20 видів неграмотності

 Це цікаво...

20 видів неграмотності.

Далеко не всі знають, що існує не один тип неграмотності, на кшталт того, що людина не вміє читати. Також існує наукова і функціональна безграмотність, яка стала причиною смертельних випадків деяких людей. Насправді це глобальна проблема. Пропонуємо вашій увазі список з 20 видів неграмотності (це неповний список!)

1. Сільськогосподарська неграмотність

Для тих, хто працює фермером, неграмотність не є проблемою. Однак багато людей (майже 90%), абсолютно не знають, наскільки важливо сільське господарство для їх існування, адже якщо ця діяльність буде загублена, то країна може залишитися без їжі.

2. Комп'ютерна неграмотність

Це специфічна форма технологічної безграмотності, невміння користуватися комп'ютером на базовому рівні. Є така категорія людей, які не знають навіть те, як його включити, не те що, як ним користуватися. Ця категорія людей абсолютно відірвана від сучасного суспільства.

3. Критична неграмотність

При цій формі неписьменності, людина може прочитати текст, зрозуміти його загальний зміст, але не може критично проаналізувати його, зрозуміти, чи достовірна прочитана ним інформація. Критичною неписьменністю часто «користуються» засоби масової інформації.

4. Культурна неграмотність

Всі ми трохи неграмотні щодо багатьох інших культур, однак у своїй власній культурі зобов'язані знати практично все, щоб відчувати себе комфортно в своєму оточенні.

5. Екологічна неграмотність

Не дивлячись на те, що сучасна людина дуже сильно відірваний від природи, вона як і раніше залежить від ресурсів Землі, багато людей цього просто не розуміють і серйозно шкодять навколишньому середовищу, забруднюючи її і знищуючи рідкісні рослини, занесені в червону книгу.

6. Емоційна неграмотність

Ці люди часто не здатні зрозуміти себе і оточуючих, поводяться хаотично через стреси і гнів, не здатні визнати свою руйнівну поведінку і зупинити її, сприймають сміх або плач інших людей, як навмисну спробу дратувати їх. Ці люди часто стикаються з проблемою самовираження, здаються дивними і недоречними в багатьох ситуаціях.

7. Фінансова неграмотність

До них відносяться люди, які не можуть правильно розрахувати свій дохід і правильно його витратити, щоб дожити до наступної зарплати. Рівень фінансово неграмотних людей варіюється від 30 до 50%, що є передумовою майбутньої бідності.

8. Функціональна неграмотність

За оцінками фахівців 20% населення є функціонально неписьменними, вони можуть читати, чути слова розуміти їх значення, але не можуть зрозуміти сенс всієї пропозиції в цілому. Наприклад, людина читає «обережно, злий собака», розуміє, що тут йдеться про собаку, але не розуміє, що це серйозне попередження.

9. Здоров'я захисна неграмотність

У розвинених країнах 10% дорослого населення неграмотні в цій області, це призводить до того, що людина не може прийняти правильне рішення, щоб зберегти своє здоров'я. Серед них існує думка, що щеплення приносять більше шкоди, ніж користі, для новонароджених дітей вони використовують строгу вегетаріанську дієту, що часто призводить до погіршення здоров'я і навіть до смерті.

10. Інформаційна неграмотність

Інформаційно неосвідченні люди не бачать свої власні інтелектуальні недоліки, вони не усвідомлюють того, що знають не все, на відміну від того, як вони про себе думають. Грамотна людина знає межі своїх знань і зазвичай говорить: «я знаю, що знаю мало», «не можна обійняти неосяжне». На жаль 60% дорослого населення має ту чи іншу форму інформаційної неграмотності.

11. ЗМІ неграмотність

Багато людей, слухаючи новини по телевізору або читаючи в пресі про будь-яку інформацію все сприймають за «чисту монету», не розуміючи того, що часто, для того щоб залучити читача або максимізувати прибуток, засоби масової інформації друкують газетну "качку".

