Підготовка до уроку

Урок – реквієм, присвячений пам’яті композитора Володимира Івасюка

У 2019 році, 4 березня талановитому композитору, музиканту Володимиру Івасюку виповнилося б 70 ...... 

У 2019 році , на жаль, виповнюється уже 40(!) років і від його трагічної смерті, обставини якої так і не були розслідувані належним чином. Сценарій уроку-реквієму, який я тут викладаю, написала вже давно, 10 років назад, з частковими змінами неодноразово проводила у себе в школі, якщо маєте бажання - то користуйтеся. Постать Івасюка дуже вартує того, щоб про нього знали, співали його пісні і просто пам'ятали....

Урок – Реквієм

(здалеку чути мелодію пісні «Мальви», учні виходять з лампадками під музику і ставлять біля портрета Івасюка вздовж роялю чи піаніно, тоді вступ закінчується. і учні співають пісню «Мальви»)

Звучить пісня «Мальви»

Слово Вчителя: кожен народ, кожна нація має своїх митців, якими пишається, творчість яких вивчає і виконує з захопленням. Володимир Івасюк - по праву засновник і класик укр. естрадної музики, талановитий композитор,  автор невмирущих пісень «Червона Рута», «Водограй», «Ласкаво просимо», «Колискова для Оксаночки», «Двадцять літ». Він жив, працював, і мріяв, але раптом страшна трагічна смерть його забрала від нас. Цей злочин не розкрито й сьогодні. Але зараз ми хочемо в пам’яті про композитора сказати все, що відомо нам про життя і смерть В. Івасюка, якому б цього року виповнилося 70 років. Не маємо права забути, як і народ не забув його «Червону Руту».

Учениця:     Торкнулись пальці клавішів блискучих

Й застигли звуки у повітрі, мов туман …

Полилась музика. Спокійна – та пекуча,

У далечінь, в безкрайній океан.

Полилась, попливла на всіх вітрилах,

Запахла цвітом спілої зорі …

Невже людина чудо це створила,

А, може, спів небесних це створінь?

А, може, танців це чарівні звуки,

Чи вранішня росиця на траві ?

Ні, це чарівні музиканта руки,

                       Та ніжне серце і душі вогні.

Звучить пісня: «Я піду в далекі гори»

Учень:          В просторі плину століть

Часом з’являються постаті,

Якими пишається світ,

Які мов посланці із космосу…

Учениця:     Один з них – це Володя Івасюк,

                      Співочий світоч із народу - і по праву, -

                      Його пісні лиш радість і любов несуть,

                      А він зазнав і підлості і зради.

                      Писав Володя музику класичну,

                      І до спектаклів музику писав.

                      Хоч вже закінчив інститут медичний,

                      Та музику він більше все ж кохав.

Учень:         Пісні Володі – це скарбниця України,

                      Такої популярності ніхто не знав.

                      Цей водограй співав через вогонь і стіни,

                     Про матір, квіти, про любов співав …

Звучить пісня: «Запроси мене у сни»

Учениця:

                      Талант мов джерельна водиця,

                      Мов птаха, тріпоче у серці,

                      Його не зламає і криця,

                      Його не спіймати, не стерти.

Напевно не знали цього

Радянські нудні бюрократи,

І птаху підбили крило,

Не дали у небо злітати.

«Червона Рута» линула над світом,

В домівках, вулицях, і телерадіоефірі,

Не признає чиновник, і не вірить,

Народ признав і полюбив, повірив.

За що, ну чому так все сталося?

Хто ж злочин зробив проти нього?

У небі пісня дзвінка обірвалась…

Не вберегла Україна пісенного генія свого…

Учень:       Ще в той пам'ятний день, як Володя родився,

                    Люди йому заподіяли лиха -

З халатності лікар щось не додивився,

І розчин кислотний закапав  в повіки.

Дитя нерозумне заплющило очі,

І це врятувало малого Володю,

Скотились по личку дві чорні доріжки,

Мов чорнії сльози – провісники долі.

Учениця:     Провісники долі або Божий знак,

Що лиха зазнає в житті цей юнак.

Хтось не сприймав його творчість уперто,

А хтось заздрив славі його – в житті, і посмертній.

Хтось просто байдуже пройшов стороною.

Хтось знав – та боявся КДБ з Москвою.

