Це моє. Кайфую.

Go_A - SHUM Metal Cover (Eurovision 2021 Ukraine)

Микола Лисенко:мелодія життя і кохання

читати за посиланням

 Твоя мама тут не працює, і ми не маємо рабів, тож прибирай за собою сам.

От такі "нечемні" плакати-заклики бачив в американських школах. Всюди: їдальнях, класах, вбиральнях...

Опера "Мадам Батерфляй" Д.Пуччіні і Соломія Крушельницька

 1904 року завдяки Соломії Крушельницькій опера "Мадам Батерфляй" Д.Пуччіні мала приголомшливий успіх у Брешії. До виступу Крушельницької ця опера зазнала катастрофічного провалу на прем'єрі в Мілані 17.02.1904.

http://bit.ly/2d68CDV

Богдан Весоловський

 30 травня 1915 р. у Відні народився Богдан Весоловський (рідні, друзі казали – Бонді), творець перших українських танго та фокстротів.

Іван-Богдан Весоловський (30 травня 1915, Відень — 17 грудня 1971, Монреаль) — український пісняр, композитор, акордеоніст. Увійшов в історію музичного Львова як композитор легкого жанру.

Після Першої світової війни родина переїхала до Стрия. Навчався на юридичному факультеті Львівського університету та у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка. Також закінчив Консульську академію у Відні. Знав кілька іноземних мов.

Почав писати музику з 16 років, у 22-річному віці написав одну зі своїх найпопулярніших пісень — «Прийде ще час». Уже перші музичні твори принесли Богданові Весоловському славу. У 1930-х роках разом зі скрипалем Леонідом Яблонським (Ябцьом) і акордеоністом Анатолем Кос-Анатольським входив до складу популярної на той час молодіжної «Джаз-капели Яблонського» («Ябцьо-Джаз»; солісткою була Ірина Яросевич). Джаз-капела мала неабиякий успіх на вечірках львівської молоді міжвоєнного періоду, зокрема на корпоративних балах.

Здобувши освіту, у грудні 1938 року виїхав до Закарпаття для участі в розбудові Карпатської України. Після поразки карпатських січовиків емігрував до Відня, де згодом побрався з Оленою Залізняк.

У Відні під час Другої світової війни разом з композитором Андрієм Гнатишином опрацьовував ноти українських народних пісень для видавництва Бориса Тищенка.

У роки війни у подружжя Весоловських народилися двоє синів. 1949 року за допомогою української громади Канади сім'я переселилася до цієї країни. Решту життя працював в українській редакції Міжнародного канадського радіо[en] в Монреалі.

Наприкінці 1960-х років йому дозволили за канадсько-радянським обміном відвідати Україну. Тоді він побував у Львові, зустрівся зі своїм родичем Остапом Охримовичем, побував на могилі Тараса Шевченка у Каневі. Повернувшись до Канади, невдовзі помер (17 грудня 1971). Через 20 років дружина виконала його заповіт — урну з прахом Богдана Весоловського поховали у Стрию в родинному гробівці.

Богдан Весоловський - Ти з любови собі не жартуй

Українське танго Богдан Весоловський Прийде ще час

Українське танго Богдан Весоловський Подай рученьку

Українське танго Богдан Весоловський Усміх

Українське танго "Усміх", музика - Богдан Весоловський, слова Ярослав Масляк, виконує Володимир Мота

 

 

Рушив поїзд в далеку дорогу

 Присвячується тисячам нескорених українців, яких радянська влада депортувала на Сибір.

Десятки тисяч зруйнованих доль.

Не забудемо і не пробачимо...

Рушив поїзд в далеку дорогу - Українська пісня Слова: Володимир Сосюра Виконує : гурт "Козаки"

Рушив потяг в далеку дорогу,
Сколихнувсь вагон і помчав,
І останній я раз подивився
На те все, що так вірно кохав.

