Гуманітарний злочин проти української школи

 

Віктор Громовий

Вибране ·2 год ·

А чому мовчить міністр освіти? А де наш омбудсмен(ша)?

А невже немає чого сказати членам комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій?!

А куди затягнуло язик у наших «вчителіважливіків» та агентів змін на грантах?!

А невже лідерів "Батьків СОС" з орденами таке ставлення до вчителів влаштовує?!

А де наші мегапопулярні вчителі НУШикиТікТошики, "білі ворони" та придворні фуршетні освітяни...

А чому відсутня хоч якась реакція кіберполіції на системно організований булінг вчителів!

"Одного штрафу би вистачило, щоб це не стало трендом. Усі ці проблеми походять від вседозволеності та безкарності", – слушно зауважують колеги.

Важко не погодитись із Галиною Кульчинською, яка пише:

«В Україні відбувається злочин

Гуманітарний злочин проти української школи, українських педагогів і якщо хочете – проти держави Україна.

І не помічати цього причетним до влади людям теж їхній особистий злочин.

Так, я про гучну кампанію в Тік-Тоці по паплюженню наших вчителів, яка накриває Україну і Рівне в тому числі.

Це все має конкретну назву і, до речі, адмін має нести навіть кримінальну відповідальність.

Це чистої води булінг направлений на велику кількість наших педагогів, на їхнє приниження і паплюження людської гідності.

І я хочу запитати: де публічна підтримка і захист міської влади (де відосики)?!

Де публічна позиція управління освіти і депутатських освітянських комісій?

Де зрештою, хоч слово на захист своїх колег освітянських профспілок і ради директорів шкіл міста?!

Слабодухи, в рот води понабирали…».

P.S. Рік тому звертався до можновладців та «реформаторів» освіти щодо поширення серед українських підлітків у TikTok тренду з відосиками в яких школярі іронічно заперечують сенс вивчення шкільних предметів.

Ось в такому дусі пропагувалось невігластво:

«Не вчимо історію, бо не живемо минулим»

«Не вчимо хімію, бо достатньо знати реакції в Instagram»

«Не вчимо фізику, бо у нас свої закони»

«Не вчимо англійську, бо ми патріоти»

«Не вчимо географію, бо дорогу додому знаємо»...

Вказував на те, що цей тренд як і нинішній мав всі ознаки спланованого інформаційного впливу. Показово й те, що обидва тренди зародились в болотному сегменті TikTok, а наші підлітки активно наввипередки їх підхопили.

Тоді закликав запустити контртренд «Вчимо історію(хімію, фізику, англійську…), бо…».

Це було потрібно для подолання мотиваційної кризи. І це мало бути складовою частиною загальнонаціональної кампанії за побудову суспільства знань.

Як ви гадаєте, якою була реакція на мій заклик?

Отож…

Тому рахунок 2 : 0 не на нашу користь.

Як це не прикро констатувати але... ми вже програли нашу освіту. Будемо НУШитись і "дитиноцентритись" і надалі, вперто не помічаючи освітньої катастрофи?!

Чи все ж таки почнемо долати мотиваційну кризу, формувати культуру зусиль замість культури занижених очікувань та вседозволеності й потроху повертали освіту в Україну?

Приниження заради хайпу

 

Віктор Громовий

Вибране ·11 год ·

ДоНУШишилась Україна до самого краю...

Директор комунального закладу «Вінницький ліцей N9» Олександр Козлов констатує:

"Стрічками соцмереж котиться хвиля деструктивного трешу: вчителів знімають «підпільно» з-під парти, висміюють, монтують у принизливі ролики під російську нецензурщину. Але ці відео — не просто ознака невихованості підлітків. Це епітафія українській освіті, яку ми власноруч добиваємо мовчазною згодою та системним знеціненням.

Ми звикли говорити про «реформи», але час назвати речі своїми іменам: ми перебуваємо у стані глибокої кризи суспільного договору щодо статусу вчителя.

Давайте чесно: масового звільнення з освітянських лав немає лише тому, що старше покоління педагогів просто не вміє кидати свою справу на півдорозі. Сьогодні українську школу тримають на своїх плечах атланти гарту 48+. Це люди, чиє терпіння — єдине, що заважає системі остаточно розвалитися.

Але де молодь? Її немає. Кадровий голод уже не просто відчутний — він кричить. Жоден притомний випускник університету не піде в клас, де за принизливу зарплату він отримає статус «об’єкта для булінгу», камеру смартфона в обличчя та повну відсутність захисту від держави. Ми стоїмо на порозі моменту, коли досвідчені кадри підуть на заслужений відпочинок, а за ними залишиться порожнеча.

Те, що сьогодні відбувається в класах — це цифровий тероризм. Дитина зі смартфоном у руках почувається безкарним диктатором, а вчитель — беззахисною мішенню. Криза в класі починається на кухні: батьки, які при дитині знецінюють педагога, власноруч заряджають зброю, з якої їхнє чадо стрілятиме вчителю в спину. Ми виховали покоління «клієнтів», які вважають, що вчитель — це обслуговуючий персонал, що входить у вартість податків. Але школа — це не ресторан, а вчитель не зобов’язаний розважати.

Час подивитися правді в очі. Ми стоїмо на порозі прірви. Якщо не змінити ставлення сьогодні, завтра вчити наших дітей буде нікому.

Вчителю не потрібні чергові вебінари, коли в нього немає базового фінансового та юридичного захисту".

А Кирило Татарінов роз'яснює, що не лише порушує етичні норми, а й прямо суперечить законодавству України.

Цитую:

"НАГОЛОШУЮ про порушення законодавства:

Захист людської честі та гідності: Гарантується ст. 28 Конституції України та ст. 297 Цивільного кодексу України. Кожна особа має право на повагу до її гідності, а приниження честі є неприпустимим.

