пʼятниця, 17 січня 2025 р.
16 січня день пам'яті Дмитра Луценка
Дмитро Луценко (1921-1989).
Дмитро Луценко з дружиною Тамарою.
Вони познайомилися в листопаді 1945 р., а за п'ять днів одружилися і прожили разом більше чотирьох десятиліть.
Вони познайомилися в листопаді 1945 р., а за п'ять днів одружилися і прожили разом більше чотирьох десятиліть.
Дмитро Луценко (ліворуч) з композитором Ігорем Шамо.
16 січня день пам'яті Дмитра Луценка - видатного українського поета-пісняра, Шевченківського лавреата, автора славнозвісних пісень "Києве мій" і "Мамина вишня" (1921-1989).
Понад 300 його поезій стали піснями. Музику до віршів Дмитра Луценка створювали Платон Майборода, Ігор Шамо, Костянтин Данькевич, Олександр Білаш та інші відомі композитори.
Шевченківським лавреатом Дмитро Луценко став разом з композитором Ігорем Шамо за пісню "Києве мій" у 1976 р. Гроші від премії переказали до дитячих будинків Києва. Твір - гімн територіальної громади Києва з 2014 р. Спершу Ігор Шамо створив музику, а Дмитро Луценко написав слова. Пісня народилася за одну ніч. Поет сам був дуже музичним: грав на гітарі і мандоліні.
У творчому доробку поета - понад десять поетичних збірок. Його твори перекладені багатьма мовами світу.
"В його поезіях безмір тепла і любові до людей, до рідної землі, до історії нашого народу. Його пісні осяяні сонцем, чистотою і совістю поета і, звичайно, безмежною любов'ю до матері - України, а особливо до рідного села Березової Рудки.", - писала філологиня Лідія Луценко.
Народився майбутній поет в мальовничому селі Березова Рудка (нині Полтавщина). З раннього дитинства був зачарований народними піснями, які співали в родині. "Пам'ятаю себе від маминої пісні, бо щоб не робила, - чи на городі, чи в саду й коли йшла в поле на полоття довжелезних ланок колгоспних буряків, й коли перевтомлена верталася назад, - усе співала бідна трудівниця. Пісня допомагала їй витримувати те каторжне життя.", - згадував Дмитро Луценко.
Голодомор забрав тата і сестру Яринку. Дивом виживши, Дмитро підлітком втік на Донбас, де шахтарював і навчався у гірничо-промисловому технікумі.
Потім були напівголодні студентські роки в Києві. Йому допоміг в житті письменник Іван Микитенко, який у 1937 р. загинув через "український націоналізм". Дмитра Луценка виключили з комсомолу за зв'язок з "ворогом народу".
У 1939 р. він був покликаний на військову службу, на кордон з Афганістаном. Був учасником Другої світової війни, дійшов до Берліна, від поранень отримав інвалідність. Після шпиталю повернувся до інституту.
Працював у газетах “Сільські вісті”, “Молодь України”, кореспондентом Всесоюзного радіо по Україні. У 1962 р. вийшла перша збірка поезій "Дарую людям пісню", яку благословив Володимир Сосюра.
З майбутньою дружиною Тамарою поет пзнайомився 8 листопада 1945 р., а за п'ять днів вони одружилися і прожили разом більше чотирьох десятиліть. Дружина пережила його на понад тридцять років, увічнюючи пам'ять про нього: продала будинок під Києвом і за ці кошти разом з сином Сергієм видавала книжки, диски, встановила щорічну мистецьку премію. Тамара Іванівна здавала кімнату у своїй квартирі, щоб організовували концерти, допомагала молодим талантам.
"Я лишаю в спадок людям щирим пісню й слово - нелегкмй вантаж.", - Дмитро Луценко.
Українська республіканська капела під керівництвом Кирила Стеценка й Олександра Кошиця
16 січня 1919 р. у Києві музичним відділом Міністерства освіти УНР була створена Українська республіканська капела під керівництвом Кирила Стеценка й Олександра Кошиця. Затверджена капела окремим законом УНР 25 січня 1919.На початку 1919 року «Українська республіканська капела» виступала на Поділлі, Станіславщині, Закарпатті, 24 березня 1919 року «Українська республіканська капела» вирушила на гастролі за кордон. Капела складалася 77 осіб (за іншими даними — 83). До кінця липня 1920 року капела концертувала з великим успіхом у країнах Європи — у Чехословаччині, Австрії, Швейцарії, Франції, Бельгії, Голландії, Англії й Німеччині. У Берліні перестала існувати.