12. Психологічна неграмотність

Це один з видів медичної ненрамотності, часто люди не розуміють, що вони мають психічні розлади, через що проблему важко розпізнати. Розмови про самогубство або про те, що, наприклад дитина занадто багато їсть - це початкова стадія психічного розладу, так само як і вседозволеність і без-соромна поведінка.

13. Чисельна неграмотність

Тобто людина не вміє рахувати, відсутнє базове знання арифметики, навіть розрахувати суму 50% від вартості викликає серйозну проблему - цей варіант неписьменності зустрічається рідко, хоча більше половини дорослого населення страждає легким ступенем чисельної неписьменності.

14. Расова неграмотність

Це не здатність зрозуміти різницю, пов'язану з расою і расизмом - це і є расова неграмотність. Твердження типу - «всі азіати розумні» або «всі білі люди багаті», це не тільки забобони і невігластво, але і явні ознаки расової неграмотності.

15. Неграмотність правопису і читання

Є люди, які можуть прочитати окремі слова і написати їх, є ті, які знають окремі букви, але не можуть їх написати, а деякі не знають взагалі жодної букви і відповідно не можуть писати. Ці люди не в змозі прочитати просту інструкцію на пляшці і можуть випити «отруйну» рідину.

16. Наукова неграмотність

75% дорослого населення науково неграмотні, неправильно думають, що наука ніколи не помиляється, є багато наукових гіпотез, які згодом були спростовані. Деякі люди кажуть, що наука довела то-то і те-то і тому це добре для мене, не треба забувати, що іноді це просто наукова теорія, яка не може бути правдою.

17. Статистична неграмотність

Люди неграмотні в цій області не можуть зрозуміти, що статистика часто вводить в оману, наприклад, висловлюючись так: «10% людей страждають алергією» і «90% людей не страждає алергією», часто не можуть зрозуміти, що вони говорять по суті одне і те саме.

18. Технологічна неграмотність

Технологічно неписьменні люди не можуть використовувати нові технології, навіть використання бінокля для них є важким, навіть після того, як їм це покажуть в сотий раз. Природно такі люди не можуть йти в ногу з часом.

19. Транс-неграмотність

Люди, які страждають цим видом неграмотності, не можуть, подивившись фільм переказати його, або написати про нього. Насилу застосовують інформацію, яку збирають з різних джерел, наприклад: знаючи про те, що нездорова їжа це погано, продовжують споживання її і т.д.

20. Візуальна неграмотність

Виражається в нездатності обробити інформацію у візуальній формі, тобто певне пошкодження головного мозку може призвести до нездатності впізнавати обличчя. Іноді люди, які страждають візуальною неграмотністю, думають, що одне розламане печиво навпіл, це більше, ніж одне ціле, або чотири виноградини в купці, це більше, ніж чотири, які лежать на відстані одна від одної.

Oleksander Turchynov

Дмитро Степанович Бортнянський

 

Дмитро́ Степа́нович Бортня́нський (28 жовтня 1751, Глухів, Гетьманщина — 10 жовтня 1825, Санкт-Петербург, Російська імперія) — український композитор, співак, капельмейстер. Автор 6 опер, камерно-інструментальних творів, хорових циклічних концертів, 10 двохорних концертів, херувимських та причасних творів. Мав значний вплив на подальший розвиток класичної музики на Гетьманщині .

Рід свій предки Дмитра Бортнянського вели з села Бортне (на Лемківщині у Галичині). Батько майбутнього композитора, Стефан Шкурат, емігрував з Речі Посполитої на Гетьманщину, де він став жителем міста Глухова, тобто «глухівським міщанином», змінив своє прізвище на Бортнянський (за назвою рідного села), 1755 року обраний на посаду козацького сотника, ставши членом полкової старшини Ніжинського полку. Там одружився з удовою-козачкою Мариною Дмитрівною Толстою (прізвище Толстая — від першого чоловіка з Московії).

Початкову музичну освіту здобув у Глухівській співацькій школі, яка готувала співаків для придворної хорової капели в Петербурзі. У юному віці його за сильний голос і музикальність вирізнив з-поміж однолітків Марко Полторацький і забрав на Московщину, до Петербурга до хорової капели, де він навчався у її керівника, італійського композитора й аранжувальника Бальдассаре Ґалуппі.