Ти сумна на пероні стояла,
Вітер чубом твоїм колихав,
На очах в тебе сльози тремтіли,
Ти ридала, я тяжко зітхав.

І коли я сиджу в самотині,
Пригадалися знову мені
Звук гітари і місячні ночі,
Поцілунки гарячі твої

 

Колектив "Зозуленька" - Од Києва до Лубен

 

Zozulenka - Marusya

Зізнавайтесь, кому подарували сьогодні такий торт?

 

Невже таке вчителям дарять?

Наприкінці навчального року . Якщо ви дійшли до ручки, смикайте - це двері.

 

В цей день 2000 року після побиття помер Ігор Білозір — український композитор і виконавець, лідер гуртів «Ритми Карпат», «Ватра».

 «Убитий за свою ж пісню українською мовою»

В цей день 2000 року після побиття помер Ігор Білозір — український композитор і виконавець, лідер гуртів «Ритми Карпат», «Ватра». Був жорстоко побиттий у львівській кав'ярні «Цісарська кава» після того,як він зробив зауваження відвідувачам, що співали російський блатняк.

Ігор Білозір народився 24 березня 1955 року в місті Радехові Львівської області. Перші музичні композиції Білозора виконував шкільний вокально-інструментальний ансамбль, а перший професійний запис відбувся 1969 року на Львівському радіо в передачі «Мандрівний меридіан», передає Главком.

Згодом переселився до Львова. У місті Лева мешкав за адресою вулиця Фредра, 4. Нині на цьому будинку висить пам’ятна табличка, а у квартирі створено музей композитора. Навчався у Львівському музично-педагогічному училищі та Львівській консерваторії. Стажувався в США та Канаді.

Від 1977 року був керівником ВІА «Ритми Карпат» Львівського автобусного заводу, від 1979 – художній керівник і соліст ВІА «Ватра» Львівської обласної філармонії, що виконує більшість його пісень донині. Крім того, писав пісні для своєї дружини, вокалістки Оксани Білозір, а також виконував деякі пісні сам.

Побитий 8 травня 2000 року в кав’ярні «Цісарська кава», що на проспекті Шевченка у Львові, за те, що заважав своїми піснями групі відвідувачів (серед яких були Воронов і Калінін) співати та слухати російський шансон. Через завдані травми 28 травня 2000 помер у лікарні швидкої допомоги Львова. Похований на львівському Личаківському цвинтарі.

7 серпня 2002 року Апеляційний суд Львівської області засудив Дмитра Воронова, звинуваченого у вбивстві композитора Ігоря Білозора, до позбавлення волі на 10 років. Юрія Калініна як співучасника засуджено до восьми років позбавлення волі.

30 травня 2000 року у день похорону українського композитора Ігоря Білозіра, вбитого прихильниками "русского шансона", на вулиці Львова вийшло понад 100 тисяч людей

Ігор Йосипович Білозір (народився 24 березня 1955, Радехів — трагічно загинув 28 травня 2000, Львів) — український композитор і виконавець, народний артист України, лідер ВІА «Ватра», великий патріот України, який загинув за українську пісню. 8 травня 2000року Ігор із товаришами святкував день народження знайомої учительки в кав'ярні "Цісарська кава". Разом з друзями завели української пісні. Через це з сусіднього столика до них присікалися офіцери Дмитро Воронов та Юрій Калінін. — Суд хотів подати, що Ігор провокував їх піснями. Але камери відеонагляду зафіксували, що співав його товариш Гнатовський. Спочатку Ігоря били в кав'ярні, потім на вулиці. Воронов ударив, Ігор Білозір упав на асфальт, розбив голову. Це було біля обласної прокуратури, але охоронець не вийшов. У міліції справу хотіли зам'яти — Калінін і Воронов були дітьми високих міліцейських чинів. Їх посадили, здається, на 12 і 15 років. Внаслідок завданих травм 28 травня 2000 року помер у лікарні. Ігор Білозір похований у Львові на Личаківському кладовищі.