Право на конфіденційність та захист приватного життя: Згідно зі ст. 31 та 32 Конституції України, втручання в особисте життя, збір та поширення інформації про особу без її згоди заборонені.

Захист права на зображення: Відповідно до ст. 307 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Зйомка вчителя на уроці «підпільно» з метою подальшого висміювання є незаконною.

Булінг (цькування): Згідно зі ст. 173-4 КУпАП, булінг учасників освітнього процесу тягне за собою адміністративну відповідальність. Якщо правопорушення вчиняють неповнолітні (від 14 до 16 років), відповідальність несуть батьки.

Дана ситуація є результатом комплексної кризи у відносинах між школою, родиною та суспільством.

Систематичне висміювання вчительської праці в медіапросторі формує хибне уявлення про вчителя як про об'єкт для сміху, а не як про фахівця та особистість. Це наслідок безвідповідального ставлення батьків до виховання власних дітей. Коли вдома батьки дозволяють собі «хаяти» або принижувати педагогів, дитина транслює цю поведінку в цифрову площину. Важливо наголосити про неспроможність батьків контролювати цифрову діяльність дитини та нехтування навчанням медіаграмотності призводять до того, що діти не усвідомлюють наслідків своїх дій.

На практиці вчителю часто бракує дієвих механізмів захисту своїх прав. Відсутність реальних прецедентів покарання за цифрове приниження створює ілюзію вседозволеності.

Принижуючи педагога, дитина насамперед руйнує власну можливість отримати якісну освіту та вирости свідомим громадянином.

Закликаю батьків проводити бесіди про цифрову етику та юридичну відповідальність.

Нашій державі треба створювати чіткі протоколи реагування на кібербулінг педагогів".

Вчителювання у 2026 році: увесь день терпіти зневагу з боку дітей та дорослих, відчувати байдужість з боку адміністрації і при цьому мати зарплату, на яку неможливо нормально жити?!

Olena Nikitina

Виходить школа не може захистити ні вчителів, ні дітей...судячи по тому що коїться.

ЧЕРЕВИЧКИ

 

Як би мені черевички, червоні, як щічки, Танцювала б я охоче, мабуть дні і ночі. Одягну я черевички, затанцюю дрібно, Та й піду я до кринички, по водичку срібну. Як би мені чепурненькі, високі підбори, Тоді б люба моя ненько я б не знала горя. Одягну я черевички, затанцюю дрібно, Та й піду я до кринички, по водичку срібну. Черевички червоніють, мов щічки палають, А думки мої ясні, ніжки, мов співають Одягну я черевички, затанцюю дрібно, Та й піду я до кринички, по водичку срібну. Одягну я черевички, затанцюю дрібно, Та й піду я до кринички, по водичку срібну

Освіта випаровується, якщо «здобувачі» роблять на уроці все, що хочуть.
І це не має для них жодних реальних наслідків.

Віктор Громовий

Тиждень педмайстерності вчителів художньо-естетичного циклу «Барвистий світ мистецтва 2026»

Дороги, що ведуть до мистецтва, сповнені тернів, але на них вдається зривати прекрасні квіти. 

Ж. Санд

Концерт гуртка «Червона калина» (керівник – О.І. Волошенко)

Тиждень мистецтва в школі став чудовою можливістю для учнів дізнатися більше про мистецтво, активізувати інтерес до предметів художньо-естетичного циклу, розширити культурний кругозір та мотивувати на прояви власної творчості.

З 6 по 14 квітня у Білоцерківській гімназії-початковій школі № 7 імені генерал-полковника Геннадія Воробйова Білоцерківської міської ради Київської області пройшов тиждень предметів художньо-естетичного циклу «Барвистий світ мистецтва». Багато заходів тижня мистецтва мали колективний характер (спільні творчі виставки, уроки, концерт). Діти працювати в команді, домовлялися та підтримували одне одного.

Відкриття  тижня відбулося завдяки вчителям трудового навчання Л.Г.Ковтун та А.О.Лисенко із оформлення фотозони «Великоднє свято». 

Вчитель образотворчого мистецтва О.М.Задоненко оформила виставку дитячих малюнків «Візерунки Великодня».

Вчителі мистецтва та трудового мистецтва готували у 5-7 класах відкриті уроки.

Завершенням тижня мистецтва був концерт для учнів 2-3 класів «Хай буде весна 2026» у виконанні гуртка «Червона калина» (керівник – О.І. Волошенко).

Тиждень мистецтва створив простір для виявлення та підтримки обдарованих дітей, які отримали додаткову мотивацію розвивати свої здібності.

Ці заходи принесли учням багато нових позитивних вражень та розвиток навичок взаємодії та спілкування. 

Дякуємо усім за те, що цей тиждень ми провели разом!

Я вчитель

 

ВІНОЧОК (ПЛЮС) Сл.Володимира Верховеня, Муз.Миколи Ведмедері

 

Квіточка до квіточки – я сплету віночок, І з тобою, літечко, я піду в таночок! Я піду в таночок! Я піду в таночок! У долині річечку стріну я привітну – У віночок стрічечку попрошу блакитну! Попрошу блакитну! Попрошу блакитну! І нахилить віточку зелену до мене – У віночок стрічечку попрошу зелену! Попрошу зелену! Попрошу зелену! В полі вітер житечку вуса розкуйовдить – У віночок стрічечку попрошу ще й жовту! Попрошу ще й жовту! Попрошу ще й жовту! А у небі сонечко – золоте, безхмарне – Скаже мені: - Донечко! Ах, яка ти гарна!.. Ах, яка ти гарна!.. Ах, яка ти гарна!..