Згодом Ґалуппі взяв свого вихованця до Італії, де він навчався протягом десяти років у Венеції, Болоньї, Римі та Неаполі. В Італії були з успіхом поставлені опери Бортнянського на італійські лібрето — «Креонт» (1776),«Алкід» (1778), «Квінт Фабій» (1779). Бортнянський бере участь у діяльності музичної академії в Болоньї. Його опери йшли у венеційському театрі «Сан Бенедетто».

Бортнянський був першим композитором у Російській імперії, музичні твори якого почали виходити друком. 1782 року в Петербурзі вийшла друком його «Херувимська», 1784 року — триголосний хор «Хай відправиться молитва моя». 1793 року в Петербурзі вийшли друком романси Дмитра Бортнянського.

У той же час, починаючи з 1920-х років, творчість Бортнянського стає предметом особливої уваги українських музикантів. Станіслав Людкевич у статті «Д. Бортняський і сучасна українська музика» (1925) закликав українських музикантів розвивати традиції, закладені Бортнянським, «глибше і ґрунтовніше зануритися у велику культурну скарбницю, що зосереджена в творах Бортнянського, знайти в ній джерела й основи нашого відродження».

Традиційно українські музикознавці наголошують на використанні інтонацій української народної пісенності у хоровій творчості, що було зумовлено тим, що перші музичні враження композитором були отримані в Україні, українцями були також більшість друзів Бортнянського у хоровій капелі та його вчитель — Марко Полторацький. Зокрема, Лідія Корній відмічає

типові для українських пісень низхідну ліричну сексту V — VI — І ступенем (на прикладі хорових концертів: № 13, кінець ІІ ч. та № 28, фінал)

типові звороти зі зменшеною квартою між ІІІ і VII# ступенями у мінорі,

типові для ліричних пісень жалібні інтонації зі збільшеною секундою між III і IV ступенями у мінорі.

Українські інтонації у творчості Д. Бортнянського зазначає і Станіслав Людкевич

Ім'ям Дмитра Бортнянського названі Сумський коледж культури і мистецтв.

Вулиця Дмитра Бортнянського існує в Борисполі, Дрогобичі, Львові, Сумах, Ходорові, Чернігові.

У Глухові, на батьківщині композитора встановлено пам'ятник композиторові авторства Інни Коломієць.

На початку 1990-х народна артистка України Наталя Свириденко (клавесин) створила Тріо імені Дмитра Бортнянського (клавесин, флейта, сопрано), яке активно популяризувало творчість композитора.

До 270 ліття від дня народження композитора Національний банк України ввів в обіг ювілейну монету, присвячену йому

Родом з України: Норберт Гланцберг - композитор

 

У дитинстві, навіть якщо воно було зовсім недавно або дуже давно, майже всі співали одну смішну пісню з шаленим веселим мотивом: «На сонячніїй галявинці чомусь-то, чомусь-то, чомусь-то дуже рад, там коник був малесенький колінцями, колінцями, колінцями назад...»

Багато хто, напевно, згадав.

І ніхто з дітей навіть не підозрював, що виспівував пісню, без перебільшення, великого композитора. Звичайно, з іншими словами. Музика «Коника» була банально вкрадена, а пісня, справжня, називалася «Великі бульвари». Шансон, що став легендою минулого століття, з'явився в 1949 році, і заспівав його знаменитий французький співак Ів Монтан. Музика була написана Норбертом Гланцбергом ...

...землею батьків якого була Україна.

Дивно, але факт: музику цього чудового композитора знають в Україні практично всі, але мало кому відомо його ім'я.

Так, маленький хлопчик з невеликого затишного містечка Рогатин на нинішній Івано-Франківщині, який народився і перші роки життя провів на Галичині, через багато років стане відомим композитором, чию музику знатимуть, без перебільшення, всі, хто хоч коли-небудь слухав велику Едіт Піаф.

