Григорій Верьовка – видатний український композитор, хоровий диригент

 

25 грудня 1895 року народився Григорій Верьовка – видатний український композитор, хоровий диригент.

Майбутній митець побачив світ на Чернігівщині в родині, що налічувала 12 осіб і жила в нужді. Маленький Гриць був шостою дитиною. Його батько служив регентом у церковному хорі, він і став першим учителем сина. Помітивши у Гриця неабиякі музичні здібності і добрий голос, батько віддав його до архієрейського хору в Чернігові.

Незабаром хлопця приймають до духовного училища, а потім - до семінарії. Тут він навчається грати на музичних інструментах, співає в семінарському хорі, а згодом стає його регентом.

Робота в хорі дала юнакові змогу практично ознайомитися з класичною хоровою літературою, зокрема, з творами М. Глінки, О. Даргомижського, М. Лисенка, К. Стеценка. У Чернігові юнак познайомився з майбутнім поетом П. Тичиною і зблизився з ним на ґрунті спільних мистецьких інтересів. Пізніше це знайомство переросло в міцну творчу дружбу.

11 вересня 1943 року український уряд підписав постанову «Про організацію Державного українського народного хору», створення якого і керівництво доручили Григорію Верьовці.

Почалось становлення колективу, формування творчих традицій, які збирались краплина по краплині у Харкові, Полтаві, Миргороді, Києві.

Першою помічницею, наснагою і духовною посестрою Верьовки стала його дружина Елеонора Скрипчинська. Разом вони створили й очолили колектив, що заяскравів небаченою мистецькою зіркою. Їх обожнював Павло Тичина:

Що в народнім хорі

Золота опора?

Гурович Григорій

І Елеонора.

Державний український народний хор окрім України виступає в містах Російської Федерації, інших республік. Згодом настають роки закордонних гастролей - Румунія, Польща, Фінляндія, Бельгія, Люксембург, Німеччина.

Одночасно з гастролями хору в Мюнхені, у жовтні 1959 року, радянськими спецслужбами був вбитий провідник українських націоналістів Степан Бандера. До концертного залу на виступ хору зайшли люди з похоронної процесії. Напруження нагадувало очікування вибуху бомби.

Григорій Гурійович звично став перед хором, звів руки, змахнув, - і зал охопило могутнє «Реве та стогне Дніпр широкий». Замість вибуху бомби - шквал оплесків. А потім диригент і хор розпочали «Чуєш, брате мій!». Це було духовним мостом єднання.

Наступного дня Григорію з посольства Радянського Союзу в Німеччині передали: «Чуєш, брате!» більше не виконувати.

Крім хору, викладання в консерваторії, Григорій Гурійович очолював спілку композиторів України.

Помер Григорій Гурійович Верьовка 21 жовтня 1964 року.

Джерело: книга Л. Ященка «Григорій Гурійович Верьовка. Нарис про життя і творчість».

"Не залишилось нікого, хто б заступився за мене"

 

Ігор Цигвінцев

3 дн.  · 

У Вінниці батько однієї з учениць прийшов в школу і побив вчителя. Сумно… Гидко… Опускаються руки. Проте, декілька думок з цього приводу від колишнього вчителя…

Сьогоднішній вчитель нагадує мені єврея у нацистській Німеччині. Тоді іудеї були найбільш пригніченою частиною суспільства: їх звинувачували у програші в Великій війні, економічних негараздах, змові проти нації, моральній деградації суспільсьтва. Судячи з публічного дискурсу вчителі в Україні всім винні, ні на що не мають права і лише іноді їм кидають як собакам чергову подачку у вигляді доплати. Яким є життя вчителя ви можете спитати у дітей вчителів - ті точно розкажуть про всі “переваги” професії. І от сьогодні ми отримали перші плоди… Б’ють вчителя… Сумно, але вчителі сьогодні змогли відчути те, що відчували роками лікарі швидкої допомоги: їм хамлять, б’ють, спускають собак тощо (почитайте історії, порозпитуйте знайомих).

Безвідносно до того хто бив, за що бив (там є підводні течії) варто наголосити на двох речах:

це ненормально і не має жодних виправдань цьому вчинку.

якщо все залишиться як є, то це стане звичайною практикою.

Я реаліст і вчив курс права у школі та інститутах, тому розумію, що вимагати суворішого покарання за побиття - смішно. Кожна провина має свою ціну у порівнянні з іншими. Тиснути на суди з криками, що “ви продажні тварини і не хочете покарати…” дивно і безвідповідально. Суди не вирішують чи хтось винний - вони лише визначають наскільки доведено провину тієї чи іншої людини і обирають відповідне (чітно прописане в законі покарання). А от до тих, хто мав би прописати це покарання та в принципі, захистити вчителя не чути ані чичирк.