Учень: І дійсно так – одні не сприймали його творчість, другі заздрили його славі, третіх сердила  його незалежність у судженнях та поведінці, а багатьох сучасників його просто обурював той глибоко-національний дух, притаманний його пісням, дух, який пробуджував Українство від заколисуючих дифірамбів, офіціозної пропаганди, що уславляла штучну спільність – «радянський народ». І всі ці недоброзичливці, як могли,  шкодили таланту. Урешті-решт досягнули мети: композитора передчасно не стало.

Учениця: А все це Космос віщував на зорі життя артиста. Дивовижно – але факт: великі таланти народжуються й виростають, як правило, у місцині, де раніше вже народжувалися світочі. І це, мабуть, закономірно: талант проростає в освяченому Богом місці, в тій точці, де самі космогенні сили сприяють його розвитку.

Учень: Хата Івасюків у Кіцмані була збудована на тому місці, де колись жила родина Воробкевичів ( композитора і класика укр. музики Сидора Воробкевича). Місцина, муза і доля Воробкевичів, немов осяяння, наснажувала хлопчика. П'ятирічним він бере до рук скрипку, а вже за два роки його ім'я з'являється в пресі.

Звучить пісня: «Пісня буде поміж нас»

Учениця: У 1964р. в Україні народжується перший вокально-інструментальний ансамбль. У не в великому місті, а в Кіцмані на Буковині. І вже незабаром – концерт в Києві, який зняли на плівку і показали по Центральному (Московському !) телебаченню. Композитор-початківець вже тоді філософськи осмислив значення музики в житті людини. Ось деякі думки Володі, занотовані його батьком:

Учень: «Музика надає привабливості буденщині, розганяє нудьгу і загоює внутрішню кволість, породжені тупою одноманітністю. Коли зникає нудьга, перед очима виграє блакитне небо, зір стає зіркішим, бачимо те, що раніше не добачали…»

 Учениця: Володимир працює, уперто й наполегливо. І хоч на бажання батьків вступив у медичний  інститут, Володя все більше захоплюється музикою, заглиблюється в компонування пісень.( До слова, в музиці це не єдиний випадок: Бородін жив музикою і хімією, Аркас – музикою і історією України, Олесь – поезією і ветеринарією).

 Учень: Проте справжнім святом Івасюкової музики стали 1971 і 1972 роки, коли його пісні «Червона Рута» і «Водограй» (два роки підряд ! – такого успіху не заживав жоден український не лише самодіяльний, але й професійний композитор, член спілки композиторів) стали переможцями Всесоюзного телеконкурсу «Алло ми шукаємо таланти ! ».

Учениця: Одразу ж пісні молодого композитора стали відкриттям, сенсацією, явищем. Це була не позичена, а ніби самим народом написана, яка, без перебільшення, можна сказати, стала чи не найвищим проявом української естради, що тільки-но, зрештою, почала зароджуватись.

Звучить пісня : «Водограй»

Учень: В. Івасюк жив в той час, коли все національне – у музиці, літературі, живописі драматургії – душилося комуністично-кагебістською системою. Це, власне, і довів подальший розвиток української естради: вона потрапила в соціальні лещата чиновників від культури. Одне за одним посипалися на голову учасників ВІА та рок-груп, як і фольк-гуртів вказівки, заборони, розпорядження. Вони «насаджували» тематичні програми, цензурували тексти пісень, викидали з репертуару «підозрілі» твори.

Учениця: Володя Івасюк не поступився цим вимогам чиновників. Тексти його пісень мають історичну і фольклорну основу, притаманний українським народноспівам сюжет. Тож невипадково навколо нього гуртуються такі співаки, як Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, Віктор Шпортько, Лідія Відаш.

 Учень: Але попри славу Володю тривожив і смуток – класично вихована музична еліта Львова не поспішала підтримати самородка з Кіцмана. І, коли пісні Івасюка лунали по всьому Радянському Союзу, щодня звучали на радіо і телебаченні, малограмотні чиновники ненавиділи його талант. І це Володя відчував. Його вчитель, улюблений керівник А. Анатольський відверто ігнорував запрошення на концерт його музики.

Учениця: За музику до спектаклю Гончара «Прапороносці» в Москві Івасюк отримав диплом I ступеня і звання лауреата на Всесоюзному конкурсі музики до спектаклів, а в Києві – заздрісні «земляки» викреслили таємно прізвище Івасюка із списку претендентів на Державну премію ім. Шевченка. Це був удар долі, підступний і страшний, який боляче обпік Володю Івасюка.

ПІСНЯ: «Такий народжується зрідка» Лілії Кобільник.