Ігор Білозір Встань з колін народе мій

Триста літ не пролетіли так, якби день один. А сходив і далі сходить злак і квітує кмин. Триста літ, а сонце і зоря - наш тернистий шлях. Пам'ять молить: "Брате, не згоряй", пам'ять всіх звитяг. Встань з колін, народе мій, гордість маєш ти. На колінах не прийдеш до свої мети. Годі спати, час вставати - сонце вже зійшло, Сонним, брате, не здолати тяжкеє ярмо. Просить, кличе і зове вся моя земля, Україна рідная, матінка твоя. Волю рід наш добре шанував, мак червоний цвіт, Ворог нам спокою не давав, на загибель вів. Триста літ не стерли із землі джерело твоє, Не згубилось в мряці і пітьмі іменно твоє. В пам'ять зниклим боям у віках реквієм звучить. Хто ти є у зоряних світах, памятай щомить: Триста літ вже досить нам ганьби, волелюбний дух, Та зростай вже всюди і рости наш народний рух. Просить, кличе і зове вся моя земля, | Україна рідная, матінка твоя

 

Тартак - Мене Вже Немає

Я загинув у битві, я уже вбитий, Довкола мене тіла ворогів. Я пішов незборимим, грюкнув дверима, Я за собою не лишив боргів... Ще на останок побачив світанок, Сонячний промінь і краплю роси. Життя прожив гідно, хоч, може, й не видно, Та я не боявся, не нив, не просив... Приспів: Мене вже немає!.. А вітер розносить мене по землі... Мене вже немає!.. Я знаю секрети великі й малі... Мене вже немає!.. Поряд зі мною літають орли... Мене вже немає!.. Але важливо, щоб ви всі були!.. А мене вже немає... Я втрапив у скруту, я випив отруту, Мене пригостив мій нібито друг. Я звав його братом, латав його втрати, Тягнув із проваль, лікував від недуг. А він мене зрадив, а він мене радо Підвів під удар балістичних ракет. І от я вмираю, прямую до раю, А він починає святковий бенкет. Приспів. В минулому часі я їхав по трасі, Якою до того їздив не раз. Поводився чемно та, мабуть, даремно - Мене протаранив нечемний КамАЗ. І всі мої плани - манливі омани, Бо сталося те, чого я не хотів. На телеканалі святкують деталі, А я вирушаю до інших світів... Приспів

 

ТАРТАК - Мій Лицарський Хрест

Дихає ліс, Пташка на гіллі Пісню співає, що тішить мій слух... Я довго ріс – Йшов через цілі, Що тіло гартують і зміцнюють дух... Тиха роса Зіб’ється з трав Криком "вперед!", дружним тупотом ніг... Я тут знайшов Те, що шукав Славу здобув і себе переміг! Приспів: Мій лицарський хрест – Моя нагорода За те, що не впав, за те, що не втік! Мій лицарський хрест – Яскрава пригода, Що буде тривати в мені цілий вік! Мій лицарський хрест!.. Плинуть роки, Їх заметілі Скроні мої пофарбують у сніг. Я, завдяки Шрамам на тілі, В пам’ять свою закарбую усіх Друзів моїх Та ворогів – Кого любив і кого вбивав... Може чогось Я не зумів, Та не згубив, не продав, не програв... Приспів Тим, що загинули, й тим, що вижили, Слово своє вдячно присвячую! Хай ворог зиркає очима хижими, Нехай гарчить – мені не лячно. Хто вріс корінням, той не зламається. Хто має стержень, той не зігнеться. Любов до матері – найкраща порадниця. Любов до вітчизни – ідея серця. Лицарський хрест – відзнака для обраних – Не завжди на грудях, а в діях і звершеннях. Для тих, що в боях ставали хоробрими. Для тих, що в атаки здіймалися першими. Я не відступитися від слова сказаного – Буду дерти руками, зубами гризти! У світі багато брудного й заразного, Але той, хто хоче, залишається чистим... Приспів