20 позитивних фраз

Наша дитина є найкращим нашим відображенням. І коли вона погано поводиться, подумайте, що ви робите не так. В першу чергу – чи правильно ви розмовляєте з нею. Спілкуватися з дитиною треба так, як ви хотіли б, щоб розмовляли з вами. Поради вчителя-вихователя Венді Снайдер опублікував Motherly. “Замініть свій звинувачувальний, негативний, загрозливий тон на нейтральний, правильний, співчутливий, підбадьорливий (це може забрати БАГАТО часу) і поведінка вашого малюка може значно покращитися. Ці 20 позитивних фраз – дуже добрий початок, якщо ви хочете змінити тональність вашого з дитиною спілкування”:

 

1.      «Про що тобі потрібно пам’ятати?»

 

Не вживайте: «Будь обережним».

Приклад: «Про що нам треба пам’ятати, коли ми граємо в парку?» або «Будь ласка, коли йдеш по цій стіні, рухайся повільно, як обережна черепаха».

Пояснення: діти часто ігнорують фрази, які ми повторюємо знову і знову. Фраза “будь обережним” не несе в собі потрібного змісту, тому її потрібно промовляти більш точно. Озвучте запобіжні заходи або донесіть інформацію про те, чого ви хочете.

 

2.      «Будь ласка, говори спокійно».

 

Не вживайте: «Припини кричати!» або «Будь спокійнішим!»

Приклад: «Будь ласка, говоріть тихо або пошепки» (сказати пошепки) або: «Я люблю ваш спів, але потрібно вийти на вулицю або в ігрову кімнату, щоб робити це голосно». Пояснення: деякі діти, природно, кричать голосніше за інших. Покажіть їм, де це можна робити, щоб не заважати людям, використовуйте для цього силу шепоту. У поєднанні з ніжним сенсорнимі зоровим контактом, шепіт – неймовірно ефективний спосіб змусити дітей слухати.

 

3.      «Хочеш зробити це самостійно чи тобі допомогти?»

 

Не вживайте: «Третій раз повторюю, одягайся!»

Приклад: «Ми йдемо. Одягнеш черевики самостійно чи мені допомогти тобі?» або «Сядеш в машину сам чи мені допомогти тобі? »

Пояснення: більшість дітей хочуть, щоб їм дали завдання. Необхідно надати їм вибір і їх навички критичного мислення скасують спокусу противитися.

 

4. «Що ти зрозумів з цієї помилки?»

 

Не вживайте: «Ганьба!» або «Могло б бути і краще».

Приклад: «Що ти зрозумів, коли зробив це неправильно?» або «Як зробити це по-іншому

наступного разу, щоб не потрапити в біду?»

Пояснення: зосередження уваги на мотивації до зміни поведінки на майбутнє принесе вам набагато кращі результати, ніж докір за минулий вчинок.

 

5. «Будь ласка, …».

 

Не вживайте: «Не треба!» або «Зупинись!».

Приклад: «Будь ласка, легко погладь песика» або «Будь ласка, поклади взуття до шафи».

Пояснення: Ви кажете офіціантці, друзям і рідним про те, чого НЕ хочете? Адже простіше і легше сказати про те, чого хочете.

 

6. «Сьогодні ми повинні йти швидко!»

 

Не вживайте: «Поспішай!» або «Ми запізнюємося!»

Приклад: «Сьогодні ми машинки-булліти на трасі Формули-1! Подивимося, як швидко ми можемо рухатися!»

Пояснення: дозволяйте дітям бути повільними! Але якщо поспішаєте, то це потрібно зробити для них цікавим.

 

7. «Хочеш піти зараз або через десять хвилин?»

 

Не вживайте: «Час йти … Негайно!»

Приклад: «Хлопці, хочете піти зараз чи погратися ще десять хвилин, а потім піти?

Пояснення: діти дуже самі люблять бути відповідальними за свій вибір! Це вимагає трохи уваги, але це працює! Дайте їм вибір і вони будуть поводитися краще, ніж якщо намагатися їх змушувати.

 

8. «Давай додамо цю іграшку в список подарунків на день народження!»

 

Не вживайте: «Ми не можемо собі цього дозволити» або «Ні, я сказала – НІЯКИХ ІГРАШОК!»

Приклад: «Давай купимо цю іграшку на твій день народження?»

