вівторок, 16 квітня 2024 р.

Три правила мовчання


 Alina Akulenko

1. Коли я читаю пост і бачу, що це - відверта брехня, то мовчу. Бо своїм коментарем піднімаю цей пост, а разом із ним - поширюю брехню.
2. Коли я читаю пост і бачу, що це - маніпуляція, - то мовчу. Бо своїм коментарем піднімаю цей пост, а разом із ним - допомагаю маніпуляторам.
3. Коли я читаю пост і бачу, що це - дурниці, то мовчу. Бо своїм коментарем я піднімаю цей пост, а разом із ним - даю дурницям шанс.
Коли я мовчу, це не означає, що мені - байдуже, я не маю власної позиції з цього питання чи не можу двох слів зв'язати.
Буває, інколи що змовчати, набагато складніше, ніж не мовчати.
Але тоді я швиденько згадую, що з мовчунів значно складніше робити набої для пістолів, що ними озброюють ботоармії.
P.S. Для тих, хто дочитав аж сюди, але таки не зрозумів, про що ці правила. Ці правила - не про байдужість. А про небажання дозволяти алгоритмам соціальних мереж перетворювати себе на зброю в руках маніпуляторів та брехунів. Якось так.

четвер, 11 квітня 2024 р.

Яку музику можна слухати, а яку не можна?

 

Досить цікава ретроспектива в звичаї музичних цензорів радянського союзу середини 80-х років. Яку музику можна слухати, а яку не можна? Ні, зовсім не вам вирішувати. Вирішували за вас!) Секретний список заборонених західних музикантів до вашої уваги! ------ Контроль за репертуаром дискотек займалися комсомольські органи. Наприклад, 10 січня 1985 року Миколаївський обком ЛКСМ України направив секретарям місцевих організацій «Приблизний перелік зарубіжних музичних гуртів та виконавців, у репертуарі яких містяться ідейно-шкідливі твори» для контролю за діяльністю дискотек. Лише після оголошення курсу «Перебудови» та «Гласності» музична цензура ослабла. Вийшли з підпілля багато рок гурту, стали з'являтися численні поп-виконавці та поп-групи.

четвер, 4 квітня 2024 р.

«Вчителям по 4К» і таке інше

 



Вибране 1 д. 
Реформа поліції vs реформа школи: чому НУШ від самого початку була приречена на провал?
За два роки до НУШ було проведено реформу поліції.
2 липня 2015 року було ухвалено закон «Про Національну поліцію», а вже 4 липня того ж року у Києві на Софійській площі працівники нової поліції склали присягу на вірність Україні.
Якщо хотіли набрати якісний склад патрульних поліцейських, відразу ж встановлювали їм зарплату – 8000 грн (середній рівень зарплати по країні у 2015 році був 3661 грн., а мінімальна зарплата 1218 грн.).
Пам’ятаєте як з поліцейськими в новій крутій формі ми залюбки робили селфі чи як вони хизувались новісінькими Toyota Prius?!
Гроші на поліцію знайшлись! Це при тому, що в поліції служать близько 100 тис. поліцейських.
Старше покоління пам’ятає, що тов. Черненко розпочав останню шкільну реформу в СРСР з різкого підвищення зарплати вчителеві. Якраз я тоді випустився з педінституту і прийшов на роботу до сільської школи в Кіровоградському районі. Таке от, моя зарплата (організатора позакласної роботи+ години вчителя історії + гурток, який оплачувався від Аджамського будинку піонерів складала тоді суму 220-250 карбованців) була вдвічі вищою за зарплату мого батька, який працював електриком.
Згадую як наші вчительки пишались тоді, що отримують зарплату більшу за зарплату їхніх чоловіків ("Ми тепер годувальниці сім'ї").

Якщо ми справді хотіли вийти на вищий рівень якості освіти, спочатку мало бути підвищення зарплати сіячеві, а потім мантри про НУШ-засів «розумного доброго, вічного» та серцевіддавання дітям.
Не потім, можливо, підвищать, але це не точно… А відразу!!! До того як...
Тож, ще до ковіда і до повномасштабної війни замість цинічно-демагогічного навішування локшини на вуха з гаслом "Вчителі - важливі" та розбурхування мутної агресивної хвилі навколо школи і вчителя, потрібна була практична реалізація гасла "Зарплата(умови праці тощо) вчителя - важливі". Спочатку зарплата, а потім розпатякування про НУШ. Бо "зневажені та скривджені" вчителі не тільки НУШ не збудують, а і СРУШ покинуть напризволяще.
А якщо буде нормальна зарплата вчителям помножена на свободу творити і витворяти, то і без "агентів змін" усе в нашій освіті налагодиться само собою.
На жаль, у нас подбали лише про високі зарплати "агентів змін" з близького "до тіла" кола осіб у новостворених директоратах МОН (різноманітних службах тощо) та всіляких грантоїдських псевдогромадських структурах.
Ну не ... ...!
І ці люди досі пасуться на рехвормах, перезавантажують (рестартують) НУШ, тримають освітній фронт у п'ятизіркових окопах фешенебельних готелів.
P.S. З 2018 року в Україні триває медична реформа. У середньому станом на 2022 рік «Сімейний лікар» в Україні заробляв 24500 грн. У 2021 році в Україні працювала 147,4 тисячі лікарів.
З чого почалася реформа судової системи в Україні?
Правильно, з встановлення дуже високої заробітної платні суддям! Як наслідок, оклади у суддів у 2020 році в Україні стали більшими ніж були заробітні плати суддів у більшості держав Східної Європи. У них зарплата у сотні тисяч грн. і на заслуженому відпочинку вони мають довічну виплату, яка є аналогом пенсії (станом на жовтень 2023 року середній розмір такої виплати становить 99 597 грн.).
І лише школа в нас залишається якимось "проклятим" місцем безнадії, де станом на початок вересня 2023 року все ще «без надії сподіваються» на краще життя близько 386 тисяч працівників освіти.
P.S.S. Ні в медицині, ні в поліції не було навіть розмов про якусь окрему привілейовану касту "агентів змін"(білих ворон, амбасадорів рехворм тощо).