В офіційній біографії Норберта Гланцберга немає згадки про Рогатин - його батьківщиною називають баварське місто Вюрцбург. Але насправді саме тут, біля підніжжя Карпат, пройшли перші роки його життя, і саме тут він помітив, що музика «сміється і плаче». А потім, значно пізніше, коли напише найвідомішу свою пісню, розповість, що в ній звучать слов'янські мотиви.

Сім'я Гланцбергів була звичайною єврейською сім'єю, в якій батьки не шкодували сил на те, щоб у дітей було все, що потрібно і навіть трохи більше. І в надії на гарне життя вони і поїхали з Рогатина до Німеччини. Там народилася друга дитина - дочка Лізель.

У день, коли батько Норберта - в Баварії маленький Натан перетворився в Норберта за один день - був закликаний до лав солдатом Першої світової, в будинок привезли піаніно. Напевно, варто цей день вважати днем ​​народження композитора Норберта Гланцберга.

Мелодії буквально переслідували його, а руки, здавалося, жили своїм життям на клавішах. У 14 років Норберт став відвідувати консерваторію, не будучи студентом. Йому дозволяли - навколишні бачили величезну обдарованість хлопчика.

Батько, який був дрібним торговцем, навіть не мислив, що його син, на якого він покладав стільки надій, займеться музикою. Він хотів бачити його лікарем, юристом, фінансистом. Але не помітити таланту дитини він не міг, хоча і побоювався, щоб його не наздогнала доля музиканта на весіллях.

Але підростаючий Норберт і сам не бажав ставати таким музикантам - перед ним уже лежав величезний світ музики, куди його кликав розквітаючий талант. Зовсім юним його запросили концертмейстером в Вюрцбурзький театр, він навіть зміг показати себе там як диригент. При цьому йому ще не було й вісімнадцяти років! Нескладний підліток зовні, він вже був зрілим музикантом.

А коли йому було 20 років, його запросили працювати в Аахенский театр, і ця удача стала початком його кар'єри композитора, який пише музику до фільмів, бо відкрила шлях до знайомства з багатьма знаменитими акторами, режисерами, музикантами. Про нього прихильно пишуть газети, фільми з його музикою радують публіку і відзначені критикою...

Все закінчилося в один момент. Фашистський шабаш 1933 року поклав кінець кар'єрі в Німеччині. Композитор був дуже відомий і талановитий, щоб його не помітили. І особисто Геббельс сказав: «Цей маленький галицький єврей Гланцберг злизує у молодих світловолосих композиторів масло з хліба».

Він був змушений тікати: квартирна хазяйка попередила, що його чекає гестапо.

Доля привела Гланцберга до Франції. Еміграція, та ще під час війни - гірка доля. Заробляти шматок хліба довелося будь-якими способами, навіть граючи для публіки в ресторанах, кафе, маленьких забігайлівках і кінотеатрах. Ось тоді і згадав Норберт побоювання своїх батьків...

Саме в цей час він зустрів Едіт Піаф, яка тоді співала на вулицях Парижа. Він побачив худеньке дівчисько, яке, як йому здалося, навіть толком не вміло співати. Але у дівчини був якийсь надрив, душа і бажання донести те, про що вона співає, слухачам. Так почалося їхнє знайомство, яке пізніше переплете їх долі найхимернішим чином.

Коли Гланцберг втік до Франції, його, як уродженця Польщі, чиєю територією тоді була Галичина, записали поляком. І закликали на війну - почалася Друга світова. Але він - музикант, пацифіст, знав, що війна для нього - просто крок в могилу. І ухилився від призову і знайшов притулок в центрі для біженців в Марселі.

Доля - така річ, що її не обійдеш. Саме в марсельське кафе, де любив бувати Норберт, зайшла Едіт Піаф. І треба було статися, що їй потрібен був музикант-акомпаніатор для запланованих гастролей. Вона запропонувала цю роботу Норберту.

Але все було не так просто. У захопленій німцями Франції шукали євреїв. Їх доля була зумовлена: депортація і концтабір в Німеччині. Норберт вже боявся навіть просто вийти на вулицю - там йшли облави. Едіт Піаф знайшла можливість заховати Гланцберга в замку графині Лілі Пастре. Він був там не самотній - там жили кілька діячів мистецтва, які склали своєрідний салон графині, вечори в якому прикрашали невеселі будні війни.