Пояснення: якщо бути чесними, ми часто можемо купити це маленьке Лего, ми просто не хочемо його купувати. Замість того, щоб говорити про відсутність грошей і створювати відчуття дефіциту, краще навчити їх дочекатися іграшки або заробити на неї.

 

9. «Зупинися, вдихни повітря, тепер проси».

 

Не вживайте: «Припини рюмсати!»

Приклад: «Давайте зупинимося, подихаємо разом, тепер спробуй ще раз попросити, чого ти хочеш».

Пояснення: Обов’язково змоделюймо це. Продовжуйте повторювати це спокійно, поки дитина не заспокоїться і не змінить свого тону.

 

10. «Поважай себе та інших».

 

Не вживайте: «Будь чемним».

Приклад: «Не забувай, що потрібно поважати себе та інших, навіть якщо ти нервуєшся».

Пояснення: будьте конкретними, оскільки діти часто не сприймають загальних понять. Запитайте, чого ви хочете і попросіть їх повторити те, що важливо запам’ятати.

 

11. «Працюй в команді».

 

Приберіть: «Не командуй!» і «Ніхто не захоче гратися з тобою, якщо будеш робити так».

Приклад: «Ти чудовий лідер. Не забувай використовувати своїх навичок спільної роботи сьогодні.

Запитуй друзів, а не навчай їх, що робити».

Роз’яснення: багато дітей, які хочуть домінувати (або відчувати себе сильними) часто говорять, що вони владні або що ніхто не хоче їх слухати.

Станьте тренером своєї дитини і навчіть її чесної гри: запитувати замість того, щоб командувати, показувати замість того, щоб розповідати і робити щось по черзі.

 

12. «Мені потрібно, щоб ти…».

 

Не вживайте: «Припини робити ___» і «Це не нормально для ___».

Приклад: «Мені потрібно, щоб ти легенько погладив собаку». «Мені потрібно, щоб ти

сповільнилася і рухалася, як черепаха, адже ми знаходимося на небезпечному паркінгу».

Пояснення: заборони часто не діють ефективно і діти краще реагують, коли ми спілкуємося з ними не наказовим способом. Крім того, прохання про те, чого ви хочете – величезне, воно спрямовує дітей в потрібному вам напрямку (на відміну від зосередження на тому, чого ви НЕ хочете!)

 

13. «Поплач, я хвилююся за тебе».

 

Не вживайте: «Не будь дитиною» або «Не плач».

Приклад: “Цілком нормально, що тобі сумно, я буду тут, якщо знадоблюся. Я знаю, що ти зможеш знайти спосіб подбати про себе”.

Пояснення: діти дуже позитивно реагують, коли ми не тиснемо на них, щоб зупинити їх плач або спробувати змусити їх не хвилюватися. Навчайте їх тому, що вони здатні впоратися з собою і вони швидше перестануть сумувати, а також вибудують свою самооцінку.

 

14. «Як ти подбаєш про себе?»

 

Не вживайте: «Зроби це і все буде добре», «Це не має значення» або «Чому ти завжди

розпускаєш нюні? Візьми печиво».

Приклад: «Це нормально, що ти…. Що ти можеш зробити, щоб допомогти собі почуватися краще?

Пояснення: вміння дітей піклуватися про себе – неймовірний подарунок! Діти, які вміють чесно переживати емоції, роблять менше непродуманих дій, менше потрапляють в неприємності і мають більш високу самооцінку.

 

15. «Я почекаю, поки ти закінчиш».

 

Не вживайте: «Дай я зроблю це».

Приклад: «Схоже, тобі потрібен час, я сяду і почекаю».

Пояснення: батькам потрібно менше поспішати. Нехай дитина сама зав’яже шнурки або прочитає вивіску. Мета – дозволити дітям спробувати, витримати невдачу, повторити спробу і закріпити почуття умілості, щоб вони не завжди залежали від нас!

 

16. «Я люблю тебе, незважаючи ні на що».

 

Не вживайте: «Ніхто не любить тебе, коли ти погано поводишся» або «Не цілуй мене після того, як зробив таке».

Приклад: «Я люблю тебе, незалежно від того, як ти себе поводила. Наступного разу попроси іграшку, замість того, щоб схопити її».

