Ференц Ліст

 22 жовтня 1811 р. народився композитор і музикант Ференц Ліст.
Ференц Ліст проявив таланти дуже рано: у 8 років написав перший власний твір, у 9 – мав успіх на концерті. У 12 років вперше виступив із концертом у Франції, наступного року – у Віндзорському палаці перед Георгом ІV.
Мав також Ліст талант коханця та картяра. У 17 до безтями закохався у свою ще молодшу ученицю і навіть заручився (він і графиня Кароліна Сен-Крик обмінялися обручками, на яких було вигравірувано слова exspectans exspectavi – «не втомлюсь чекати»). Але татусь Кароліни віддав дочку за графа д`Артіго. З горя Ліст хотів податися в ченці, але одумався.
У 24 – втратив голову від кохання до Марі д`Агу. Старша на шість років Марі кинула чоловіка і вони переїхали до Женеви. З 1835 до 1839 р. Марі народила Лісту трьох дітей – Бландіну, Козіму та Даніеля. Зрештою, «блудна дочка» залишила Ференцеві дітей і повернулася до батьків.
1847 року Ф. Ліст гастролював Україною. 23 січня 1847 р. відбувся перший концерт віртуоза-піаніста Ф. Ліста в залі Контрактового будинку на Подолі. Квитки бралися з боєм, вільних місць у залі не було. Заробляючи за концерти шалені гроші, Ліст (він був запеклим картярем, лишав на зеленому столі величезні суми) того таки дня програвав їх у якому-небудь кишлі. Там і відбулося знайомство композитора з відомим шулером, студентом Київського університету Зігмунтом Котюжинським, який увійшов у довір’я до геніального піаніста та вельми розстроїв його фінанси.
Другий і третій концерти Ференца Ліста були в просторому колонному залі університету св. Володимира (нинішня зала Червоного корпусу Національного університету ім. Т. Шевченка). Прозвучали «Запрошення до танцю» Вебера, мелодії Шуберта, Россіні. Концерти були благодійні. 28 січня одна пані дала 100 крб. золотом, тому Ф. Ліст запитав її ім’я і почув: «Кароліна!». liszt_6
Імпресаріо Г. Беллоні навів довідки і Ліст із букетом квітів відправився до загадкової особи. Це була ясновельможна княгиня Кароліна Вітгенштейн – розумна, освічена, душевна жінка, яка зналася на музиці. Вона й запросила композитора на гостини до маєтку у Воронинцях.
10 днів пробув музикант у Києві останній концерт проходив у залі Контрактового будинку.
У маєтку княгині у Воронинцях Ліст створив композиції на теми пісень «Ой, не ходи, Грицю», «Віють вітри, віють буйні»; фортепіанні п‘єси «Думка»; цикл “Glanes de Woronince” (“Колоски Воронинців”), присвячений її доньці Марії. Пройдуть роки і Марія Вітгенштейн організує музей Ф. Ліста у Веймарі, спонсорує його діяльність (в подяку за здобуту світу і виховання та ініціювання її щасливого шлюбу). За твором Віктора Гюго Ліст написав симфонічну поему «Мазепа»; оркестрував «Галицькі танці» Зарембського. Також Ф. Ліст написав твори, присвячені гетьману Іванові Мазепі: перший етюд для фортепіано 1827 р.; трансцендентальний етюд ч. 4 «Мазепа» 1838 р., (присвячений В. Гюго); симфонічна поема «Мазепа» 1851 р.; «Мазепа» для двох фортепіано 1855 р. та для фортепіано на чотири руки 1874 р.
Під час своєї подорожі 1847 року Ф. Ліст дав концерти у багатьох українських містах: Єлисаветграді (на його концерті був Микола ІІ), Житомирі, Немирові, Бердичеві, Кременчуці, Львові, Одесі, Миколаєві.
Через два роки Кароліна забрала донечку Марію, кинула маєток, чоловіка, емігрувала до Німеччини. Разом із Лістом вони написали книгу про Шопена. З того часу маестро облишив діяльність мандрівного піаніста і віддався композиторській діяльності. Кароліна стала невінчаною дружиною музиканта, прожила з ним довгі роки, турбувалася про його дітей, матір.
1875 р. Ліст заснував Академію музики в Будапешті і став її першим президентом. Серед учнів Ференца Ліста був талановитий полтавець Андрій Родзянко.
20 років Кароліна домагалася розлучення, вона довела, що батьки видали її заміж проти волі, коли вона була ще неповнолітньою. Новий російський імператор Олександр II дав згоду на розлучення, але треба ще підтвердження папи римського. Кароліна отримала і це підтвердження. Вінчання Ференца та Кароліни призначено на 22 жовтня 1861 р. на 50-річчя Ліста. У Римі олтар церкви Сан-Карло на вулиці Корес уже заквітчано. Увечері, напередодні весілля, папський легат приносить звістку, що церемонія переноситься.
Нарешті Микола Вітгенштейн, чоловік Кароліни, помер, вона вільна. Та час сплив: княгиня відцвіла, гроші її Ліст програв. Нащо йому те одруження?
На початку 60-х років Ліст і Кароліна переселилися до Риму, але жили в різних будинках. Коли ж Римо-Католицька Церква відмовилася благословити їхній союз, палкий музикант, втомившись і розчарувавшись у житті, віддалився від мирської суєти. 1865 року Ліст вступив у францисканський орден терціарієм (його члени могли залишатися в миру, вступати в шлюб і володіти майном, але брали на себе особливі релігійні зобов’язання і повинні були дотримуватися аскетичного способу життя і займатися благодійністю). Жив спочатку в Римі, а потім у Тіволі у кардинала Густава Адольфа Гогенлое. У 1879 році папа римський Пій IX надав йому звання почесного каноніка, що давало право на носіння сутани, але не на титул «абат Ліст», яким композитор іноді підписувався.
Римляни називали Кароліну «Сивіллою з вулиці Бабуїно», а відомий італійський історик і белетрист Ч. Канту вважав «найосвіченішою жінкою і найглибшою мислителькою XIX століття». Французький композитор-романтик Гектор Берліоз присвятив свою оперу «Троянці» римському поету Вергілію і …Кароліні Вітгенштейн.
Так і не став їй Ліст вінчаним чоловіком за 40 років життя… На початку липня 1886 року Кароліна отримала останній лист від Ференца. 31 липня вночі композитора не стало.
У заповіті Ференц Ліст написав: «Усім, що я зробив за дванадцять останніх років, я зобов’язаний жінці, яку я прагнув назвати своєю дружиною, чому, заважало зло та мерзенні інтриги окремих людей. Ім’я цієї коханої жінки – княгиня Кароліна Вітгенштейн. Вона – джерело всіх моїх радощів і цілителька моїх страждань».
У цьому ж заповіті він просить нащадків «переслати його перстень із написом exspectans exspectavi мадам Кароліні д`Артіго, уродженій графині Сен-Крик».
Кароліна Вітгенштейн не змогла довго жити без Ференца Ліста, вона померла у Римі проти ночі на 9 березня 1887 р. Так закінчилася ця історія великого кохання, яке народилося в Україні…