Едіт Піаф стала для Норберта подругою, коханою, партнером і рятівницею.

А після війни, коли Едіт Піаф постала перед «Комісією по чистці», Норберт Гланцберг і інші врятовані нею люди захищали вже її добре ім'я.

Щастя писати музику, бути живим і вільним співпало ще з одним: його батьки були живі. В останню мить перед арештом вони теж змогли втекти. Доля привела їх до Америки.

Слава Гланцберга росла. У 1949 році він пише музику до пісні «Великі бульвари». Її виконує шалено популярний тоді Ів Монтан, і пісня стає однією їх культових в 20-м столітті.

А Едіт Піаф раптом згадує про мелодію, яку ще в чорному 1942 році награв їй на фортепіано Норберт: «падам... падам... падам...» Вона звучить, як удари серця, вона скорботна, гірка і світла, вона переслідує співачку, яка до цього часу вже завоювала Францію. Слова до пісні пише поет Анрі Конте, і пісня в лічені дні стає популярною у всьому світі. Один раз - і більш ніж на півстоліття.

У 1950-х роках Гланцберг одружився. Не з єврейкою, з католичкою, вона теж була вихідцем зі Східної Європи. Народився син. Сім'я жила розміреним життям, якщо не брати до уваги, що композитора вже переслідувала по п'ятах слава: він написав музику до кінофільмів з Бріжит Бардо, Мариною Владі (це була знаменита «Чаклунка»), писав пісні і виступав.

Сім'я, після багатьох років шлюбу розпалася - син поїхав шукати долі в Англію, а дружина Маришка Мазурик - просто пішла. Хто знає, можливо, тому, що з генієм жити важко. А може, десь в душі у нього жив спогад про тяжкі та щасливі дні з «горобчиком» - Едіт Піаф? Ніхто не знає. Ніхто не скаже.

Він залишився один. Громадянин світу (він не мав громадянства тих країн, де жив, а країна його народження вже була іншою), самотній мандрівник на дорозі музики. В останні роки свого життя він побував в місті свого дитинства - Вюрцбурзі і навіть дав там концерт. Він писав єврейські мелодії, в які вплітав мелодії Карпатських гір - навіть веселі, вони мають мінорні ноти, як і єврейська музика. У 2001 році він покинув цей світ.

В Рогатині Норберт Гланцберг так і не побував, хоча, кажуть, подумував. Але ж без цього міста не було б такої сили пісень, мелодій і такої пісні, приспів якої стукає, як зранене серце, а душа плаче і сподівається. І коли ви будете слухати знамениту «Падам... падам... падам...», знайте, її написала людина, яка народилася в Україні.

©Олександрина Кругленко джерело

Першій українській опері виповнюється 162 роки.

"12 жовтня 1862 р. Семен Гулак-Артемовський написав першу українську оперу "Запорожець за Дунаєм".

14 квітня 1863 р. на сцені Маріїнського театру в Петербурзі відбулася прем’єра української опери українською мовою. Партію Карася виконував сам композитор.

"Благороднійший ти із людей, брате-друже мій єдиний Семене!" – писав Шевченко в листі від 30 червня 1856 року Семену Гулаку.", - Ганна Черкаська.

Опера є вершиною композиторського таланту митця. Добираючи сюжет, він намагався вивести на сцену театру рідні йому образи представників українського народу, побуту і народну пісню, привернути до них увагу слухача.

Гурт "Океан Ельзи"

 

Гурт "Океан Ельзи"

Гурт "Океан Ельзи"

Гурт "Океан Ельзи"

Гурт "Океан Ельзи" на Майдані.

12 жовтня легендарному українському рок-гурту Океан Ельзи / Okean Elzy - 30 років!

Кількість шанувальників ОЕ важко полічити. Їх мільйони.

Вони презентують Україну на всіх континентах. З благодійним туром "Help for Ukraine tour" музиканти гурту вже побували в багатьох країнах світу.