Петро Лаврів (зі спогадів)
«1950 р. мене перекинули під суворіший нагляд бухгалтером у велике рільничо-тваринницьке господарство на Кос-Шека. Там зустрівся зі старим кремезним козарлюгою Коваленком, який у 1919 р. їздив по Європі з хором О. Кошиця. Після концерту в Лондоні до українських співаків прийшов ще молодий Уінстон Черчіль. Вітаючи голосистих козаків, видатний політик сказав: «Якби ви були такими дипломатами, як співаками, ви б давно мали свою державу».
16 січня виповнюється 59 років Василю Попадюку
Василь Попадюк.
Портрет Василя Попадюка.
Художник @Юрій Нагулко
Художник @Юрій Нагулко
16 січня виповнюється 59 років Василю Попадюку - видатному скрипалю-віртуозу, мультиінструменталісту, композитору, людині-легенді, чий талант не знає кордонів.
Він грає на 15 інструментах, є засновником гурту "PapaDuke". Талантом митця захоплюються в усьому світі. Його скрипка звучить в альбомі вокаліста "Deep Purple".
Василь Попадюк грає 200 аншлагових концертів на рік на всіх континентах.
"Скрипаль активно презентує українську культуру у світі, щоб у кожному куточку дізналися про українські традиції та почули українську музику. Від початку повномасштабної війни музикант використовує кожну можливість, щоб привернути увагу світового суспільства до України, підтримати земляків і зібрати кошти на допомогу.", - @Укрінформ
"Їздимо по всьому світу. Зараз збираємо гроші для України. Були в багатьох країнах і, слава Богу, люди приходять на концерти, мабуть, не того, що ми такі супер, а щоб допомогти Україні, велику частину коштів із концертів і в Україні, і за кордоном віддаю на потреби ЗСУ.", - з інтерв'ю Василя Попадюка.
Василь Попадюк регулярно приїздить в Україну з концертами. Виступає перед військовими.
В Іспанії його називають "живим нервом", "маестро - скрипка", в Америці - "золота скрипка", в Канаді - "сучасним Паганіні".
В одному з інтерв'ю музикант сказав, що його дратує, коли називають "українським Паганіні": "Бо я не вважаю, що володію такою майстерністю, яка була у світового генія Ніколо Паганіні. Хіба що погані звички у нас з ним однакові. Паганіні був великим шоуменом і дуже веселою людиною. І в цьому з ним ми повністю співпадаємо. Вважаю, що Бог створив людей геніями. Хтось геній у футболі, хтось на заводі чи фермі, хтось збирає врожай. Кожен має робити свою справу і намагатися виконувати її добре.". У своїх музичних програмах Василь Попадюк використовуєте безліч стилів: латино, джаз, український фольклор, ромська музика.
Народився Василь Попадюк у Львові в мистецькій родині: мама - хореограф, тато - відомий сопілкар, був учасником хору ім.Г.Верьовки, керував знаменитими "Троїстими музиками".
З чотирьох років Василь почав грати на фортепіано, з шести - пробувати грати на скрипці і через рік вступив до Київської музичної спеціалізованої школи-інтернату. На Різдво його з братом відправляли в с.Мишин на Прикарпаття, де народився їхній тато, адже в Києві воно так не святкувалося. Василя виховували в українському дусі.
Навчався Василь Попадюк у Київській консерваторії і Львівській музичній академії.
Вже давно він живе в Канаді. У 1988 р. вперше побував у цій країні і одразу закохався в неї, побачив те, про що мріяв: жовто-блакитні прапори, тризуби. Потім вдруге приїхав з тримісячними гастролями до США і Канади. І більше не повернувся, бо остаточно вирішив, що Канада - це те місце, де хотів би провести своє життя. Музикант каже: "Канада - це Україна з капітальним ремонтом.".
