середа, 5 липня 2017 р.

Україна у звуках: забуті народні музичні інструменти (продовження)

Бугай
Бугай – старовинний музичний інструмент, зберігся переважно у Західній Україні. Роблили цей інструмент самі музиканти: у невеличкій дерев'яній конусоподібній діжечці верхній отвір з двох боків обтягують шкірою. В центрі прикріпляють пучок конячого волосся. Техніка гри дуже проста. Музикант брав бугая під руку, і зволоженими у квасі чи пиві руками смикав за волосся. Так виникав ревучий звук, схожий на ревіння бугая. Звідси і назва.

Козобас

Козобас – з’явився лише наприкінці 60-х років минулого сторіччя. Його перший зразок зробили в Національному українському народному хорі імені Григорія Верьовки. Майже одночасно подібну химеру змайстрували й у Київському оркестрі народних інструментів.

Раніше на Івано-Франківщині був такий звичай: коли музиканти вже залишали весілля, а гостям ще хотілося танцювати, тоді вони брали відро, встромляли у нього коромисло, прив’язували дрота до дужки відра і верхнього кінця коромисла, а потім палицею протягували по ньому. Такий "інструмент" розважав гостей на 5-7-й день весілля, також з ним колядники супроводжували різдвяну "козу", імітуючи її "голос". 

Кобза

Українська кобза – вже давно забутий струнно-щипковий народний інструмент, поріднений, з одного боку, зі східною домброю або дутаром, а з другого – з російською балалайкою. Це лютнеподібний інструмент з овальним або наближеним до круглого корпусом, з довгим грифом і трьома струнами. Мандрівні співці, часто незрячі, співали про тяжку долю, яка випала на долю українців та боротьбу за свободу. Акомпанували вони собі саме на кобзі, тому їх і називали кобзарями. Кобза була справді народним інструментом українців у 16-17 століттях, але потім її витіснила більш досконала – бандура.

Бандура

Це струнно-щипковий інструмент, оригінальний витвір українського народу, який походить від кобзи. Окрім основних струн є ще приструнки, натягнені на деці інструмента. Завдяки цій особливості бандуру можна охарактеризувати як інструмент, що поєднує особливості двох інших: лютні й цитри. Цей складний інструмент вимагає неабияких навичок гри. Концертні бандури налічують до 65 струн! Навчитися грати на бандурі непросто. Адже діткам, які вперше за неї сідають, потрібно впоратися з важким інструментом вагою 8 кг!

Торбан

Це бандура з басами, протягненими від додаткової головки паралельно грифу інструмента. Він схожий за назвою та частково за зовнішнім виглядом із західноєвропейським лютнеподібним інструментом – теорби, проте в останнього немає приструнків. Цей інструмент також називали "панською бандурою". Адже він вимагав до себе дбайливого ставлення та віртуозної гри виконавця. Раніше торбан вважався прикрасою концертних вечорів.

Існують чутки, що на ньому любили грати українські гетьмани Іван Мазепа та Петро Дорошенко. Але в другій половині 19 століття торбан поступово зникає. Однією з причин вважають його високу вартість – він був мало доступний простим людям. Крім того, досить габаритний інструмент мав складну конструкцію. Лише в кінці минулого століття київські майстри почали відроджувати традицію виготовлення торбану.

Тулумбас і литаври

Один із видів військових барабанів в Україні мав назву тулумбас. Він мав вигляд казаноподібного барабану з однією мембраною. Два казаноподібних барабани різних розмірів мають назву литаври. Великі литаври були в Запорозькій Січі. Біля них перебував спеціальний литаврист - довбиш. З їх допомогою скликали раду старшин, повідомляли про загрозу ворожого нападу і навіть передавали накази під час бою. Вирушаючи в похід, тулумбаси (вони ж литаври) брали з собою, прив'язуючи їх до сідла. Кажуть, що гул тулумбасів і пронизливе тріщання бубнів сіяли паніку у ворожому війську.
Джерело

Немає коментарів:

Дописати коментар