25 жовтня відбудеться концерт Океану Ельзи в The Theatre at Madison Square Garden у Нью-Йорку. У рамках The Lighthouse Tour Океан Ельзи запустив благодійний проєкт Drive for Life, метою якого є надання 30 повністю обладнаних автомобілів швидкої допомоги, які допоможуть врятувати життя тисячам українців.

А в 1992 р. студент Андрій Голяк (вокал) створив гурт "Клан тиші", до якого увійшли його однокласник Павло Гудімов (гітара), і а також Юрій Хусточка (бас-гітара) та Денис Глінін (ударні).

У 1994 р. до гурту "Клан тиші", який того ж року почав називатися "Океан Ельзи", приєднався Святослав Вакарчук. Став вокалістом, автором більшості текстів і музики та незмінним лідером гурту. "Я поступив на перший курс університету, мав хороші оцінки, в мене все йшло по накатаній. Але потім втрутилась доля. На одній із вечірок я випадково зустрівся з хлопцями, які грали в гурті. Я поспівав трохи на тій вечірці, і через декілька тижнів ці хлопці звернулись до мене із пропозицією співати з ними.", - згадував Святослав Вакарчук.

Фронтмен гурту Святослав Вакарчук став Послом української культури. Вперше в історії України таке звання отримав рок-музикант.

"Океан Ельзи" назавжди залишиться в музичній історії України.

Многая літа!

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Місько Барбара

 

Місько Барбара (1971-2021).

Гурт "Мертвий півень"

Місько Барбара (1971-2021).

Місько Барбара з дружиною Світланою Олешко.

Місько Барбара (1971-2021).

11 жовтня день пам'яті легенди української рок-музики, актора, вокаліста і одного із засновників гурту "Мертвий півень" - Міська (Михайла) Барбари (1971-2021) (facebook.com/miskobarbara).

Гурт "Мертвий півень", створений у Львові в 1989 р., був одним з найпопулярніших рок-колективів у 1990-х роках (facebook.com/mertvyipiven).

На його піснях виросло не одне покоління. Гурт записав 13 альбомів, виконував пісні на вірші сучасних українських поетів і класиків.

Місько Барбара також паралельно грав у харківському театрі "Арабески", засновниця якого дружина музиканта - Світлана Олешко (@Svitlana Oleshko).

Йому було 49 років - за місяць мало виповнитися 50. Незадовго до цього він випустив новий альбом і, за словами Світлани Олешко, мав "грандіозні плани, бажання жити та творити".

"Є два види музики: є добра музика, і є погана музика. Мені хочеться думати, що я роблю добру музику. Але це моя думка. Мені завжди було важливо робити і співати те, що я люблю. Тобто робити те, що ти любиш, і любити те, що ти робиш. Пафосно? Пафосно. Особисто для мене, музика - це невід’ємна частина того, чим я займаюся вже багато років. В театрі "Арабески", який затягнув мене до Харкова, це теж складова частина процесу: і музика, і рух, і спів, і слово - все поєднується і все вариться в одній посудині", - Місько Барбара.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Мертвий Півень - Коли ти смієшся

Володимир Кудрявцев

 

7 жовтня народився Володимир Кудрявцев - поет-пісняр, автор хітів "Стожари", "А ми удвох", "Запитай у серця", "Кохай мене", "Шовкова косиця", "Матіоли цвіт", "Останній лист".

Співпрацював із відомими композиторами Володимир Івасюк, Левко Дутківський, Павло Дворський, Олександр Зуєв, Борис Монастрирський, Олександр Білаш, Ігор Шамо, Микола Мозговий, Олексій Семенов, Володимир Ярцев, Степан Сабадаш, Іван Голяк увінчалися незабутніми шлягерами. Його пісні виконували Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Софія Ротару, Лілія Сандулеса, Алла Кудлай, Віктор Шпортько, Віктор Павлік та ВІА «Кобза», «Водограй», «Чарівні гітари», «Пламя», «Калина.»

Володимир пішов у засвіти на 80-му році життя 30 квітня 2014 року в будинку для літніх людей.

Пам'ятаємо.

Наші «Стожари» з кінця 90-тих.

Хор "Території А" - Стожари