Про скрипку Василь Попадюк говорить: "Скрипка, як жива істота. Це як у стосунках з людьми: або вони одразу складаються, або контакту немає. Буває так, що скрипка роботи відомого майстра і чудово звучить, але не підходить виконавцю. А трапляється навпаки: інструмент дешевий, але в результаті виходить яскраве поєднання звучання скрипки і гри скрипаля.".
Цінуючи класику, Василь Попадюк найбільше любить національну музику, зокрема гуцульську.
"Кожен мій виступ за ці 1,5 року так чи інакше благодійний - левова частка зібраних коштів відправляється на допомогу ЗСУ або українським дітям. Я часто їжджу з гастролями по Європі, Канаді, США і бачу позитивне ставлення людей та колосальну світову підтримку, яку отримує Україна. Всі стараються чимось допомогти. І Україна переможе. У нас іншого виходу, крім перемогти - просто немає. Це все розуміють. Інакше ми зникнемо.", - з інтерв'ю музиканта.
17 січня виповнилося б 80 років Івану Карабицю
17 січня виповнилося б 80 років Івану Карабицю - видатному українському композитору, диригенту, педагогу, громадсьому діячеві, народному артисту України (1945-2002)
Іван Карабиць (1945-2002).
17 січня виповнилося б 80 років Івану Карабицю - видатному українському композитору, диригенту, педагогу, громадсьому діячеві, народному артисту України (1945-2002) (https://www.facebook.com/ivan.karabits/).
Музикознавці стверджують, що музична мова Івана Карабиця має глибоке коріння в українській і слов'янській симфонічній та народній традиції минулих століть і залишила глибокий вплив на різні покоління українських композиторів другої половини XX століття.
Іван Карабиць - батько всесвітньо відомого диригента Кирила Карабиця (https://www.facebook.com/profile.php?id=100091615482845).
"Батько завжди говорив, що якісний композитор - той, хто залишив після себе хоч одну мелодію. У нього є маса творів, які чітко ідентифікують його як українського автора вже на рівні назв - "Голосіння", "Сад божественних пісень", "П'ять пісень про Україну". Вся його музика розповідає українську історію.", - сказав в одному з інтерв'ю про батькову творчість Кирило Карабиць.
Музична спадщина композитора в різних музичних жанрах: симфонічні, інструментальні, кантатно-ораторіальні твори, концерти для оркестру і фортепіано з оркестром, вокальні цикли, понад 50 естрадних пісень, а ще музика до художніх і анімаційних фільмів, театральних вистав.
Народився Іван Карабиць в грецькому селі Ялта на Донечині в родині українки і грека. Інтерес до музики у нього був з раннього віку. У школі любив уроки співу, брав активну участь в шкільному хорі.
"Свій талант до музики Іван Федорович успадкував по лінії матері. Згідно з розповіддю племінниці композитора Ірини Ісірової-Костаніц, всі в їхньому роду володіли прекрасними голосами і музичним слухом. Вона згадує про те, як приїжджала до неї в гості до Маріуполя її бабуся Ірина Іванівна. Навесні і влітку вікна квартири були відчинені і, коли бабуся починала співати українські та грецькі пісні, під вікнами збиралися мешканці будинку і заслуховувалися її співом. Добре співала і мати Івана Федоровича - Олександра Іванівна.", - @Федерація грецьких товариств України (https://www.facebook.com/federation.of.greek.communities.of.ukraine).
Іван Карабиць був учнем Бориса Лятошинського, який став для нього духовним батьком, а після його смерті - учнем Мирослава Скорика - друга і порадника на все життя. Закінчив Київську консерваторію в 1974 р.
Визнання Іван Карабиць почав здобувати ще студентом у віці 24 років, коли став лавреатом всесоюзного конкурсу молодих композиторів. Він отримав багато нагород та відзнак за свої твори. Його композиції чули слухачі Франції, Німеччини, Фінляндії, Італії, Аргентини, Англії, США.
Іван Карабиць був автором ідеї і постійним директором і художнім керівником Міжнародного музичного фестивалю Київ Музик Фест / Kyiv Music Fest. Тринадцятий фестиваль був присвячений його пам'яті.
Другим його дітищем був Міжнародний благодійний фонд пам’яті Володимира Горовиця і Міжнародний конкурс молодих піаністів пам’яті В.Горовиця, неззмінним головою журі якого він був.
