субота, 12 листопада 2016 р.

Як виглядає вчитель у стресі? Давайте посміхнемося разом!















Навчіться спочатку всі жити, як люди, 
Вже потім - відрощуйте крила. 
Хто птахом не був - вже ніколи й не буде, 
Й не здійме діряві вітрила. 

Пірнати у воду, й без подиху дихать,
Ви хочете знову і знову…
В підводному царстві не знайдете вихід,
Вам риби не скажуть ні слова.


Як камінь твердий всі ми хочемо стати,
При цьому не втративши душу.
Усі про усіх, як мудрець, хочуть знати,
Й промокши втікають на сушу.


Невидимим вітром, щоб сором сховати,
Прикинутись хочете вміло.
Ви все і одразу готові забрати,
Від заздрості все оніміло.

В річках ви безсмертя ковточок шукали,
Бо страшно невпинно старіти.
У пошуках раю всі високо впали,
Уже не зумівши злетіти.

© Сарабун Любомир

Немає коментарів:

Дописати коментар