субота, 2 травня 2026 р.
понеділок, 27 квітня 2026 р.
Реформа в дії?
Можна реформувати школи.
Можна перезавантажити(прокачати) вчителів.
Але неправильне виховання дітей в сім'ї (відсутність відповідального батьківства) зведе все це нанівець.
неділя, 26 квітня 2026 р.
"Ідеальні уроки лише в теорії": вчителька розкритикувала педосвіту в Україні
Українська вчителька звернула увагу на розрив між теорією та практикою у педагогічній освіті. За її словами, студентів навчають "ідеальним урокам", але не готують до реальної поведінки дітей у класі.
Чому "ідеальний урок" не працює в реальності?
За словами Юлії Царук, у вишах студентів досі вчать проводити уроки за ідеальним сценарієм: коли учні уважно слухають, піднімають руки і чітко виконують завдання
Вона також звернула увагу, що теоретичні знання не дають відповіді на практичні виклики. Тому молоді вчителі часто переживають розчарування вже на початку кар’єри.
Що кажуть інші вчителі?
У коментарях до допису більшість педагогів підтримали думку Царук. Вони зазначили, що під час навчання справді акцентують увагу на "ідеальних уроках", які мало пов’язані з реальністю
.webp)
Частина користувачів підкреслила, що навіть практика у школі не завжди допомагає зрозуміти справжню динаміку класу. Адже під час занять студентів часто супроводжують викладачі, які контролюють ситуацію.
Інші наголосили на браку практичних навичок — зокрема, роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, управління класом та розвитку емоційного інтелекту.
Чого бракує сучасній педагогічній освіті?
За словами педагогів, одним із рішень могли б стати практичні тренінги. Вони допомагають частково підготуватися до реальних ситуацій у класі, однак через обмежений час їх проходять не всі студенти.
Також важливо навчати майбутніх учителів адаптуватися до змін. Сучасні діти мають інший стиль мислення, рівень уваги та емоційності, що вимагає нових підходів до навчання.
Цікаво! Юлія Царук підсумовує: сучасна школа значно складніша, ніж описано у підручниках. Тому педагогічна освіта потребує оновлення, щоб краще відповідати реаліям сьогодення.
субота, 18 квітня 2026 р.
Гуманітарний злочин проти української школи
А чому мовчить міністр освіти? А де наш омбудсмен(ша)?
А невже немає чого сказати членам комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій?!
А куди затягнуло язик у наших «вчителіважливіків» та агентів змін на грантах?!
А невже лідерів "Батьків СОС" з орденами таке ставлення до вчителів влаштовує?!
А де наші мегапопулярні вчителі НУШикиТікТошики, "білі ворони" та придворні фуршетні освітяни...
А чому відсутня хоч якась реакція кіберполіції на системно організований булінг вчителів!
"Одного штрафу би вистачило, щоб це не стало трендом. Усі ці проблеми походять від вседозволеності та безкарності", – слушно зауважують колеги.
Важко не погодитись із Галиною Кульчинською, яка пише:
«В Україні відбувається злочин
Гуманітарний злочин проти української школи, українських педагогів і якщо хочете – проти держави Україна.
І не помічати цього причетним до влади людям теж їхній особистий злочин.
Так, я про гучну кампанію в Тік-Тоці по паплюженню наших вчителів, яка накриває Україну і Рівне в тому числі.
Це все має конкретну назву і, до речі, адмін має нести навіть кримінальну відповідальність.
Це чистої води булінг направлений на велику кількість наших педагогів, на їхнє приниження і паплюження людської гідності.
І я хочу запитати: де публічна підтримка і захист міської влади (де відосики)?!
Де публічна позиція управління освіти і депутатських освітянських комісій?
Де зрештою, хоч слово на захист своїх колег освітянських профспілок і ради директорів шкіл міста?!
Слабодухи, в рот води понабирали…».
P.S. Рік тому звертався до можновладців та «реформаторів» освіти щодо поширення серед українських підлітків у TikTok тренду з відосиками в яких школярі іронічно заперечують сенс вивчення шкільних предметів.
Ось в такому дусі пропагувалось невігластво:
«Не вчимо історію, бо не живемо минулим»
«Не вчимо хімію, бо достатньо знати реакції в Instagram»
«Не вчимо фізику, бо у нас свої закони»
«Не вчимо англійську, бо ми патріоти»
«Не вчимо географію, бо дорогу додому знаємо»...
Вказував на те, що цей тренд як і нинішній мав всі ознаки спланованого інформаційного впливу. Показово й те, що обидва тренди зародились в болотному сегменті TikTok, а наші підлітки активно наввипередки їх підхопили.
Тоді закликав запустити контртренд «Вчимо історію(хімію, фізику, англійську…), бо…».
Це було потрібно для подолання мотиваційної кризи. І це мало бути складовою частиною загальнонаціональної кампанії за побудову суспільства знань.
Як ви гадаєте, якою була реакція на мій заклик?
Отож…
Тому рахунок 2 : 0 не на нашу користь.
Як це не прикро констатувати але... ми вже програли нашу освіту. Будемо НУШитись і "дитиноцентритись" і надалі, вперто не помічаючи освітньої катастрофи?!
Чи все ж таки почнемо долати мотиваційну кризу, формувати культуру зусиль замість культури занижених очікувань та вседозволеності й потроху повертали освіту в Україну?
пʼятниця, 17 квітня 2026 р.