Маестро дуже любив свою рідну Донеччину, де народився і виріс. Другою батьківщиною вважав Київ і говорив: "У мене таке відчуття, що у глибинах київської землі щось таке закопане… І воно притягує людей до цього міста.".
У 2017 р. вийшла монографія Любові Кияновської "Сад пісень Івана Карабиця", яка цінна тим, що це не просто історія людини, а історія і покоління, і грецької діаспори на Донбасі, і того, що відбувалося в культурі нашої країни в 1960-1980 рр. Вона буде цікавою для багатьох.
17 січня день народження Христини Соловій
17 січня день народження Христини Соловій - відомої української співачки, авторки-виконавиці, композиторки
Христина Соловій з братом Євгеном, нині захисником України.
"Мої найголовніші виступи - там, де життя іде на герць зі смертю, де наші захисники та захисниці щодня вступають в бій зі злом."
Україна дізналася про Христину Соловій після конкурсу "Голос країни", де вона заспівала лемківську пісню "Горе долов". Як говорила співачка, цей конкурс став для неї нагодою, щоб люди почули лемківську пісню.
Народилася майбутня співачка в м.Дрогобичі. Має на чверть лемківське походження. Мама керувала хором у музичній школі, а бабуся тривалий час була керівницею ансамблю бандуристів. Христина закінчила музичну школу. Після переїзду родини до Львова співала в хорі "Лемковина" - 17-річна серед 50-80-річних хористок. Навчалася на філологічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка.
У 2015 р. вийшов дебютний альбом Христини Соловій "Жива вода". "Я не планувала ставати співачкою і займатися музикою, коли записувала альбом "Жива вода". Вважала, що маю встановити пам’ятник лемківським пісням, бо його не було.", - розповідала Христина Соловій в одному з інтерв'ю.
У 2018 р. вийшов другий альбом "Любий друг", пісні, які увійшли до нього, майже всі авторські. Музика в піснях "Шкідлива звичка" і "Про Весну" написана в співавторстві з братом співачки, Євгеном. Композиція "Стежечка" (на слова Івана Франка в авторській адаптації співачки) з цього альбому стала офіційним саундтреком українського історичного екшену "Крути 1918".
"Альбом "Любий друг" обійшовся мені дуже дорого в емоційному аспекті. Аби він отримав таке звучання, мені довелось багато чим пожертвувати. Насамперед - відмовитись від впливу авторитетних для мене людей.", - згадувала Христина Соловій.
У 2021 р. Христина Соловій випустила альбом "Rosa Ventorum" (Роза вітрів), який складається з чотирьох мініальбомів.
Музичні критики називають Христину Соловій українською фолк, фолк-рок, поп, інді-поп, поп-рок співачкою і авторкою пісень, а також поп-фолком нового покоління.
Христина Соловій любить французьку культуру і чудово володіє французькою мовою.
Серед своїх негативних рис співачка назвала імпульсивність. Вона швидко і безкомпромісно приймає рішення.
"Гідність та свободу українців неможливо відібрати чи знищити, бо їх зашито в наших хромосомах. Це те, що визначило й об’єднало нас як націю.", - Христина Соловій.
Про свою мрію Христина Соловій сказала в інтерв'ю "The Ukrainians": "Успіхом своєї творчості закохати людей в українську культуру. Я хочу, щоб люди відчули свою українську ідентичність. Розуміли, що Україна та українська мова - це про них. Мова - це код, яким ми сприймаємо та пояснюємо світ. Це важливий медіум та інший рівень проживання життя. Я хочу, щоб цей рівень в Україні був українським.".
Многая літа!
четвер, 16 січня 2025 р.
У січні 1988 року у Львові було засновано відомий рок-гурт "Брати Гадюкіни"
"Хлопці всьо чотко". Брати Гадюкіни
"Брати Гадюкіни" — легендарний український гурт, заснований 1988 року у Львові (Бандерштаті)
Бандершта́дт — неформальна і жартівлива назва міста Львова, яка стала популярною після виходу у 1991 році платівки «Ми — хлопці з Бандерштадту», де музиканти виконали однойменну пісню. У Львові пісня стала культовою, а слово прижилося як засіб підкреслення історичної ролі міста як національно-патріотичного центру України.
Підписатися на:
Дописи (Atom)