"Цифровізація" у українських реаліях - намагання МОНУ зменшити документообіг в закладах освіти на 20% обертається лише його збільшенням.
У 1990 році школа щомісяця отримувала 3-4 листа з відділу освіти, на сьогодні ця кількість зросла до 2-9 в день! І в кожному другому - "проінформуйте про виконання", "надайте звіт про проведені заходи", "надайте інформацію щодо ...", "до ... вересня/жовтня/листопада/грудня маєте інформувати ..." , "забезпечте інформування педагогічних працівників та їх участь, до ... звітуйте про проведення" і десятки інших подібних "циркулярів". І це не тільки в одній громаді однієї області - це тотальна проблема - документообіг перетворився у всепоглинаюче "цунамі", яке займає 80% робочого часу адміністрації закладів освіти.
А ще не забуваємо про "вебінари" та "онлайн-підвищення кваліфікації", підготовку фото та відеозвітів з їх розміщенням на сайті школи та на сторінці закладу в соцмережах, "глючний" електронний журнал(не у всіх), групи у Вайбер в які батьки пишуть о другій годині ночі ("Я Вам писала, а Ви не відповіли...")
Хтось може заперечити, що ми живемо у "цифрову еру", кількість інформації збільшилась експоненціально, але ж, визнаймо, що 80% цієї інформації - просто "інформаційне сміття", яке насправді нікому не потрібне і відразу після появи зникає у нетрях бюрократичної машини.
З сумом згадуємо ті часи, коли сподівались, що поява комп'ютерів та Інтернету полегшить документообіг
Немає коментарів:
Дописати коментар