Учень: Він жив, творив, кохав, співав і мріяв. Та мріям збутись усім так й не судилось. Бо не долюбив, і не доспав, і не доміряв. Раптово Володі життя обірвалось.

Учень:     Хто ж винен, що страшний цей злочин

Так нерозкритим досі і зостався ?

Хто ж посприяв, що кат-злочинець

В Брюховецькому лісі заховався ?

Учениця: Той день, сльозами смутку оповитий

Собі у коси заплела весна.

Стояв народ сумний, і зляканий, збентежений,

А в їх серцях ще свіжа рана, борозна…

Його мелодії – це ніби промінь світла

Це ніби крик душі, палкий вогонь.

І кожна пісня, мов маля тендітне,

Черпає силу духу і тепло долонь.

Учень:     О, люди, люди! Може, досить вже терпіння ?

Трагічна смерть Володі кличе до спокути

Одна надія –  на людське сумління,

Не маємо ми права, щоб забути

Поета, Композитора, Митця!

Пошли нам, Боже, віри, мудрості і сили

Дізнатись гірку правду до кінця

І дати його пісні другі крила.

ПІСНЯ: «ЧЕРВОНА РУТА»

Автор сценарію Демків М. В

Віршований текст - Демків М. В

Прозові цитати – Іван Лепша, з книги – есе «Життя і смерть В. Івасюка», Михайло Івасюк «Спогади про сина», матеріали слідчої справи по розслідуванню трагічної загибелі композитора

Вебінар: Як навчити учнів розуміти мову музичного мистецтва?

Під час вебінару поговоримо про нові тенденції та виклики, які стоять перед мистецькою освітою, а також розкриємо питання:

• чому для розвитку емоційного інтелекту необхідно вивчати мову мистецтва, зокрема музичного мистецтва;
• як використовувати гаджети для швидкого ознайомлення з нотною грамотою;
•  які є вправи для розвитку відчуття музики через тілесно-орієнтовані вправи.
• Мета
  Актуалізувати значення сучасних підходів у викладанні мистецьких дисциплін, ознайомити з методами розвитку емоційного інтелекту у процесі опанування мовою мистецтва.
  Завдання
  1.  Розкрити сутність сучасних підходів у викладанні мистецьких дисциплін.
  2.  Познайомити з вправами для опанування мовою музичного мистецтва та розвитку емоційного інтелекту.
  3.  Показати тілесно-орієнтовані вправи для розвитку музикальності, відчуття музичної форми (на прикладі рондо), емпатії.
  Опис
  1.  Сучасні підходи у викладанні мистецьких дисциплін.
  2.  Ритм. Метр.
  3.  Тілесно-орієнтована вправа «Долоньки».
  4.  Тембр в музиці.
  5.  Мелодія, як основа музики. Мелодичний малюнок (з використанням гаджентів).
  6.  Лад як система взаємодії звуків в музиці (з використанням гаджентів).
  7.  Тілесно-орієнтована вправа «Рондо».
  Очікувані результати
  1.  Усвідомлення необхідності опановувати сучасні підходи до викладання мистецьких дисциплін.
  2.  Нове бачення значення мистецьких предметів у процесі розвитку емоційного інтелекту та ірраціонального мислення учнів.
  3.  Установки на творчість та позитивне мислення.

БЕZ ОБМЕЖЕНЬ - МОЯ КРАЇНА

20 лютого, в мережі відбулася прем'єра нового вiдео на пiсню «Моя Країна», яка була присвячена Дню пам'яті Героїв Небесної Сотні. У відео вiдображена хронологiя подiй, які вібулися і відбуваються за останні роки. Неймовірно зворушливі кадри наших Героїв під час бойових дій, військових навчань та цінні спогади зняті з місць, де почалась Революція Гідності. Трек увійшов до альбому “Буду з тобою!” та став свого роду гімном любові і віри в силу нашої Батьківщини. «Ці дні назавжди залишаться сумною сторінкою в історії нашої країни. Ми заплатили, і платимо до цих пір найвищу ціну за нашу незалежність. Сьогодні, ми хочемо вшанувати пам'ять усіх, хто загинув за Україну, і дякуємо тим, хто продовжує стояти за нашу державність, за землю данну нам Богом, і за наше майбутнє – нелегким і важливим відео "Моя країна".» – прокоментував Сергій Танчинець Дякуємо за допомогу в процесі створення відеоряду: Олександр Кулик - режисер, оператор, монтаж Подяка: Кохан Тарас, Оксана Гаврилюк Особлива подяка всьому колективу та операторам Війскового телебачення за надані кадри. Ти плакала щоночі, що ти сама, Що холодно на дворі, а за вікном зима, Ти так хотіла в небо, а не змогла, Небо зачекає, прийде ще хвилина твоя. Віра моя, сила моя - ти! Моя душа, доле моя - ти! Стали сини, за тебе стояти! Знайте брати, нас не зламати! Не сумуй моя країно, ти не сама, Прийде твоє свято, прийде ще хвилина твоя, Сині гори, полонини і поля, Море за плечем, горе тому, хто прийде до нас з мечем. Віра моя, сила моя - ти! Моя душа, доле моя - ти! Стали сини, за тебе стояти! Знайте брати, нас не зламати! Віра моя, сила моя - ти! Моя душа, доле моя - ти! Стали сини, за тебе стояти! Знайте брати, нас вже не зламати!

