в 20 років - говорила вже вся Україна.

Він жив у Чернівцях, Львові, часто бував у Києві, де відвідував родини Рибчинських і Миколайчуків. Іван Миколайчук був його земляком, разом з дружиною Марічкою мешкав на Березняках (то була легендарна квартира, скільки українських митців у ній перебувало). Коли збиралися разом - співали буковинські пісні. Іван Миколайчук мріяв зняти фільм за казками Буковини, і щоб музику написав Івасюк - не судилося. Він залишив нам свої невмирущі пісні.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

У фільмі про роль особистості Володимира Івасюка, творчої спадщини композитора у розвитку української музики, збереження мови, пісні в часи тотальної радянської русифікації

Що сталося з Володимиром Івасюком і хто причетний до вбивства легенди української музики? Усі матеріали слідства смерті Івасюка в Москві, тому ми ніколи не дізнаємося справжню її причину.

"Кому зараз треба це виховання?"

 Діти не ростуть самі по собі. Якщо ви бачите успішну дитину, яка брала участь в олімпіадах, а можливо і перемагала у них.

Дитина, яка іде на тренування у той час, як її однолітки сидять у кафе. Вона готується до змагань, щоб перемогти в них.

Того, хто з музичним інструментом / кімоно / мольбертом кожен день проходить повз вас.

Дитина, яка добре склала ЗНО і без проблем поступила в кращий ВУЗ ...

У кого в 14 років свій блог / інтернет-магазин / сайт / пісня / портфоліо.

Але не ставте у приклад своїй дитині цих дітей!

Не говоріть нічого такого: "подивись який молодець" або "а ось Оленка з 4ої..."

Самі беріть приклад з батьків цих дітей!

Діти не ростуть самі по собі!

Успішна дитина - це коли нею займаються батьки. Це колись було прийняте рішення, що

мама буде вести сина на 3и тренування в день. Або дочку на заняття в художню школу 3и рази в тиждень.

А тато зрозумів, що заробляти потрібно трохи більше, щоб оплатити змагання чи конкурс.

Іноді буває так, що одна мама зрозуміла, що потрібно вести на заняття та, крутячись по роботах, потрібно заробляти більше для конкурсів / мольберта / пуант / бійцівських рукавиць або просто друку нот.

Коли ви бачите успішну дитину, можливо, сім'я замість купівлі третього телевізора чи модного гаджета обрала змагання, спортивні збори, якісний інструмент, додаткового репетитора...

Діти не ростуть самі по собі!

Дітьми потрібно займатись. Якщо ви не хочете і не готові до цього, будь ласка, просто не ставте своїй дитині в приклад таких дітей, батьків, які прийняли рішення і взяли на себе цю відповідальність.

Успішна дитина - це культура сім'ї, в якій немає місця випадковості, ліні та безвідповідальності. В якій спілкування, знання, формування особистості важливіше за останню модель айфона.

За кожною розумною, здібною, відповідальною дитиною. Такою, яка все вловлює на льоту, планує та прагне більшого, стоять батьки (або авторитетна людина), які наполегливо працюють (як правило, над собою !!!!!!!!), щоб так було.

Вони організували допомогу спеціалістів, вели на гуртки, секції, підтримували, мотивували, хвалили. Виділила окрему статтю сімейного бюджету саме для розвитку та навчання дитини. Змучені після роботи вели на заняття, хоча так хотілось розтягнутися на дивані, і чекали декілька годин поки дитина звільниться. Купували кімоно / чешки / підручники / мікроскоп / піаніно / скрипку. Відправляли на літні курси / збори / наукові літні табори або на фестиваль.

Вони не говорили своїй дитині "тобі не дано", "кому зараз треба це виховання", "поступи кудись, а потім розберешся", "нехай сам вирішує", "ми ж якось виросли" і в такому ж дусі.

Самі по собі діти не ростуть. Біологічно - можливо, так. А формування дитина, її виховання та майбутнє - абсолютна відповідальність батьків. НЕ ШКОЛИ ЧИ САДКА! Велика ілюзія думати, що відправивши в "хорошу" школу, ви автоматично отримаєте гарантований результат. Це далеко не так!

ВИ і тільки ВИ (батьки) маєте розвивати, вкладати в своїх дітей!!! Давати їм приклад.

І це принесе результат!