Пояснення: в основі позитивного виховання лежить безумовна любов. Це означає, що наша любов до наших дітей не повинна залежати від їхньої доброї поведінки. Ми любимо їх всім серцем, безумовно. Це задовольняє потребу дітей належати, що є ключовим мотивувальним фактором.

 

17. «Я хвилююся, тому що…».

 

Не вживайте: «Ти недостатньо дорослий» або «Ти занадто малий, щоб зробити це».

Приклад: «Я хвилююся за тебе, коли ти йдеш по цій стіні, я боюся, що ти впадеш і нашкодиш собі».

Пояснення: коли у нас є свої страхи і турботи, наші діти краще реагують і поважають наші

обмеження. Діти часто думають, що вони є досить дорослими, досить сильними і досить вмілими.

Тому вони швидко ганяють на велосипеді або лізуть на високий паркан. Нагадайте дітям про ризик, використовуючи фразу “Я хвилююся…”.

 

18. «Зроби це сам».

 

Не вживайте: «Мені байдуже».

Приклад: «Мені б дуже сподобалася твоя допомога».

Пояснення: коли нам дійсно все одно, це чудова можливість розширити можливості наших дітей і дозволити їм зробити щось самостійно!

Хороші лідери також є хорошими послідовниками, тому потрібно дозволити дітям іноді

самостійно приймати рішення.

 

19. «Я вірю в тебе і підтримую тебе».

 

Не вживайте: «Я сам подбаю про це» або «Чому я повинен робити це замість тебе?»

Приклад: «Я бачу, як це складно для тебе і я вірю в те, що ти впораєшся з цим. Я тут, щоб

підтримати тебе, якщо потрібні думки про те, як правильно вирішити ситуацію».

Пояснення: важливо налаштовувати наших дітей на успіх. Вони повинні вміти піклуватися про себе, вирішувати свої проблеми і бути впевненими в тому, на що здатні. Підтримка замість вирішення ситуації часто вимагає більшого терпіння, але вона створює самооцінку і внутрішню мотивацію у дітей!

 

20. «Як ти почуваєшся?»

 

Не вживайте: «Заспокойся! Не потрібно так сумувати!»

Приклад: «Я бачу, що ти засмучена, що ти відчуваєш?»

Пояснення: Допомагати дітям ідентифікувати свої емоції й ефективно спілкуватися з ними – важливий елемент позитивного виховання.

Коли діти добре себе почувають, відчуваючи емоції і, передаючи їх іншим (замість того, щоб заперечувати їх і намагатися приховати), поведінка змінюється і стає більш відкритою та сповненою поваги.

Використовуйте ці фрази, щоб налагодити діалог зі своїми дітьми!

 

Самооцінка і самоцінність

 

Самооцінка

Самооцінка — це наше суб’єктивне оцінювання власних якостей, здібностей, досягнень, вигляду та інших аспектів особистості.

Вона пов’язана з тим, як ми оцінюємо себе на основі зовнішніх критеріїв або досягнень і здатна змінюватися в залежності від ситуацій, контексту та порівняння з іншими людьми.

Основні характеристики самооцінки:

Змінність. Може змінюватися залежно від обставин (наприклад, в залежності від успіхів чи невдач).

Залежність від зовнішніх факторів. Самооцінка часто залежить від досягнень, соціального схвалення або порівняння з іншими людьми.

Фокус на результатах. Пов’язана з досягненнями, зусиллями та конкретними результатами.

Наприклад, “я почуваюся добре, бо успішно здала екзамен” — висока самооцінка та “я почуваюся погано, бо не отримала підвищення на роботі” — низька самооцінка.

Теорії самооцінки

Теорія соціального порівняння (Leon Festinger). Людина часто оцінює себе через порівняння з іншими. Це може підвищувати або знижувати її самооцінку в залежності від того, чи відчуває вона себе кращою чи гіршою за інших.

Теорія когнітивного дисонансу (Leon Festinger): Коли людина стикається з розбіжністю між тим, як вона оцінює себе, і реальними досягненнями, це може призвести до психологічного дискомфорту і спроби змінити свою поведінку або оцінку себе.

Самоцінність

Самоцінність — це глибоке переконання у власній вартості, незалежно від досягнень чи зовнішнього схвалення.

Вона є внутрішнім відчуттям того, що ми гідні любові, поваги і підтримки, без залежності від того, що ми робимо або як нас оцінюють інші.