ПРАВИЛО “3-Х ХВИЛИН”

Виявляється, є таке важливе правило – правило “трьох хвилин”.

Воно працює, як для подружжя, так і для дітей.

Коли батьки в родині починають виконувати це правило, то помічають, що воно дуже багато змінює в стосунках на краще.

Правило “перших трьох хвилин” полягає в тому, щоб завжди зустрічати дитину з такою величезною радістю, наче зустрічаєте друга, якого не бачили вже багато, багато років.

І не важливо, ви повернулися з магазину, в який вибігали за хлібом, чи прийшли додому з роботи.

Зазвичай, все, чим з вами хоче поділитися дитина, вона “видає” в перші хвилини зустрічі, саме в цьому полягає важливість не змарнувати цей час.

Ви одразу помітите тих батьків, які інтуїтивно виконують правило “перших трьох хвилин”. Наприклад, забираючи дитину зі школи, вони завжди присідають на рівень її очей, обнімають при зустрічі та говорять, що за нею скучили.

В той час, як інші батьки просто беруть дитину за руку, кажуть “пішли”, розмовляючи при цьому по телефону.

Приходячи з роботи, одразу звертайте всю увагу на дитину. Роззуваєтесь і біжите за дитиною. Ви маєте декілька хвилин для того, щоб сісти поруч біля неї, розпитати про її день та вислухати.

Потім вже підете їсти й дивитися новини. Якщо ви таким чином не звернете увагу на дитину, то вона буде ходити за вами цілий вечір, потребуючи спілкування.

ВАЖЛИВА НЕ КІЛЬКІСТЬ ЧАСУ, А ЕМОЦІЙНА БЛИЗЬКІСТЬ

Іноді декілька хвилин душевної бесіди значать для малюка набагато більше, ніж цілий день, проведений з вами разом, якщо думками в цей час ви були деінде.

За останніми даними, українці виділяють на спілкування з власними дітьми максимум 1,5 години на тиждень. Це навіть вважається непоганим результатом.

Поляки, наприклад, наводили свої дані, що у них батьки повністю приділяють дитині лише 4 хвилини в день.

Те, що ми весь час забігані й заклопотані, точно не зробить наших дітей щасливішими, навіть, якщо ми вважаємо, що робимо це заради них і їхнього добробуту.

Дітям дуже потрібне спілкування, потрібен власний життєвий приклад.

Для батьків і дітей вираз “час разом” має різне значення.

Для дорослих достатньо, щоб діти просто перебували поруч із ними, коли вони роблять щось удома чи йдуть в магазин.

А ось для дітей поняття “час разом” – це дивитися очі-в-очі, коли батьки сідають поруч, відкладають мобільні телефони, виключають думки про сотні своїх проблем і зовсім не відволікаються на сторонні справи.

Дитина ніколи не довіриться, якщо відчуває, що в пріоритеті у батьків в момент розмови є щось важливіше, ніж вона.

Звичайно, не завжди у батьків є час на спільну гру з власними дітьми, але в такі хвилини робіть тільки те, що хоче дитина. Не треба пропонувати їй ваші варіанти дозвілля.

Час швидкоплинний, і ви не встигнете отямитися, як ваші сини й дочки подорослішають, тож не гайте часу і починайте будувати довірливі стосунки з ними вже зараз.

Нехай правило “трьох хвилин” стане вам в цьому в нагоді.

джерело

Нове положення про атестацію

Презентація

Елегія

В. Сильвестров Элегия. Картины Ивана Марчука

Христина Михайліченко - Микола Лисенко Елегія