Приниження заради хайпу
ДоНУШишилась Україна до самого краю...
Директор комунального закладу «Вінницький ліцей N9» Олександр Козлов констатує:
"Стрічками соцмереж котиться хвиля деструктивного трешу: вчителів знімають «підпільно» з-під парти, висміюють, монтують у принизливі ролики під російську нецензурщину. Але ці відео — не просто ознака невихованості підлітків. Це епітафія українській освіті, яку ми власноруч добиваємо мовчазною згодою та системним знеціненням.
Ми звикли говорити про «реформи», але час назвати речі своїми іменам: ми перебуваємо у стані глибокої кризи суспільного договору щодо статусу вчителя.
Давайте чесно: масового звільнення з освітянських лав немає лише тому, що старше покоління педагогів просто не вміє кидати свою справу на півдорозі. Сьогодні українську школу тримають на своїх плечах атланти гарту 48+. Це люди, чиє терпіння — єдине, що заважає системі остаточно розвалитися.
Але де молодь? Її немає. Кадровий голод уже не просто відчутний — він кричить. Жоден притомний випускник університету не піде в клас, де за принизливу зарплату він отримає статус «об’єкта для булінгу», камеру смартфона в обличчя та повну відсутність захисту від держави. Ми стоїмо на порозі моменту, коли досвідчені кадри підуть на заслужений відпочинок, а за ними залишиться порожнеча.
Те, що сьогодні відбувається в класах — це цифровий тероризм. Дитина зі смартфоном у руках почувається безкарним диктатором, а вчитель — беззахисною мішенню. Криза в класі починається на кухні: батьки, які при дитині знецінюють педагога, власноруч заряджають зброю, з якої їхнє чадо стрілятиме вчителю в спину. Ми виховали покоління «клієнтів», які вважають, що вчитель — це обслуговуючий персонал, що входить у вартість податків. Але школа — це не ресторан, а вчитель не зобов’язаний розважати.
Час подивитися правді в очі. Ми стоїмо на порозі прірви. Якщо не змінити ставлення сьогодні, завтра вчити наших дітей буде нікому.
Вчителю не потрібні чергові вебінари, коли в нього немає базового фінансового та юридичного захисту".
А Кирило Татарінов роз'яснює, що не лише порушує етичні норми, а й прямо суперечить законодавству України.
Цитую:
"НАГОЛОШУЮ про порушення законодавства:
НАГОЛОШУЮ про порушення законодавства:
Захист людської честі та гідності: Гарантується ст. 28 Конституції України та ст. 297 Цивільного кодексу України. Кожна особа має право на повагу до її гідності, а приниження честі є неприпустимим.Право на конфіденційність та захист приватного життя: Згідно зі ст. 31 та 32 Конституції України, втручання в особисте життя, збір та поширення інформації про особу без її згоди заборонені.Захист права на зображення: Відповідно до ст. 307 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Зйомка вчителя на уроці «підпільно» з метою подальшого висміювання є незаконною.Булінг (цькування): Згідно зі ст. 173-4 КУпАП, булінг учасників освітнього процесу тягне за собою адміністративну відповідальність. Якщо правопорушення вчиняють неповнолітні (від 14 до 16 років), відповідальність несуть батьки.Дана ситуація є результатом комплексної кризи у відносинах між школою, родиною та суспільством.
Систематичне висміювання вчительської праці в медіапросторі формує хибне уявлення про вчителя як про об'єкт для сміху, а не як про фахівця та особистість. Це наслідок безвідповідального ставлення батьків до виховання власних дітей. Коли вдома батьки дозволяють собі «хаяти» або принижувати педагогів, дитина транслює цю поведінку в цифрову площину. Важливо наголосити про неспроможність батьків контролювати цифрову діяльність дитини та нехтування навчанням медіаграмотності призводять до того, що діти не усвідомлюють наслідків своїх дій.
На практиці вчителю часто бракує дієвих механізмів захисту своїх прав. Відсутність реальних прецедентів покарання за цифрове приниження створює ілюзію вседозволеності.
Принижуючи педагога, дитина насамперед руйнує власну можливість отримати якісну освіту та вирости свідомим громадянином.
Закликаю батьків проводити бесіди про цифрову етику та юридичну відповідальність.
Нашій державі треба створювати чіткі протоколи реагування на кібербулінг педагогів".
Вчителювання у 2026 році: увесь день терпіти зневагу з боку дітей та дорослих, відчувати байдужість з боку адміністрації і при цьому мати зарплату, на яку неможливо нормально жити?!
Olena Nikitina
Виходить школа не може захистити ні вчителів, ні дітей...судячи по тому що коїться.
четвер, 16 квітня 2026 р.
ЧЕРЕВИЧКИ
Як би мені черевички, червоні, як щічки, Танцювала б я охоче, мабуть дні і ночі. Одягну я черевички, затанцюю дрібно, Та й піду я до кринички, по водичку срібну. Як би мені чепурненькі, високі підбори, Тоді б люба моя ненько я б не знала горя. Одягну я черевички, затанцюю дрібно, Та й піду я до кринички, по водичку срібну. Черевички червоніють, мов щічки палають, А думки мої ясні, ніжки, мов співають Одягну я черевички, затанцюю дрібно, Та й піду я до кринички, по водичку срібну. Одягну я черевички, затанцюю дрібно, Та й піду я до кринички, по водичку срібну
Підписатися на:
Дописи (Atom)