Самоцінність не змінюється в залежності від конкретних подій чи соціального визнання.

Основні характеристики самоцінності:

Стабільність. Самоцінність є більш стабільною і не залежить від конкретних зовнішніх результатів.

Незалежність від зовнішнього оцінювання. Вона не базується на досягненнях або схваленні з боку інших людей.

Фокус на внутрішньому прийнятті себе. Самоцінність пов’язана з прийняттям і любов’ю до себе таким, яким є.

Наприклад, “я маю вартість як людина, незалежно від того, чи я виграв конкурс чи мене хвалять на роботі” або “моя цінність не залежить від того, що я роблю або досягнув”.

Теорії самоцінності

Теорія гуманістичної психології (Карл Роджерс, Абрагам Маслоу) — висока самоцінність є основою для особистісного зростання і самореалізації.

На думку Абрахама Маслоу, людина здатна досягти свого потенціалу, коли відчуває себе вартісною.

Теорія психоаналізу (Зигмунд Фройд) — у психоаналізі самоцінність пов’язана з прийняттям і інтеграцією різних аспектів особистості, а також із здатністю долати внутрішні конфлікти.

Відмінності між самооцінкою та самоцінністю

Критерій	Самооцінка	Самоцінність
Що це?	Оцінка себе через власні досягнення, зовнішні фактори, соціальне схвалення.	Глибоке внутрішнє усвідомлення власної цінності, незалежно від досягнень чи думки інших.
Змінність	Мінлива, може коливатися залежно від обставин.	Стабільна, не залежить від конкретних ситуацій.
Залежність від зовнішніх факторів	Висока — часто визначається успіхами, визнанням, соціальними порівняннями.	Низька — базується на внутрішньому прийнятті себе.
Фокус	Оцінка своїх дій, здібностей, успіхів та невдач.	Усвідомлення своєї гідності як особистості без прив’язки до досягнень.
Вплив на психіку	Коливання самооцінки можуть призводити до стресу, тривоги, залежності від думки інших.	Висока самоцінність сприяє стійкості до життєвих труднощів, зниженню тривожності.
Формування	Залежить від виховання, досвіду, оточення, суспільних норм.	Формується через глибоку роботу над собою, самоприйняття, особистісний розвиток.
Приклад	«Я гарний спеціаліст, бо мене хвалять колеги.»	«Я маю цінність як людина, незалежно від чужої думки.»

 

Зв’язок між самоцінкою та самоцінністю

Людина з низькою самооцінкою може відчувати, що її самоцінність порушена, хоча її внутрішня гідність не залежить від зовнішніх факторів.

Розвиток самоцінності може допомогти підвищити самооцінку, оскільки людина почне оцінювати себе на основі внутрішніх критеріїв, а не лише за зовнішніми досягненнями.

Самооцінка та самоцінність доповнюють одна одну

Висока самоцінність створює основу для стабільної самооцінки, яка не залежить від конкретних результатів або зовнішніх факторів.

Людина з високою самоцінністю здатна мати більш реалістичну та здорову самооцінку, яка не страждає від невдач чи критики.

Самооцінка може змінюватися, але самоцінність незмінна

Самооцінка може знижуватися або підвищуватися залежно від подій у житті, але людина з сильною самоцінністю може зберігати внутрішнє відчуття власної гідності, навіть коли її зовнішні досягнення не відповідають її очікуванням.

Захист від негативних впливів

Людина з низькою самоцінністю часто має низьку самооцінку, оскільки її почуття вартості залежить від зовнішніх оцінок. Це може призводити до внутрішніх конфліктів, тривоги і депресії.

Психосимптоматика проблем із самооцінкою та самоцінністю

Як свідчить практика і передбачає теорія сучасної психології, проблеми із самооцінкою та самоцінністю можуть проявлятися через емоційні, поведінкові та когнітивні симптоми.

