Десятки творінь Дмитра Луценка (15 жовтня 1921 — 16 січня 1989) пішли в народ і залишаться там, вони приєдналися до більш як трьохсот тисяч народних пісень
97-літня Тамара Луценко: «Жили ми у прохідній кімнаті на Круглоуніверситетській вулиці у центрі Києва (усі зручності — у дворику), а поруч — Хрещатик. Там народилося у нас двійко діточок: старша донечка, а через п’ять років — синочок. Шістнадцять років промучився (а в його понятті — нормально жив!) там пісняр України. А як красиво і ніжно оспівував омріяний та коханий Київ!»
97-літня Тамара Луценко: «Жили ми у прохідній кімнаті на Круглоуніверситетській вулиці у центрі Києва (усі зручності — у дворику), а поруч — Хрещатик. Там народилося у нас двійко діточок: старша донечка, а через п’ять років — синочок. Шістнадцять років промучився (а в його понятті — нормально жив!) там пісняр України. А як красиво і ніжно оспівував омріяний та коханий Київ!»
Якщо такою буде воля українського національного мистецтва і воля рідної української влади, то акурат через два роки — 15 жовтня — на державному рівні пасувало би відзначити 100-ліття з дня народження автора віршів епохальних українських шляґерів ”Києве мій!” , ”Мамина вишня”, ”Ой ти, ніченько”, ”Осіннє золото”, ”Хата моя, біла хата”, "Як я люблю тебе", ”Гуси летіли”, ”Спасибі вам, Мамо!” поета Дмитра Луценка. Нині його твори заслужено визнані не лише пісенною національною класикою, а й золотим фондом, еталоном віршованого піснетворення. Співтворцями пісень визнаного майстра слова стали його сучасники — композитори першої величини: Платон Майборода, Ігор Шамо, Левко Ревуцький, Олександр Білаш, Володимир Верменич, Ігор Поклад, Анатолій Пашкевич та інші. Їхні творіння ввійшли до репертуару багатьох видатних співаків та творчих колективів різного масштабу. А найголовніше — пісні на слова поета припали до серця мільйонам людей — їх залюбки слухають і співають. За міцністю вкорінення в пам’яті і поширеністю вони стали в один ряд з народними, поповнивши культурну скарбницю.
Немає коментарів:
Дописати коментар