Кращий тенор італійської опери з України

А хто в світі любить нерідних дітей? Саме ці слова улюбленого романсу «Дивлюсь я на небо» Сталін забороняв виконувати й друкувати. Не позаздриш долі сироти, а тим більше бездержавній нації-сироті. От сьогодні, до слова, день народження видатного українського співака, про унікальний тенор-контральтіно якого знає вся Європа. Співака, який вирвався з Росії і навіть на запрошення царя не повернувся (кажуть, перший неповерненець) і про якого в Україні навіть гугл «не шарить».
22 жовтня 1810 р у с. Вороніж біля Глухова на Сумщині народився Микола Карбаченський; Корбаченський; сценічне псевдо — Nicola Ivanoff). Родина була небагатою, але співучою: Микола з братом співали змалку в Глухівській співацькій школі, потім десятирічного хлопця взяли до придворної співацької капели в Петербурзі, яка складалася тільки з українців. Він отримав музичну освіту у самого Дмитра Бортнянського. А коли відбулася мутація голосу, над ніжним і дзвінким тенором 17-літнього Миколи працював викладач вокалу – 21-річний Михайло Глинка. Саме тоді Глинка збирався на лікування за кордон, разом із батьком він умовив нерішучого, скромного українця поїхати на два роки на безкоштовне стажування до Європи. 25 березня 1830 року Микола Карбаченський отримав документи на виїзд на українське ім’я Nicola, а прізвище мало бути російським, то хай буде найпримітивніше – Ivanoff. Рівно за місяць (25.04) двоє ніжних друзів виїхали удосконалюватися за рахунок бюджету в Італії та лікуватися на водах у Німеччині, Швейцарії.
У Мілані Микола брав уроки співу у Еліодоро Бьянки, уроки міміки — у танцівника Кватрині; з листопада 1831 займався вокалом у Неаполі у Андреа Ноццарі та Жозефіни Фодор-Менвьєль, з 1833 — у Генріха Панофки.
Українець вирішив не повертатися в Росію: він брав кілька відпусток за станом здоров’я (хвороба шкіри), подав прохання на звільнення з посади «певчого 14-го класса» зі співацької капели та документи на отримання швейцарського громадянства.
У 1832 р. в Італії Микола Іванов розпочав свою кар’єру з нуля (з «певчого 14-го класса»). Він дебютував у концерті, співав сольну партію в кантаті «Вірний Іменей» Д. Пачині. 6 липня 1832 р. Іванов дебютував у театрі Сан-Карло / «San Carlo» в Неаполі в ролі лорда Річарда Персі (опера Доніцетті «Анна Болейн») і – став європейською зіркою серед співаків у провідних італійських театрах. А у цей час у Санкт-Петербурзі «Фантомас розбушувався» – Микола I узнав, що Іванов їде виступати в Туреччині, він наказав російському послові арештувати співака і під конвоєм відправити в Росію. Райдужна перспектива, про яку друзі попередили Іванова, надихнула співака відмовитися від виступу в Константинополі. Правда, імператор «відійшли» і милостиво пообіцяли співаку простити його в разі повернення. Нерішучий, млявенький Іванов твердо відмовився повертатися, після чого його ім’я було заборонено згадувати в пресі Росії.