Симптоми низької самооцінки

Емоційні симптоми низької самооцінки

• Часте почуття неповноцінності, невпевненості в собі
• Тривожність, страх помилки, сором
• Депресивні настрої, апатія
• Надмірна чутливість до критики

Поведінкові симптоми низької самооцінки

• Уникнення нових викликів і змін
• Надмірний перфекціонізм або прокрастинація
• Залежність від чужої думки, постійне прагнення схвалення
• Пасивність у стосунках та соціальній взаємодії

Когнітивні симптоми низької самооцінки

• Самокритика, негативні установки про себе: «Я не достатньо хороший»
• Чорнобіле мислення (або успіх, або повний провал)
• Труднощі у визначенні власних потреб і бажань

Симптоми завищеної самооцінки

Емоційні симптоми завищеної самооцінки

• Надмірна самовпевненість або демонстративність
• Агресивна реакція на критику
• Труднощі з емпатією, нехтування почуттями інших

Поведінкові симптоми завищеної самооцінки

• Прагнення домінувати над іншими
• Знецінення чужих досягнень
• Гіперконкурентність, потреба доводити свою перевагу

Когнітивні симптоми завищеної самооцінки

• Самообман, заперечення власних слабких сторін
• Ідеалізація себе, нездатність визнавати помилки
• Нереалістичне уявлення про власні можливості

Симптоми зниженої самоцінності

Емоційні симптоми зниженої самоцінності

• Глибоке відчуття власної «нікчемності»
• Відсутність відчуття внутрішньої опори
• Внутрішня порожнеча, страх відкидання

Поведінкові симптоми зниженої самоцінності

• Жертвена поведінка, нездатність встановлювати особисті кордони
• Токсичні стосунки, потреба в постійному схваленні
• Самоприниження, ігнорування власних потреб

Когнітивні симптоми зниженої самоцінності

• Віра, що любов та повага потрібно «заробляти»
• Глибоке переконання: «Я недостатньо хороший просто так»
• Негативне сприйняття себе незалежно від обставин

Робота психолога із проблемами самооцінки та самоцінності клієнта

Робота психолога з клієнтом, який має труднощі з самооцінкою або самоцінністю, передбачає комплексний підхід, що включає:

1. Діагностику рівня самооцінки та самоцінності
2. Виявлення причин низької самооцінки або недостатньої самоцінності
3. Роботу з переконаннями, емоціями та поведінковими моделями
4. Формування стабільного відчуття власної цінності

Власне, далі кілька слів детальніше про кожен з етапів психологічної допомоги при порушеннях сомооцінки та/чи самоцінності

Діагностика рівня самооцінки та самоцінності

Методи:

• Психологічні тести (Розенберга, Дембо-Рубінштейна, методика Сацкого та ін.)
• Проективні методи («Малюнок себе», метафоричні асоціативні карти)
• Опитування, аналіз життєвих ситуацій
• Виявлення ключових думок про себе («Що ти думаєш про себе, коли тобі важко?»)

Цілі:

• Визначити, чи є проблема у клієнта: занижена, нестабільна чи завищена самооцінка
• Виявити вплив соціальних, сімейних та внутрішніх факторів на самооцінку
• Відрізнити проблеми із самооцінкою (залежність від досягнень) від проблем із самоцінністю (глибоке неприйняття себе)

Виявлення причин проблеми

Психолог аналізує:

• Дитячий досвід (критикуючі або байдужі батьки, травматичний досвід)
• Соціальний вплив (школа, колектив, порівняння з іншими)
• Внутрішній діалог клієнта (автоматичні негативні думки про себе)
• Наявність перфекціонізму або страху невдачі

Методи:

• Аналіз минулих ситуацій («Згадай момент, коли ти почувався невпевненим. Які думки в тебе виникали?»)
• Робота з сімейними сценаріями та внутрішнім критиком
• Виявлення повторюваних негативних переконань («Я ніколи не буду достатньо хорошим»)

Робота над переконаннями, емоціями та поведінкою

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

• Виявлення та зміна негативних переконань («Я невдаха» → «Я можу помилятися, але це не робить мене гіршим»)
• Вчимо клієнта ставити під сумнів власні судження про себе («Чому я думаю, що не маю цінності?»)
• Робота з внутрішнім критиком: техніка «Перетворення критика на підтримку»

Гештальт-терапія

• Робота з прийняттям себе: «Контакт із собою»
• Усвідомлення своїх емоцій і потреб
• Вправи на відчуття власної цінності

Тілесно-орієнтована терапія

• Техніки роботи з тілом для зміцнення впевненості (позиція сили, дихальні практики)
• Вправи на тілесне усвідомлення та самоприйняття

Емоційно-фокусована терапія

• Проживання та трансформація негативних емоцій
• Усвідомлення справжніх потреб (не завжди варто заслужити любов, можна просто бути собою)

