"Нехай ваші діти важко працюють. А я народила дитину, щоб вона була щасливою"

 

Віктор Громовий

Вибране ·1 год ·

"Припиніть називати речі своїми іменами, бо ще, борони Боже, почнемо робити правильні висновки! А зрештою скотимося до розуміння реалій та непопулярних кроків заради виправлення вкрай невтішної ситуації в освіті. Кому таке треба?!"

Ледь не щодня читаю під своїми постами коментарі в такому стилі.

Як відкрити портал у пекло? Легко. Просто треба написати, що в школі треба… вчитись.

Пишу три прості базові тези на яких має ґрунтуватись шкільна освіта:

1. В учнів немає права не вчитися. Це їхній конституційний обов'язок.

2. У батьків учнів немає права дозволяти їм не вчитися, перешкоджати вчителям здійснювати освітній процес.

"Батьки здобувачів освіти зобов’язані сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання".

Закон України "Про освіту", Стаття 55. Права та обов’язки батьків здобувачів освіти

3. Освіту не можна "надати", її МОНа лише ЗДОБУТИ! Важкою працею.

Виявляється, що ці азбучні істини є вкрай непопулярними «в народі»:

• "Нехай ваші діти важко працюють. А я народила дитину, щоб вона була щасливою".

• "А моя дитина буде вчити тіки те, шо їй наравіцца!".

• "Треба розформувати школи взагалі та видати батькам кошти цільово на змогу найняти особистого вчителя дитини, який приділятиме достатню увагу дитині…".

Tatiana Dekket повчає мене:

"Є право у кожного робити свій вибір. Не намагайтеся навʼязати свої комплекси іншим! Навчання це право, а не обов’язок!

Освіта в Україні це пустий звук, 90% інформації ні на що не згодиться й нікому не потрібна, після завершення навчання в вищих закладах за гроші батьків роботи немає, грошей немає, карʼєри немає. Мені аж цікаво, в чому ви вбачаєте сенс такого агресивного ставлення до навчання, з таким напором і насиллям до дітей?

Чому вважаєте, що діти зобовʼязані навчатися як скажені?

Може просто переїдете в Китай і будете садистські методи там пропагандувати? Бо українці не раби, а вільний народ, і наші діти вільні, а не раби системи і дядька який сказав, що всі зобов’язані вивчати те, що їм не потрібно чи не подобається".

Контент-аналіз реакцій яжмамок дає всі підстави для висновку: відсутність відповідального батьківства в Україні стає для освітян проблемою №1.

Ще раз для тих, хто позаду: вчитися для дитини – це конституційний обов'язок і величезний привілей.

Наша сюсі-пусі педагогіка та потурання яжмамкам, які вкрай агресивно захищають "право" бусінок не вчитись, уже призвели до освітньої катастрофи.

Кажуть, що найтяжча і найневдячніша робота – це намагання викинути сміття з чужої голови. Особливо у випадку, коли в головах бігають таргани розміром зі слона.

Усі наші проблеми в немитій голові... Тож, треба вимити голову. Зсередини.

Я вірю в силу просвітництва, але я ще більше вірю в силу «важеля», який увічнив Лесь Подерв'янський в п'єсі “Павлік Морозов”.

Бо без активного застосування методу Подерв'янського наше вкрай хворе суспільство не вилікуєш...

Такі реалії.