У Неаполі 23-річний Микола Іванов співав у «Вільгельмі Теллі» партію Арнольда, на спектаклі відбулося знайомство М. Іванова з Дж. Россіні. З того часу й до останнього дня життя композитора вони були ніжними близькими друзями. Добряк Россіні просто танув від унікального голосу українця, він просив своїх друзів-композиторів писати спеціальні вставки в свої опери для Іванова. Гаетано Доніцетті спеціально для Миколи написав оперу «Напій кохання». А хто міг так тонко описати враження від індички, фаршированої трюфелями, від салатів, виготовлених Россіні? Тільки Микола Іванов. Вони завжди жили в одному місті, маестро Россіні опікувався фінансовими справами нашого земляка, бо чесно заробляти гроші Микола вмів, а вдало вкладати – це вже талант Россіні.
У 1833 р. Іванов почав виступати в паризькій Італійській опері (Театр Італьєн), де потім співав чотири сезони поспіль. Дебютував артист у «Сороці – крадійці» Россіні, при чому роль Джанетто з ним готував сам автор.
У 1833 р. дебютував у Лондоні, потім гастролював у столиці Великобританії у 1834, 1835 (співав у англійській премьєрі «Маріно Фальєро» на сцені Ковент-Гардена), і 1837 (брав участь у спектаклях на сцені Королівського театру, у фестивалі в Вестмінстерському абатстві). І мав англійське громадянство.
Найкращий тенор свого часу впродовж 20 років співав у оперних театрах Італії, Франції, Швейцарії, Англії.
Микола Іванов ніколи не забував рідної мови, він справив велике враження на Берліоза виконанням українських пісень.
Покинувши сцену, співак жив у Болоньї. Прикметно, що він геть забув російську мову. Помер Микола Іванов 70-літнім 19 липня 1880 року.

Виховний захід “Свято вишиванки”

Виховний захід “Свято вишиванки” (5-9 класи)

Мета:

Формування поняття про культуру одягу

Розширити уявлення про українську вишивку й народний костюм

Розвивати художній смак, інтерес до українського народного одягу як складової частини духовної культури українців

Виховувати любов до українського мистецтва; шанобливе ставлення до національних традицій народної вишивки й історичного костюма

сценарій читати тут:

Техніки позитивного звертання до учнів

Техніка „Я висловлювання" (до класу і до окремого учня)

·    Я хотіла б щоб ви (опанували, навчились, засвоїли) допоможіть мені, будь ласка, (зробіть, прочитайте, напишіть, виконайте)...

Техніка надихання (до класу)

·    Я хочу вас навчити ... Це не просте завдання, але я вірю, що кожен з вас опанує цей (... спосіб) і ви успішно справитесь з цим завданням. (до учня)

• Я ( знаю, відчуваю, бачу, вірю), що ти справишся з цим завданням і в тебе все вийде, зосередься і постарайся..

·    Я вірю, що ти знайдеш в собі сили виконати це завдання.

Техніка схвалення (до класу)

• Я така задоволена, що ми всі сьогодні так дружно і злагоджено попрацювали
• Мені приємно про це сказати, що сьогоднішню тему ви так уважно слухали і тому так добре засвоїли. (до учня)
• Як добре, що ти повірив у свої сили і виконав це завдання.
• Як чудово, що ти не зупинився перед труднощами, а подолав їх.

Техніка спонукання (до класу)

·         А зараз зосередьтеся, заспокойтеся і постарайтеся вловити основну думку, (до учня)

·         Зосередься, подумай і зверни увагу на ось цей пункт

Комбінація технік надихання - схвалення.

Надихнути і схвалити як уже успішно зроблену справу, (до класу і до окремого учня)

·     Я (вірю, знаю, відчуваю), що ми зробимо цю аплікацію і всі попрацюємо дружно і злагоджено, кожен добре постарається.

Комбінація технік надихання спонукання

·     Я (відчуваю, знаю, вірю), що цю задачу зрозуміють всі, тільки зосередьтеся, уважно послухайте і ви всі зрозумієте.