Формування стабільного відчуття власної цінності

Робота із самоцінністю

• Вправи на самоприйняття («Я маю цінність незалежно від досягнень»)
• Розвиток безумовної любові до себе («Я вартий любові просто тому, що існую»)
• Робота з особистими кордонами та самопідтримкою

Практичні техніки

• «Щоденник успіхів» – фіксування власних досягнень та позитивних рис
• «Лист підтримки собі» – написання собі теплого листа, якби він був від друга
• Візуалізація «Ідеального себе» – створення образу бажаного стану

Самоцінність та самооцінка у гештальт-підході

У гештальт-підході самооцінка та самоцінність розглядаються через призму усвідомлення, контакту із собою та оточенням, а також здатності до автентичного самовираження.

Самооцінка у гештальт-підході

Самооцінка – це те, як людина оцінює себе через власні досягнення, соціальні ролі, відповідність очікуванням. У гештальт-терапії її розглядають не як стабільну характеристику, а як процес, що постійно змінюється залежно від контакту з оточенням.

Проблеми із самооцінкою з погляду гештальт-терапії:

• Відсутність контакту з реальними потребами та почуттями
• Вплив чужих оцінок та ролей на сприйняття себе
• Нереалістичні вимоги до себе, що призводять до фрустрації

Робота з самооцінкою в гештальті:

• Усвідомлення та проживання власних емоцій у моменті (Як я зараз себе відчуваю?)
• Зняття фальшивих образів про себе (Чи це дійсно мої очікування, чи нав’язані?)
• Робота з тілом і його проявами (Що я відчуваю у тілі, коли думаю про свою цінність?)

Самоцінність у гештальт-підході

Самоцінність – це глибоке відчуття власної значущості, незалежне від зовнішніх оцінок. У гештальті вона формується через автентичність і здатність бути собою в контакті з оточенням.

Що блокує самоцінність?

• Відсутність контакту з собою, своїми бажаннями та потребами
• «Закриті гештальти» – непрожиті емоції, що заважають усвідомленню власної цінності
• Відмова від відповідальності за власні почуття та вибори

Як у гештальті працюють із самоцінністю?

• Допомагають клієнту усвідомити свої почуття та потреби
• Вчать клієнта опиратися на власний досвід, а не чужі оцінки
• Розвивають здатність до автентичного контакту – вираження себе без страху осуду

Взаємозв’язок самооцінки та самоцінності

У гештальт-підході важливо, щоб самооцінка не заміщала самоцінність. Тобто, людина має не просто орієнтуватися на свої досягнення, а глибоко відчувати свою значущість.

Здорова самоцінність → стабільна самооцінка, а нестача самоцінності → залежна, нестійка самооцінка

Практичні техніки гештальт-терапії

Техніка «Я є» – усвідомлення своєї присутності в моменті («Що я зараз відчуваю?», «Що для мене важливо?»)

Діалог із внутрішнім критиком – розділення власного голосу і чужих оцінок («Хто мені це сказав?»)

Робота з тілесними відчуттями – знаходження внутрішніх опор у тілі.

Підсумки

В сучасній психології самооцінка і самоцінність взаємопов’язані, але мають різні аспекти.

Самооцінка є більш змінною і залежить від зовнішніх обставин, в той час як самоцінність є стабільною та внутрішньою, заснованою на прийнятті і глибокому усвідомленні власної вартості.

Розвиток і підтримка самоцінності є важливим для формування здорової самооцінки, що в свою чергу сприяє психологічному благополуччю та особистісному зростанню.

Проблеми з самооцінкою частіше проявляються у залежності від зовнішніх оцінок і досягнень, тоді як низька самоцінність – це глибоке внутрішнє неприйняття себе.

Важливо працювати над самоцінністю, щоб стабілізувати самооцінку і розвивати здоровий образ себе.

Робота психолога з самооцінкою передбачає зміну мислення та поведінки, а робота з самоцінністю – глибшу трансформацію внутрішнього відчуття власної гідності.

Психолог допомагає клієнту не лише підвищити самооцінку, а й знайти внутрішню опору, яка не залежить від зовнішніх факторів.

У гештальт-підході самооцінка – це динамічний процес, а самоцінність – внутрішня стабільна опора.

Автори: Катерина Співак.