Потицяйте хтось паличкою Профспілку освітян Профспілка працівників освіти і науки України. Вони там живі? Нагадайте їм, що вони мають захищати права вчителів, а не лише подарунки роздавати на свята. Не лише розбазарювати та приватизувати майно по всій Україні, а протистояти Міністерству та вимагати гідної зарплатні для освітян. Не вилизувати важкодоступні місця начальству і легалізовувати будь-які рішення, а боротися за робітника.

Шановне Міністерство освіти Міністерство освіти і науки України та особисто Оксен Лісовий Оксен Лісовий! Ау! Тут подія загальноукраїнського масштабу! Прийом! Може пан міністр заступиться за вчителя, вискаже свою позицію? Не все ж візії та мрії розказувать. Іноді треба конкретну роботу робить. Після децентралізації та введення автономії навчальних закладів у вас мало бути більше часу на промоцію потреб освітян. Гаразд, зарплати ви не відстояли (чого ви взагалі їздите на ті засідання Уряду? Ви там швейцаром чи офіціантом? Бо судячи з того, яке фінансування у освітян серед інших галузей, інших варіантів немає ), ба більше - розповідаєте освітянам що в них точно не буде зарплат і це норм. Ви бідкаєтеся, що учні їдуть закордон і другою рукою підвищуєте вартість навчання, бо воно менше за бюджетне. То ви заставте ректорів бюджетне порахувати як треба, а не контракти піднімати! Ви бідкаєтеся, що вчителів скоро не буде. З таким ставленням до них - точно не буде. Хай викладають поліцейські, які працюватимуть у школах. Вони хоч мають право себе захистити. Пане міністре, іноді треба говорити. І говорити на неприємні теми, а не влаштовувати теплу ванну на серпневій конференції, на яку допущено офлайн тільки тих, кого ви дозволите, за списком. Прокидайтесь і починайте захищати освітян!

Пані освітній омбудсмен Освітній омбудсмен! Ми раді, що ви перейнялися питаннями завантаженості вчителів, але на вашій сторінці досьогодні (21 грудня) ні слова про ситуацію з побиттям. У вас проблема з джерелами інформації? Ви у вакуумі живете?Чи при вході на посаду вуха заліплюють воском, а очі скотчем? Ви не чули про цю ситуацію? Ваша посада передбачає, що Ви перша мали б відреагувати! Чекаємо!

Шановні депутати Верховної Ради! Я розумію, що гуманізм це не про більшість з вас, але скоро вибори! Починайте піаритись! Шановні мажоритарники, щось не чути Вас! Така подія на округах, а депутати не чули! Та ви перші мали в сесійній залі підняти питання про захист вчителя. А зі своїми щорічними словами вдячності вчителю, як казав ваш Лідер, “ідіть в сраку!!!” Законом захистіть вчителів, а не мільярди в силовиків в тилу вбухуйте.

Шановні освітні медіа “НУШ” Нова Українська Школа, “Освіторія” Освіторія, “Всеосвіта” Всеосвіта , Освіта ua “EdCamp Ukraine” бийте набат!!! Поруште це питання. Вас читають, вас чують! Ваша підтримка в цій ситуації вчителям потрібна не менше ніж методична допомога. Заявіть свою позицію!!! І не дайте звести дискусію до того,що “От бачите, треба поліцейських у школі”, бо вчителя можуть побити і на виході зі школи -будівля тут не принципова. Принципове - ставлення держави.

Дивно, але не чути й ректорів педуніверситетів, які готують майбутніх “хлопчиків для биття”, якщо все так і лишиться надалі. А що? Ніхто не хоче сваритися… Якось розсосеться… Не в нас, то й добре…

Згадуючи ще раз Профспілку, хочеться нагадати їм про такий метод боротьби за права, як страйк. Час вчителям показати на практиці, що таке громадянська освіта та громадянське суспільство. Що пафосні фрази Івана Котляревського про “Любов к Отчизні де героїть…” та “ Де “общєє добро в упадку…” не просто стрічки з текстів шкільної програми. Он, у Голівуді, страйкували сценаристи - і все ОК. У Канаді щойно страйк поштарів закінчився. Трьохмісячний страйк вчителів привів би до тями суспільство та владу, нагадав їй про свою роль. Бо багато що цінуєш тільки тоді, коли бачиш, як воно без нього.

Це побиття ще раз показало місце вчителя в Україні. Шановні можновладці, начальники всіх рівнів! Ваша реакція на цей випадок покаже те, чи потрібен Вчитель Україні, чи Нова Українська Школа буде дійсно новою, чи варто йти в професію і залишатись у ній, а чи варто прикласти свої вміння у тих галузях, де ти захищений?

Дякую Вам, шановні вчителі, за те, що ви працюєте і попри ставлення до вас продовжуєте змінювати світ!

Як не банально, але хочеться закінчити словами німецького теолога Мартіна Німьоллера:

Коли вони прийшли...

Коли нацисти прийшли за членами профспілки,

я не протестував.

Я не був членом профспілки. Коли вони прийшли за євреями,

я не обурився. Я не був євреєм.

Коли вони прийшли за мною,

не залишилось нікого, хто б заступився за мене.»