Комбінація технік спонукання – схвалення (до класу і до окремого учня)

·     Зосередьтеся, подумайте і ви дасте  відповідь на запитання, яке я зараз поставлю.

·     Я впевнена, що ви добре попрацюєте, дасте чудові відповіді.

Цікаво про життя Шопена

Шопен - класик польської музики. Твори Шопена наскрізь пронизані слов'янськими інтонаціями, чуйним відчуттям краси польської народної пісні, польських танцювальних ритмів. При цьому джерелом його мелодійного мови були не тільки старовинні селянські пісні, а й сучасна йому побутова пісенно-романсова музика міста, близька і зрозуміла великій кількості людей.

Розповідають, що Шопена якось запитали, яким словом можна визначити основний настрій його музики. Композитор відповів, що в його рідному польською мовою є таке слово - це «жаль» (zal). Ференц Ліст вважав, що в ньому Шопену чулася ціла гама різноманітних настроїв «від скарги і жалю до ненависті», від невтішної скорботи до «накипає в глибині серця невблаганною загрози». За словами Ліста, слово «жаль» «забарвлює всі творіння Шопена то в сріблясті, то в вогненно-палаючі тона».
Далі читати тут

Google додала нові функції в Google Docs

Компанія Google повідомила про запуск ряду нових функцій в Google Docs.
Функції в першу чергу полегшать групову роботу з документами, написала Googleу своєму офіційному блозі. Так, за допомогою Action Items можна швидше розподіляти завдання в межах команди та сповіщати про це колег. При введенні певних типів фраз, функція буде автоматично знаходити людей для призначення їм завдань.
Коли позначений співробітник відкриватиме документ, йому буде приходити сповіщення про нове завдання. Також можна надіслати сповіщення на пошту. Підтримка Natural Language Processing (NLP) дозволяє програмам також пропонувати опцію Action Items в контексті фрази, що вводиться розмовною мовою під час переписки. 
Інше нововведення торкнулося Google Форм. Тепер при введенні питань в форму сервіс автоматично запропонує варіанти відповідей, які можуть підійти до нього. Google стверджує, що нова функція дозволяє заощадити до 25% часу при складанні анкет і опитувань.
«З моменту запуску в 2008 році через Форми було задано понад мільярд питань, що дозволило нам виявити поширені патерни. За допомогою машинного навчання і нейромереж ми тепер можемо прогнозувати тип питання і пропонувати варіанти відповіді», - прокоментував менеджер Google Райан Вебер (Ryan Weber).
Також в Форми тепер можна завантажувати документи. Для клієнтів G Suite серед типів питання з'явився новий пункт - File upload. Використовуючи цю опцію, респонденти зможуть вивантажувати файли зі своїх комп'ютерів або хмарних дисків в нову загальну папку Drive.
Нещодавно компанія анонсувала оновлення для браузера Chrome, яке використовує вдвічі менше оперативної пам'яті. Користувачі вже не раз нарікали на «ненажерливість» додатка, який використовує значний обсяг оперативної пам'яті пристроїв.
Цього тижня Google розкрила інформацію про пріоритети в роботі пошуковика на 2017 рік. Спеціаліст відділу якості пошуку Google Гері Ілш (Gary Illyes) розповів, що компанія зосередиться на машинному навчанні, AMP (Accelerated Mobile Pages, прискорені сторінки для мобільних пристроїв) та структурованих даних.

джерело 

Віталій Кирейко – творець чарівних мелодій

Вчора перестало битися серце українського композитора, народного артиста, лауреата премії ім. Лисенка, Віталія Дмитровича Кирейка.

В.Д. Кирейко народився у селі Широке Солонянського району Дніпропетровської області, навчався у Київській державній консерваторії, зокрема, клас композиції – у професора Л.М. Ревуцького. В 1953 р. став кандидатом мистецтвознавства, а у 1958 р. на сцені Львівського театра опери і балету імені Івана Франка відбулася прем’єра його опери «Лісова пісня», відзначена дипломом лауреата «Першої української театральної весни» 1-го ступеня.

У 1966 р. В.Д. Кирейко став заслуженим діячем мистецтв України, а у 1977 р. – народним артистом України. З 1978 р. він – професор Київської державної консерваторії, а в 1985 р. – лауреат премії імені М.В. Лисенка.

За образним висловом письменника і психолога Олексія Губка, який написав книгу «Психологія українського народу», Віталій Кирейко – «останній романтик українського мелосу». Його музичні твори базуються на творах класиків української літератури – опера-феєрія «Лісова пісня», опери «У неділю рано зілля копала», «Марко в пеклі», «Вернісаж на ярмарку», балети «Тіні забутих предків», «Відьма», «Оргія», «Сонячний камінь».