@Марьяна Калабухова

20 ПРИРЕЧЕНИХ НА НЕПОПУЛЯРНІСТЬ, АЛЕ ВКРАЙ НЕОБХІДНИХ КРОКІВ НА ШЛЯХУ ДО НОВОЇ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

 1. Зупинити лівацький псевдодемократизм і псевдогуманізм. Необхідне відновлення реальних важелів впливу на операційному рівні закладу освіти щодо забезпечення належної якості освіти.

Йдеться про можливість залишати на другий рік «двієчників» та прогульників, про надання права виключати зі школи явних неадекватів, вказувати в атестаті кількість пропущених уроків, введення градації атестатів тощо.

2. Забезпечити більш рівномірне навантаження на учнів упродовж навчального року, зокрема шляхом скорочення літніх канікул. У Німеччині, наприклад, вони тривають лише півтора місяця.

3. Ліквідувати централізоване державне замовлення та ввести плату за підручники та навчальні посібники (за малозабезпеченими гроші на ці потреби йдуть на рівень школи).

4. Реорганізувати гібридні школи І-ІІІ ступенів в окремі початкові, неповні середні та старші школи.

5. Реалізувати на практиці принцип «гроші йдуть за дитиною» шляхом введення освітніх ваучерів чи інших форм супроводу руху грошей за дитиною на рівень закладу освіти.

6. Ввести процедури академічного банкрутства щодо «слабких» шкіл, які неспроможні набрати учнів в умовах вільної конкуренції між закладами освіти. Так, якщо неможливо провести санацію, закривати ці школи та передавати їхню матеріальну базу сусіднім чи новоствореним школам.

7. Ліквідувати департаменти (відділи, управління) освіти й створити на їхньому місці центри сервісного обслуговування закладів освіти.

8. Провести реальну децентралізацію управління шкільною освітою шляхом позбавлення МОН права видавати будь-які накази, методичні рекомендації, інформаційні листи, які стосуються загальної середньої освіти.

9. Ліквідувати безплатну вищу освіту, ввести безвідсоткові кредити на навчання та гранти для обдарованих учнів.

10. Відмовитись від централізованого визначення змісту освіти, перейти на програми, які самостійно складають вчителі.

11. Реалізувати на практиці принцип «гроші на професійний розвиток йдуть за вчителем» шляхом впровадження ваучерів на підвищення кваліфікації.

12. Поступово відмовитись від ЗНО, перейти на вступ до ЗВО за рекомендаціями зі школи шляхом здобуття гранту на навчання тощо.

13. Припинити фінансування з державного бюджету НАПН та інших академічних установ педагогічного спрямування.

14. Відмовитись від класно-урочної системи в старшій школі, перейти на індивідуальні освітні програми шляхом запровадження тьюторингу, проєктних методик, онлайн-навчання тощо.

15. Встановити потужну стимулювальну дистанцію між зарплатами вчителів та заступників і директорів шкіл (різниця в оплаті у 2-3 рази).

16. Встановити жорстку відповідальність батьків щодо виконання функцій повноправних учасників освітнього процесу.

17. Рішучо подолати клерикально-консервативні тенденції, неухильно забезпечувати світський характер освіти.

18. Запровадити посаду шкільного офіцера поліції з широкими можливостями та повноваженнями щодо підтримки дисципліни та порядку, захисту прав учасників освітнього процесу.

19. Проводити політику спрямованої на надання системі шкільної освіти необхідної різноманітності як передумови для її розвитку. Наприклад, поширювати альтернативні програми, відмовитись від уніфікації типів закладів освіти, залучати до здійснення освітнього процесу в школі не лише не педагогів тощо.

20. Відмовитись від примітивізації ролі Школи та Вчителя і не зводити місію освіти у  суспільному розвитку до надання освітніх послуг. Адже абсолютно некоректним є теперішнє співставлення послуг перукарні, хімчистки чи похоронного бюро з тим, що має пропонувати школа як особливе інтелектуальне середовище.

Звісно, у разі якщо це реалізувати:

• буде шокова терапія по-освітянськи замість постійного шоку без терапії;

• будуть мітинги і голодування, прокльони і благання;

• буде боляче, адже саме біль сигналізуватиме про те, що зачіпаються дуже чутливі ділянки Системи.

Але через рік безнадійно хворий пацієнт почне потроху оклигувати. А через 10 років ми матимемо справді нову освіту в Україні.

Освітній експерт:

Громовий Віктор