Найкращий професійний розвиток – це…
(продовжуємо лікнеп для наших славних «агентів змін»)
Що є єдиною ознакою успішного професійного розвитку?
Звісно, набута педагогічна майстерність, яку вчитель демонструє на уроці чи в процесі позаурочної роботи з учнями.
Є повним кретинізмом вимірювати професійний розвиток у зафіксованих сертифікататиками годинах перебування на семінарах(вебінарах, хакатонах тощо) чи за суб’єктивною оцінкою задоволеності від участі у фестивалях чи едкемпах (було бомбезно, мегакруто, атмосферно, ресурсно тощо).
Ну не може бути основною метою професійного розвитку участь у агентозмінських масовках.
Ще жодного разу не отримав підтвердження того, що фуршетні освітяни, які є завсідниками мегакрутих і бомбезних дійств, продемонстрували на практиці набуту там педагогічну майстерність.
Зайве переконувати, що сертифікатоманія як новонароджений рехворматорами освітній маразм має катастрофічні наслідки для професійного розвитку вчителя.
Ця торгівля «педагогічними індульгенціями» є злочином, який не просто дає змогу набити кишені «агентам змін», а руйнує будь-які перспективи подолання кадрових проблем
Нашого освітянського Мартіна Лютера* ми досі так і не дочекались, зате наші "рехворматори" організували суперприбутковий бізнес із торгівлі індульгенціями (закреслено) сертифікатиками. Звісно, він вбиває професійний розвиток, але набиває кишені спритників...
Якщо ви хочете зрозуміти, як вирішити ту чи іншу проблему, ви перш за все маєте зрозуміти, хто отримує прибуток з цієї проблеми, а не хто потерпає від цієї проблеми. Власне вони цю проблему і створили заради отримання прибутку.
Три наріжних камені на яких має базуватись справжній професійний розвиток:
1. Найкращий професійний розвиток – це відчепитися від вчителя і надати йому час для самостійної роботи над собою.
Бо будь-яке професійне навчання вимагає активної інтелектуальної діяльності. А от саме цього не спостерігається у наших мисливців за сертифікатами. Як у фуршетних освітян, які просто тусуються та відпочивають в елітних готелях, так і в тих, хто просто увімкнув якийсь безкоштовний курс і згодом отримав сертифікатик про "участь".
Уже не раз писав "візіонерам", що ні про яке планування професійного розвитку вчителя зверху і мова не може йти в демократичній системі освіти.
Планувати свій професійний розвиток можу лише я сам (і то не завжди, бо багато в чому це є стихійним процесом), а система може мене підтримати (якщо гроші на проф. розвиток підуть за вчителем, у мене з’явиться вільний час тощо).
Це не просто гра слів, це інша філософія: або свобода професійного розвитку або радянська система планування мого розвитку.
Якщо зверху, то «маємо, що маємо». Наприклад, породжену горе-реформаторами сертифікатоманію, яка призводить до профанації самої ідеї професійного зростання, його підміни формальними, а часто відверто купленими сертифікатами.
Треба навчитись поважати законну ПРОФЕСІЙНУ свободу працівників закладів освіти!
І шукати способи, шляхи, норми як це зробити на практиці.
2. Найкращий професійний розвиток – це вчитель в коридорі(the best professional development is the teacher down the hall). Твій колега, який підкинув свіжу ідею чи запропонував підгледіти в нього щось цікаве...
А у нас чомусь думають що можливості для професійного розвитку треба перш за все шукати поза школою.
Але… вчителі, як правило, найбільше вчаться у своїх колег, особливо в тих, хто знаходиться поруч.
Професійне навчання лише зрідка є наслідком того, що вчителі відвідують семінари або керівник рекомендує їм прочитати певну книгу чи пройти певний курс. У переважній більшості вчителі повідомляють, що вони дізнаються більше від своїх колег, ніж від «експерта» на семінарі. Професійне зростання відбувається у процесі спільного планування роботи школи, аналізу успіхів та проблем учнів тощо.
Звісно, взаємний професійний розвиток не відбувається, якщо вчитель працює за зачиненими дверима. Просто відчиніть двері для своїх колег, – простий рецепт. Бо саме вчитель-практик є найкращим тренером з професійного розвитку для когось іншого.
Тому я дуже рекомендую запровадити «ананасінг» як форму обміну ідеями. Просто зробити в учительській Ананасовий чат.
Ананас в Америці є ще з ХІХ століття символом гостинності. Тому для організації взаємовідвідування уроків вони організовують Pineappling(ананасування) як форму взаємомотивації до професійного зростання!
Звісно, таке взаємонавчання може відбуватися лише в атмосфері співпраці та довіри.
Бо страх(заздрощі тощо) закривають людей. Не даремно ж Кеннет Ерроу назвав довіру «мастилом соціальної системи». Яка там довіра в умовах пострадянської системи управління якій контроль – понад усе?! І нагляд за контролем, і перевірка нагляду, і аналіз перевірки, і ревізія аналізу, і спостереження за ревізією...
3. Найкращий професійний розвиток – це зосередженість на пріоритетних практиках, які справді працюють і які засновані на доказах ефективності. Ті, хто організовує професійний розвиток, зазвичай «не належать до культури, що ґрунтується на доказах». Тому практика професійного розвитку часто опиняється під впливом примх, захоплень, помилкових уявлень далеких від освіти людей. І грантиків, які в цей час розпилюють агенти.
Іронія «системи» професійного розвитку полягає в тому, що в ній, як правило, тренерами (фасилітаторами тощо) стають люди, які чкурнули зі школи. Бо… втомились там, зокрема, й від таких речей як професійний розвиток.
Не ганяйтесь за модними «інноваціями», а зосереджуйтесь на перевірених практиках. Майте на увазі, що найпопулярніші педагогічні «пунктики» та ініціативи, попри їхню «розкрутку», як правило, не мають доказів ефективності.
• Ви можете зайти до 5 різних класів і побачити 5 різних вчителів, які спілкуються з учнями 5 різними способами. У кожного вчителя є свої таланти та сильні сторони, які роблять його дивовижним.Щоб досягти успіху, їм не потрібен універсальний професійний розвиток чи оцінювання.
Бред Джонсон, педагог
*Поштовхом до Реформації як духовно-суспільного та політичний руху стала публікація Мартіном Лютером листів-звернень в яких особливо критикувалась торгівля католицькою церквою індульгенціями (Indulgentia від лат. indulgeo - дозволяю).
Лариса ШереметНарешті, почали говорити правильні речі. Бо ці горе-реформатори, "агенти" дістали усе вчительство. А грошей вони дійсно на цьому маразмі собі "заробили".
